«Братство (Братерство) тарасівців» або просто «тарасівці» — українська таємна політична організація, створена в Харкові 1891р. Її учасники дали клятву на могилі Кобзаря, де присяглися всіма засобами поширювати серед українців його безсмертні ідеї.

Серед активних діячів Братства були відомі письменники й науковці: В. Боржковський, М.Вороний, Б.Грінченко, M.Кононенко, М.Коцюбинський, В.Самійленко, Є. Тимченко, В. Шемет, Микола Міхновський та інші.

Програма Крім культурно-просвітницької діяльності (поширення української мови в родині, установах, школах, навчання дітей української грамоти, доповідей, культивування ідей Шевченка), Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під московського ярма, повної автономії для всіх народів Російської імперії та соціальної справедливості.

Наприкінці літа 1891 у Глинську на Сумщині, де працювали студенти, було закладено Програму товариства, яка не збереглась.

Ідеї, закладені в Програмі, були розвинуті, у 1893 проголошені на Шевченкові роковини в Харкові та надруковані у квітневому номері львівського журналу «Правда» під назвою «Profession de foi молодих українців»Символ віри молодих українців; їх пропагував Б. Грінченко у «Листах з України Наддніпрянської» та М.Коцюбинський у казці-алегорії «Хо».Салтовський О. І. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя). — К.: Парапан, 2002. — 396 с. — Бібліогр.: с. 377—392. — ISBN 966-8210-00-X / Українська держава в поглядах та діях засновників УНР Турченко Ф. Г. Микола Міхновський: Життя і Слово (fb2)

Діяльність Задум щодо організації спротиву українців тогочасній колоніальній політиці царату виник у групи харківських студентів, (Михайло Базькевич (Баськевич), Микола Байздренко, Віталій Боровик, Іван Липа), коли вони відвідували Тарасову могилу в Каневі влітку 1891 року.

Тарасівці проводили свою діяльність серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. Спершу їхнім центром був Харків. У 1892 запрацювала філія в Києві (куди цю ідею привіз В. Боровик, і де згодом головував М.Міхновський, налічувала не менше 16 членів). Поступово з'являються осередки в Катеринославі, Лубнах, Одесі, Полтаві, Прилуках, Чернігові та ін., щонайменше 10-12. Загальна ж чисельність братчиків, за деякими оцінками, становила близько 100 осіб.

Весною 1893 братсво тарасівців на зібрані серед студентів кошти з допомогою Ольги Франко (дружини І. Франка) придбало в Галичині значну кількість заборонених у Росії видань і нелегально переправило їх до Харкова.

1893 року невдовзі після публікації «Profession de foi молодих українців» та стороннього доносу— жандармерія ліквідувала харківське ядро Братства. Опинився за ґратами й один із його фундаторів Іван Липа, засуджений за статтею «відторгнення Малоросії від Великої Росії», звідки вийшов через 13 місяців під постійний нагляд поліції. Київський гурток остаточно перебрав на себе лідерство.

1 травня 1893 у Харкові були проведені масові обшуки й арешти серед «тарасівців» і молодогромадівців. До справи було притягнуто 24 особи, у тому числі подружжя Русових і всі «тарасівці». Майже півтора року тривало слідство, в ході якого завдяки мужності заарештованих поліції так і не вдалося виявити в середовищі студентської громади її керівництво. 24 листопада 1894 заарештованим було оголошено царський вирок, за яким майже всі вони підлягали різним строкам тюремного ув'язнення і кількарічному гласному поліційного наглядову за місцем проживання, але поза межами столиць губерній та університетських центрів. Достеменно невідомо, скільки проіснувала організація. Називають різні дати, аж до 1902.Бондар-Терещенко І. У задзеркаллі 1910-30-их років. — К.: Темпора, 2009. — 519, с.: іл. — ISBN 978-966-8201-54-7 / Братство тарасівців: ми єсьмо націоналами (fb2) Коллард Ю. Спогади юнацьких днів (1897—1906).  — Торонто: Срібна сурма, 1972. — 222 с.

За часів панування радянського окупаційного режиму на території України про діяльність «Братство (Братерство) тарасівців» замовчувалось або ж трактувалось радянською владою в дусі тогочасної епохи.

На честь руху була названа вулиця Братства тарасівців в місті Києві.

Див. також Український національний рух Українські політичні організації в Російській імперії Українські політичні організації в Імперії Габсбургів УНП (1902) Конституція Міхновського Символ віри для молодих українців 1893

Примітки

Література Липа І. Братерство тарасівців. Спомини // ЛНВ. 1925. № 7–8; Нариси з історії українського національного руху. К., 1994. Енциклопедія історії України: Т. 1: А–В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.– К.: В-во "Наукова думка", 2003. – 688 с.: іл. Електронна енциклопедія: Енциклопедія Сучасної України

Посилання