«Земля в полоні» () — радянський німий художній фільм 1927 року, соціальна драма в семи новелах режисера Федора Оцепа за участю української актриси німого кіно Анни Стен.

Кінопрокатна прем'єра фільму в СРСР відбулася 7 лютого 1928 року.

Сюжет

Події фільму розгортаються десь наприкінці ХІХ ст. за часів Російської імперії. Солдат Яків Коваль (Коваль-Самборський) повертається з армії до рідного села, де на нього чекають молода дружина Марія (Анна Стен) та маленька донька. Подружжя випрошує в оренду в поміщика Бєльського ділянку неродючої землі, намагаючись збудувати власне господарство. Однак роки виснажливої праці на безплідному наділі лише заганяють родину в борги. Щоб урятувати заставлене майно від розпродажу, Марія змушена піти годувальницею до маєтку Бєльських, залишивши малих дітей на опіку чоловіка.

Яків, неспроможний самотужки прогодувати дітей, благає дружину в листах терміново вислати гроші для викупу майна або повернутися додому. Будучи неписьменною, Марія довіряє читання листів донці поміщика Бєльського — пані, за чиїм немовлям вона доглядає. Остання, дбаючи лише про спокій власної дитини, приховує від Марії критичний стан справ у її родині. Поки Марія перебуває в невідомості, вважаючи що дома все добре, вона стає жертвою сексуальної наруги з боку п'яного пана.

Яків, так і не дочекавшись дружини, втрачає господарство та оселю. Разом із дітьми він вирушає на пошуки Марії до міста, проте в дорозі їхній маленький син помирає. Біля маєтку Бєльських чоловік запитає швейцара де знайти йому Марію-годівницю, на що той зі сміхом розповідає йому, що та стала повією: він був свідком, як вона розхристана вибігала з кімнати пана. Яків не вірить, але побачивши дружину — відгодовану, надмірно вбрану та нафарбовану на смак пані — відштовхує її та уходить з донькою.

Невдовзі Марію звільняють, бо в неї зникло молоко від пережитого стресу через втрату сина. Блукаючи містом, Марія потрапляє під поліцейську облаву на нелегальних повій. У дільниці їй вручають жовтий білет — від незнань вона вважає, що то їй дали справжній паспорт та радіє. Проти коли вона надає цей документ на біржі труда, то її з ганьбою виганяють. Від безвихіддя, Марії нічого не залишаться окрім як працювати в борделі.

Зустрівши свого земляка серед клієнтів, пригнічена Марія згадує життя у селі і плаче за сім'єю. Тайно вона просить земляка допомогти відшукати її чоловіка, бо їй заборонено покидати бордель. Виявляється Яків у той час влаштовувався робітником на каменоломні, але отримав важку виробничу травму і можливо залишиться назавжди калікою. Марія не може змиритися з тим, що її донька та чоловік десь там страждають. Попри страх побиття, їй вдається втекти з борделю вночі та відправитися до села.

Після тривалого лікування Яків одужує, і сім'я нарешті возз’єднується, намагаючись почати життя заново попри перенесені страждання.

Особливості та сприйняття «Земля в полоні» належить до соціально-побутових драм радянського німого кіно 1920-х років. Фільм звертається до становища селянства в царській Росії та показує залежність селянської родини від поміщицького землеволодіння і боргових зобов'язань. Центральним конфліктом стає неможливість родини Ковалів забезпечити існування власною працею на орендованій землі.

Візуальний стиль фільму значною мірою спирається на виразні крупні плани та експресивне оформлення простору. Кінознавець Сергій Каптерев відзначав, що оператор Луї Форестьє використовував крупні плани Анни Стен для передачі тривоги й психологічного страждання героїні. Художник Сергій Козловський, своєю чергою, створив образ міського середовища, який підкреслює самотність і відчай персонажів.Kapterev S. Zemlya v plenu // Le giornate del cinema muto. Catalogo. La cineteca del Friuli, 2012. P. 69-71.

Важливу роль у фільмі відіграла Анна Стен, для якої «Земля в полоні» стала однією з ранніх значних ролей. Її виконання Марії сприяло зростанню популярності актриси як у СРСР, так і за кордоном. Фільм демонструвався за межами СРСР під назвою «Жовтий паспорт» (, ), що було пов'язано з міжнародним прокатом картини та її тематикою. Особливістю міжнародного сприйняття стрічки стало те, що вона подавалась, як мелодраматична історія жінки в умовах нерівності та безправ'я, яка стає жертвою сексуальної експлуатації та примусової проституції.

Сучасна ж стрічці критика, зокрема А. Альфа з українського журналу «Кіно» у 1928 році, зараховувала «Землю в полоні» до комерційно орієнтованої «касової продукції», створеної за канонами західного кінематографа. Особливістю сприйняття фільму було акцентування на його надмірному мелодраматизмі, ставці на епатаж через змалювання побуту притонів і долі «упалої жінки», а також на штучному щасливому фіналі (happy end), який за законами жанру знову з'єднував розлучене подружжя.

Німецький кінознавець Дітер Круше з Reclams Filmführer у 1973 році характеризував стрічку як «мелодраматичну історію, професійно поставлену, яка вирізняється хорошою акторською грою та кількома вдало створеними картинами побутового середовища».Krusche, Dieter; Labenski, Jürgen (Mitarbeit). Reclams Filmführer. Stuttgart: Philipp Reclam jun., 1973. S. 138.

Стрічку й досі демонструють на фестивалях німого кіно як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, 20 червня 2010 року на фестивалі «Німі ночі» 2010 року в Одесі та 7 жовтня 2012 року на фестивалі німого кіно Le Giornate del Cinema Muto у Порденоне (Італія).

У ролях Анна Стен — Марія Іван Коваль-Самборський — Яків Микола Баталов — земляк Марії Костянтин Градополов — Бєльський, поміщик Софья Левитина — донька поміщика Віра Марецька — повія Михайло Нароков — Бєльський, поміщик Порфірій Подобед Петро Бакшеєв — швейцар Анель Судакевич — Аня, дочка поміщика Володимир Фогель — зять поміщика Бєльського Софія Яковлева — Катеринка Іван Чувельов

Знімальна група Автор сценарію: Федір Оцеп Режисер: Федір Оцеп Оператор: Луї Форестьє Художник: Сергій Козловський

Технічні дані Чорно-білий, німий 7 частин, 2075 м Фільм перемонтовано 1933 року.

Джерела

Альф А. Московські екрани // Кіно : журнал української кінематографії. — Київ : ВУФКУ, 1928. — № 5 (41). — С. 10; Глаголева И. А., Зак М. Х., Мачерет А. В. и др. Советские художественные фильмы. Аннотированный каталог. Т. 1: Немые фильмы (1918—1935) / под ред. А. В. Мачерета, Л. А. Парфенова, О. В. Якубовича, М. Х. Зак. — М.: Искусство, 1961. — С. 197; Kapterev S. Zemlya v plenu // Le giornate del cinema muto. Catalogo. La cineteca del Friuli, 2012. — С. 69-71.

Примітки