Доли́на Царі́в ( ; ), також відома як Доли́на бра́ми царі́в ( ), — долина в Єгипті, де впродовж приблизно 500 років (з XVI століття до н. е. до XI століття до н. е.) викопували скельні гробниці для поховання фараонів і великих феодалів Нового царства стародавнього Єгипту (від вісімнадцятої до двадцятої династій)Maspero (1913), p.182.
Долина (ваді) лежить у центрі Фіванського некрополя, розташованого на західному березі Нілу, навпроти міста Фіви (біля сучасного Луксора)Siliotti (1997), p.13. Складається з двох частин: Східної (з більшістю гробниць) і Західної долин.
Після відкриття 2005 року нової камери та відкриття 2008 року ще двох входів до гробниць, станом на 2018 рік відомо 63 гробниці та камери (які за розміром перебувають у діапазоні від KV54, простої ями, до KV5, складної гробниці з понад 120 камерами). Долина була основним місцем поховання найвизначніших фараонів єгипетського Нового царства, а також низки привілейованих вельмож. Королівські гробниці прикрашені сценами з єгипетської міфології. Ці зображення дають ключ до зрозуміння вірувань і поховальних обрядів того періоду. Судячи з усього, майже всі гробниці були розкриті і пограбовані ще в давнину, але вони все ж дають уявлення про багатство і владу фараонів.
Ця територія з кінця XVIII століття стала центром археологічних і єгиптологічних досліджень. Досі її гробниці і поховання притягують увагу дослідників. У новітній час долина стала відомою завдяки відкриттю гробниці Тутанхамона (і поширеним щодо неї чуткам про прокляття фараонів), і є однією з найвідоміших археологічних пам'яток у світі. 1979 року, разом із залишками Фівського некрополя, ЮНЕСКО визнало долину світовою спадщиною. У Долині тривають розвідки, розкопки та консервація, й зовсім нещодавно відкрито новий туристичний центр.
Геологія
Долина царів лежить на товщі понад 300 м вапняку та інших осадових порід, які утворюють скелі в долині та прилеглій зоні Дейр ель-Бахрі, упереміш з м'якими шарами мергелю. Ці осадові породи утворились від 35 до 56 мільйонів років тому, в часи, коли Середземне море простягалось далеко на південь, іноді навіть до Асуану. За часів плейстоцену постійні дощі вирізали в плато долину. Нині в цій частині Єгипту випадає мало опадів за рік, але час від часу долину вражають , скидаючи у відкриті гробниці тонни уламківSampsell (2003), p.78.
Матеріал породи в Долині варіюється в широких межах, від дрібнозернистого до грубого каміння, останнє може бути крихким. Іноді випадковий шар сланцю також може спричиняти труднощі в будівництві, оскільки цей камінь розширюється в присутності вологи, розсуваючи навколишнє каміння. Вважають, що деякі гробниці набули певної форми і розміру в залежності від типу породи, з якою зіткнулися будівельники.
Під час будівництва гробниць будівельники використовували геологічні особливості породи. Деякі гробниці створено внаслідок розширення наявних вапнякових щілин, інші позаду схилів осипів, або на краях скельних відрогів, утворених стародавніми руслами від потоків.
Проблеми будівництва гробниць можна побачити на прикладі гробниці Рамсеса III і його батька Сетнахта. Сетнахт почав рити котлован KV11, але потрапив у гробницю Аменмеса, тому покинув будівництво, а натомість привласнив собі гробницю Таусерт, KV14. Шукаючи гробницю, Рамсес III продовжив частково викопану могилу, яку розпочав був його батькоWeigall (1910), p.194. Гробниця Рамзеса II повернулась до раннього стилю, з вигнутою віссю, мабуть через якість породи (відтворює напрям сланцю Есна).
У період з 1998 по 2002 рік в рамках йшли дослідження дна долини з застосуванням георадару, які виявили, що нижче сучасної поверхні скелі спускаються під осип до кам'яного дна долини низкою крутих, природних «полиць», розташованих одна під одною.
Геологічна будова Долина Царів має три основних геологічних шари: білий вапняк (Середня глибина 150 м. — 300 м) сланці (від 150 до 90 м) гіпс (90 м)
Могили XVIII династії, як правило, видовбані в стінах ущелини. Могили XIX династії були вириті в стінах ущелини, однак тунелі в основному йшли під землю. Могили XX династії були вириті в землі і зовсім не постраждали від проникнення води.
Гідрологія Район Фіванських пагорбів є ареною нечастих сильних гроз, які спричиняють у долині повені. Нещодавні дослідження показали, що існує принаймні сім активних утворених потоками русел, які ведуть униз, у центральну частину долиниCross (2008) p.303. Судячи з усього, центральна частина затоплювалась наприкінці XVIII династії, внаслідок чого кілька гробниць виявились похованими під метрами уламків. Гробниці KV63, KV62, і KV55 видовбані в камені ваді, а не в уламках, показуючи, що рівень долини був на п'ять метрів нижче нинішньогоCross (2008) p.307. Після цієї події наступні династії вирівняли підлогу долини, розподіливши осад повеней далі вниз по долині, а закопані могили були забуті і виявлені лише на початку 20-го століттяCross (2008) p.310. Ця територія була предметом Проекту царських гробниць Амарна сканування поверхні за допомогою радіолокаційної розвідки, який показав низку аномалій, однією з яких виявилася KV63.
Історія
Над Фіванськими пагорбами височіє пік , відомий стародавнім єгиптянам як ta dehent, або «Пік». Він має пірамідоподібну форму, і цілком імовірно, що нагадував єгиптянам піраміди Стародавнього царства, створені за понад тисячу років до появи перших царських поховань видовбаних тутDodson (1991), pp.5-7Reeves and Wilkinson (1996), p.17. Ізольоване положення долини ускладнило доступ до неї й дало змогу спеціальній поліції гробниць (Меджаї) охороняти некропольBierbrier (1993) p.39.
Тоді як знакові комплекси пірамід на плато Гізи стали символом стародавнього Єгипту, більшість гробниць видовбані в скелі. Більшість пірамід та мастаб містять відділення, які йдуть нижче рівня землі. Крім того, в Єгипті існують повністю видовбані в скелі гробниці, створення яких припадає на часи стародавнього царства.
Після перемоги над гіксосами і возз'єднання Єгипту під владою Яхмоса I, фіванські правителі почали будувати складні гробниці, які віддзеркалювали їхню новознайдену силуBaines and Malik (2000), p.99. Гробниці Яхмоса і його сина Аменхотепа I (їх точне місце перебування невідоме), ймовірно, були в некрополі фараонів сімнадцятої династії Дра Абу ель-НеґаStrudwick and Strudwick (1999) p.94. Перші царські гробниці в долині належали Аменхотепові I (хоча її належність теж заперечується)Reeves and Wilkinson (1996), p.89 і Тутмосові I, чий радник, Інені, зазначає у своїй могилі, що він порадив цареві вибрати місце для могили в пустельній долині (про яку саме гробницю йдеться незрозуміло, але це, ймовірно, KV20 або KV38).
Долину використовували для первинних поховань приблизно від 1539 року до н. е. до 1075 року до н. е. Вона містить не менше як 63 гробниці, починаючи від Тутмоса I (або, можливо, раніше, від часів правління Аменхотепа I) і закінчуючи Рамсесом X або XI, хоча у привласнених гробницях тривали не царські поховання.
Попри свою назву, Долина Царів також містить могили наближених вельмож, а також дружин і дітей вельмож та фараонів. Отож, лише близько 20 гробниць насправді містять останки царівSiliotti (1996), p.29. За часів Рамсеса I (бл. 1301 р. до н. е.) будівництво розпочалося в окремій Долині ЦарицьSiliotti (1996), p.70.
Царський Некрополь Офіційна назва цієї пам'ятки в стародавні часи була Великий і величний некрополь мільйонів років фараона, життя, сили, здоров'я на захід від Фів (див. нижче ієрогліфічне написання), або Ta-sekhet-ma'at (велике поле)Siliotti (1997), pp. 12–13.
G41-G1-Aa1:D21-O1-O29:Y1-A50-s-Z4:Y1-G7-N35-C11-Z2:N35-M4-M4-M4-t: Z2:N35-O29:O1*O1-G7-S34-U28-s-D2:Z1-R14-t: t-N23*Z1:N35-R19-t: O49-G7
На початку вісімнадцятої династії у долині ховали тільки царів, у великих гробницях. Якщо й ховали когось іншого, то в невеликій вибитій у скелі камері, поруч з усипальницею його господаря. Гробницю Аменхотепа III побудовано в Західній долині, тоді як його син Ехнатон переніс будівництво своєї гробниці в Амарну, вважають, що недобудована WV25, можливо, спочатку призначалась йомуReeves and Wilkinson (1996), p.116. З поверненням до релігійної ортодоксальності наприкінці XVIII династії, Тутанхамон, Ай і Хоремхеб повернулися в царський некрополь.
За часів дев'ятнадцятої та двадцятої династій кількість поховань збільшилася (як тут, так і в Долині Цариць); Рамсес II і пізніше Рамсес III побудували великі гробниці, які використано для поховання їхніх синів (KV5 і KV3 відповідно). Кілька царів не поховані в долині, або ж їхні гробниці досі не знайдено: Тутмос II, можливо, був похований у Дра Абу ель-Неґа (хоча його мумія була в Дейр-ель-Бахрі DB320), поховання Сменхкара не знайдено, а Рамсес VIII, здається, похований в іншому місці.
За часів пірамід гробниця царя була пов'язана з заупокійним храмом, розташованим неподалік від піраміди. Коли гробниці царів стали розміщувати в таємному місці, то заупокійний храм перемістили далеко від поховання, ближче до культових місць у бік Фів. Ці поминальні храми стали місцями відвідування під час різних фестивалів, що проводились у Фіванському некрополі. Найцікавіший з них — , під час якого священна барка Амона-Ра, його дружини Мут і сина Хонсу вирушала з храму в Карнаці, щоб відвідати похоронні храми померлих царів на Західному березі та їх святині у Фіванському некрополіStrudwick and Strudwick (1999) p.78.
Будівники та декоратори гробниць жили в селі Дейр-ель-Медіна, розташованому в невеликому ваді між цією долиною і Долиною Цариць, навпроти Фів. Робітники вирушали до гробниць різними маршрутами через Фіванські пагорби. Повсякденне життя цих працівників досить добре відоме і записане в гробницях, а також в офіційних документах. Серед задокументованих подій, можливо, перший зареєстрований страйк працівників, записаний у Туринському папірусі про страйкStrudwick and Strudwick (1999) p.187.
Дослідження долини
Упродовж останніх двох століть Долина була у фокусі новітніх єгиптологічних розвідок. До того часу, це була туристична пам'ятка (особливо в римські часи). Ця місцина ілюструє зміни у вивченні стародавнього Єгипту, починаючи з полювання за старожитностями і завершуючи науковими розкопками всього Фіванського некрополя. Незважаючи на дослідження і розслідування, вказані нижче, тільки одинадцять з цих гробниць повністю описані.
Багато гробниць мають графіті, написані тими давніми туристами. Жюль де Бає встановив понад 2100 грецьких і латинських зразків графіті, поряд з меншою кількістю фінікійською, кіпрською, лікійською, коптською та іншими мовами. Більшість античних графіті знайдено в KV9, у якій міститься трохи менше як тисячу з них. Найбільш ранні точно датовані графіті припадають на 278 р. до н. е.Reeves and Wilkinson (1996), p. 51
1799 року члени експедиції Наполеона до Єгипту (особливо Домінік Віван-Денон) намалювали карти і плани відомих гробниць, і вперше відзначили Західну долину (де і визначили гробницю Аменхотепа III, WV22)Siliotti (1997), p.16. В Описі Єгипту 22 томи (із загального числа 24) присвячені місцевості в околицях Фів.
Європейські дослідження в околицях Фів тривали в дев'ятнадцятому столітті. На початку століття цей район відвідав Джованні Бельцоні, що працював на Генрі Солта, який виявив кілька гробниць, зокрема Ая в Західній долині (WV23) 1816 року і Сеті I (KV17) наступного року. Наприкінці свого відвідування, Бельцоні заявив, що всі гробниці вже визначено і нічого примітного вже знаходити не залишилось. Одночасно там працював Бернардино Дроветті, Генеральний консул французький і запеклий суперник Бельцоні та Солта. Джон Гарднер Вілкінсон, який жив у Єгипті від 1821 до 1832 року, скопіював багато написів і картин у гробницях, які вже були відкриті на той час. , хоча ще й неповне на час перебування в Долині Вілкінсона, дозволило йому встановити хронологію володарів Нового Царства на підставі написів у гробницях. Крім того, він встановив систему нумерації гробниць, яка відтоді у вжитку, з доповненнямиReeves and Wilkinson (1996), pp. 61, 66.