Мін — у єгипетській релігії бог родючості і покровитель мандрівних караванів, шанований в Коптосі. Вшановували з додинастичного часів, його культ став впорядкованим при Царі Скорпіоні (Серкеті). Зазвичай його зображали як царя з ерегованим пенісом. Міну був присвячений салат латук. На ранніх етапах давньоєгипетської історії він ототожнювався з Гором, у період Нового царства — з Амоном (Амон-Мін, Камутеф).

Культ

У додинастичний період культ Міна зародився навколо Коптоса (сучасний Кіфт) та Ахміма (Панополіс) у Верхньому Єгипті. На його честь проводили великі фестивалі. Хоча ім'я не згадується, посилання на «того, чия рука піднята на Сході» в Текстах пірамід, як вважається, стосується Міна. Як і інші чоловічі божества, Мін став популярний із розвитком землеробства. Давньоєгипетська релігія приписувала богам не меншу роль у забезпеченні родючості, ніж богиням.

Значення Міна зросло за Середнього царства, коли він став ще тісніше пов'язаний з Гором та іменувався «Мін-Гор». За часів Нового царства він також був об'єднаний з Амоном у формі Міна-Амона, який також був змієм Іртою. Святилище Міна було увінчане парою бичачих рогів через уявлення, що він чоловік богині Ісіди.

Священною рослиною, пов'язаною з Міном, був салат-латук. Ця рослина має афродизіачні та опіатні властивості, а ще виробляє латекс при розрізанні, можливо, ототожнюваний зі спермою Міна.

Фетишем, пов'язаним з Міном, були белемніти. Єгиптянки торкалися пеніса статуй Міна, вірячи, що це допоможе завагітніти. Мандрівники влаштовували святилища Міна серед скель. Можливо, цього бога також вважали покровителем гірництва. Міна вважали і божеством-покровителем караванних шляхів до Червоного моря, ймовірно, тому, що вони часто вирушали з присвяченого йому міста Коптос. Напис часів фараона Ментухотепа IV (бл. 1983—1976 до н. е.) розповідає як правитель відправивив експедицію, щоб доставити камінь для пам'ятника, «…привезти йому бажане його серцю з пустельних земель його батька Міна».

Греки ототожнювали Міна зі своїм богом Паном. Вшанування Міна/Пана продовжувалося і при пануванні в Єгипті грецької династії Птолеміїв. Можливо, Міну у вигляді бика також поклонялися в Беренісі на березі Червоного моря у період з 200 року до н. е. до 200 року. н. е.

Іконографія На монументальних статуях Міна з Коптоса, які зазвичай датуються приблизно 3300 роком до н. е. (правління Накада II — Накада III), символ Міна вигравіруваний разом із «мечем» риби-пилки та двома мушлями молюска Pterocera. Ці символи можуть підтверджувати міфічне походження бога з «Землі Пунт», в Еритреї, що межує з Червоним морем. На пізніших рельєфних зображенням Мін показаний як чоловік, який стоїть, піднявши зігнуту в лікті руку. Над цією рукою розташований батіг. На голові царська корона. В Міна виразний ерегований пеніс. Деякі статуї зображають Міна бородатим.

У кольорових творах мистецтва Мін часто зображується з чорною шкірою, що, як вважається, символізує родючість «Чорної землі» мулу заплави Нілу.

Галерея

Примітки

Посилання

Min: the most popular deity in the Eastern Desert? на The Past