Нецукро́вий діабе́т (, нецукрове сечовиснаження) або розлад аргінін-вазопресину — група вроджених чи набутих ендокринних захворювань, які виникають внаслідок абсолютної чи відносної недостатності аргінін-вазопресину (АВП) (антидіуретичного гормону (АДГ), або відсутності чутливості до нього (резистентності). Характерними проявами є невгамовна спрага (полідипсія) та надмірне сечовиділення (поліурія) неконцентрованої сечі у тому числі в нічний час (ніктурія).

У 2022 році міжнародна ендокринологічна спільнота через часту плутанину з цукровим діабетом, призначення хибних обстежень чи лікування прийняла рішення перейменувати нецукровий діабет на дефіцит аргінін-вазопресину (АВП-Д) (раніше центральний нецукровий діабет) чи резистентність до аргінін-вазопресину (АВП-Р) (раніше нефрогенний нецукровий діабет).

При АВП-Д хвороба пов'язана із ураженням задньої частки гіпофізу або гіпоталамусу через генетичні мутації, аутоімунні процеси або ідіопатію (причина невідома), що призводить до зниження секреції антидіуретичного гормону аргінін-вазопресину, в результаті посилюється спрага та виділення сечі. Ця патологія іноді розвивається після черепно-мозкової травми, менінгіту, при пухлинах головного мозку.Проект розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції Державної цільової програми «Цукровий діабет та нецукровий діабет» на період 2. Різновидом нецукрового діабету є нефрогенний (нирковий) АВП-Р, який характеризується не ураженням гіпоталамо-гіпофізарної системи, а відсутністю чутливості ниркових рецепторів до аргінін-вазопресину (резистентністю), в результаті чого посилюється виділення сечі.

У вересні 2021 році для діагностики, диференціації та лікування нецукрового діабету в Україні опубліковано та затверджено: Клінічну настанову, засновану на доказах «Нецукровий діабет»; Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Нецукровий діабет».

Актуальність Нецукровий діабет — рідкісна (орфанна) хвороба з поширеністю 1:25000, за іншими даними поширеність 0,004-0,01% в популяції з тенденцією до зростання центрального НЦД (через підвищення числа хірургічних втручань та травм). Може виникнути в будь-якому віці з рівною ймовірністю як серед чоловіків, так і серед жінок. Те, у якому віці виникла ця хвороба, залежить від етіології. Х-зв'язаний нефрогенний нецукровий діабет становить 90 % від всіх спадкових форм нецукрового діабету і має частоту 4–8 на 1 млн живонароджених хлопчиків. Решта (приблизно 10 %) випадків спадкових форм становить аутосомний нецукровий діабет.

Офіційних статистичних даних щодо захворюваності на нецукровий діабет в Україні немає і за даними Рахункової палати України не створено належні мови для обліку. Наявні лише окремі цифри надані державними органами. Станом 01.01.2008 р. в Україні офіційно зареєстровано 3516 хворих на центральний нецукровий діабет, у тому числі 294 дитини. Щорічно кількість таких хворих зростає в середньому на 5 %. За даними МОЗ України у 2019 році було зареєстровано 3,3 тис. хворих на нецукровий діабет.

Клінічні ознаки Хворі відчувають виражену спрагу, внаслідок чого випивають до 5—10 л рідини на день; збільшується діурез, причому відносна густина сечі знижується до 1001—1006, патологічних елементів у ній немає.

Серед інших проявів: Ознаки дегідратації: шкіра суха, пітливості не буває навіть тоді, коли втрата води з сечею повністю компенсується щедрим прийомом рідини. Астенічний синдром: виникає безсоння, підвищена дратівливість. Характерні психічні та емоційні порушення: головний біль, емоційна лабільність, психози, зниження розумової активності. Фізична астенізація проявляється схудненням (вкрай рідкісно спостерігається ожиріння), діти відстають у рості, фізичному і статевому розвитку. Дисфункція шлунково-кишкового тракту: зниження слиновиділення, інтенсивний питний режим викликає вторинне порушення секреторної і кислотоутворюючої функції шлунку — анорексія, симптоми гіпоацидного гастриту. Дисфункція серцево-судинної системи: при поліурії зі зменшенням об'єму циркулюючої плазми формується компенсаторна тахікардія, лабільність пульсу, артеріальна гіпотензія, порушення терморегуляції. Статева дисфункція: у жінок — порушення менструальної функції, безпліддя; у чоловіків — зниження лібідо, потенції.

Причини Захворювання, зумовлене порушенням синтезу, транспорту та вивільнення нейрогіпофізарного гормону аргінін-вазопресину (антидіуретичного гормону гіпофізу, АДГ), що призводить до підвищення осмолярності плазми крові, проявляється значною полідіпсією та поліурією.

Існує декілька форм нецукрового діабету:

Центральний

Дефіцит аргінін-вазопресину (центральний (чи нейрогенний) НЦД) має багато можливих причин. Відповідно до літератури, основні причини центрального НЦД та їх часто цитована приблизна частота такі: Первинний, спадковий чи ідіопатичний — 30 % (включаючи аутоімунну, генетичну та сімейну форми) Набутий: Злоякісні або доброякісні пухлини головного мозку або гіпофізу — 25 % Черепно-мозкова (краніальна) хірургія — 20 % Травма голови — 16 %

Генетична (сімейна) форма АВП-Д переважно виникає в наслідок мутації одного з генів: AVP, PCSK1 чи WFS1.

Нефрогенний

Резистентність до аргінін-вазопресину (нефрогенний нецукровий діабет) виникає внаслідок нездатності нирки нормально реагувати на вазопресин. Виникає через генетичні дефекти, внаслідок вживання ліків чи пошкоджень нирок. Вазопресин при цьому виробляється в достатній кількості.

Генетична (сімейна) форма АВП-Р переважно виникає в наслідок мутації одного з генів: AVPR2 чи AQP2.

Дипсогенний Дипсогенний НЦД чи первинна полідипсія виникає внаслідок надмірного споживання рідини на відміну від дефіциту аргініну вазопресину. Це може бути пов'язано з дефектом або пошкодженням механізму спраги, розташованого в гіпоталамусі, або через психічне захворювання. Лікування десмопресином може призвести до водної інтоксикації.

Гестаційний Гестаційний НЦД виникає лише під час вагітності та післяпологового періоду. Під час вагітності жінки виробляють вазопресиназу в плаценті, яка розщеплює антидіуретичний гормон (АДГ). Вважається, що гестаційний НЦД виникає при надмірному виробленні та/або порушенні кліренсу вазопресинази.

Більшість випадків гестаційного НЦД можна лікувати десмопресином (DDAVP), але не вазопресином. Однак у рідкісних випадках аномалія механізму спраги викликає гестаційний НЦД, і десмопресин не слід застосовувати.

Нецукровий діабет також пов'язаний з деякими серйозними захворюваннями під час вагітності, включаючи прееклампсію, HELLP синдром і гострий жировий гепатоз печінки під час вагітності. Вони викликають НЦД через порушення печінкового кліренсу циркулюючої вазопресинази.

Патофізіологія Гомеостаз електролітів та об'єму – це складний механізм, який врівноважує потреби організму в тиску крові та основні електроліти натрій та калій. Загалом, регуляція електролітів передує регуляції об'єму. Однак, коли об'єм сильно зменшений, організм утримуватиме воду за рахунок порушення рівня електролітів.

Регуляція вироблення сечі відбувається в гіпоталамусі, який виробляє АДГ у у супраоптичному та паравентрикулярному ядрах. Після синтезу гормон транспортується в нейросекреторних гранулах вниз по аксону гіпоталамічного нейрона до задньої частки гіпофіза, де він зберігається для подальшого вивільнення. Крім того, гіпоталамус регулює відчуття спраги у вентромедіальному ядрі, відчуваючи підвищення осмолярності сироватки та передаючи цю інформацію до кори.

Нейрогенний/центральний НД є результатом дефіциту АДГ; іноді він може проявлятися зниженням спраги, оскільки регуляція спраги та вироблення АДГ відбуваються одночасно в гіпоталамусі. Він виникає в результаті гіпоксичної енцефалопатії, нейрохірургічного втручання, аутоімунітету або раку, або іноді без основної причини (ідіопатія).

Основним ефекторним органом для гомеостазу рідини є нирки. АДГ діє, збільшуючи проникність для води в збірних та дистальних звивистих канальцях; зокрема, він діє на білки, які називаються аквапоринами, а точніше аквапорином 2, у наступному каскаді. При вивільненні АДГ зв'язується з рецепторами, пов'язаними з G-білком V2, у дистальних звивистих канальцях, збільшуючи циклічний АМФ, який з'єднується з протеїнкіназою А , стимулюючи транслокацію каналу аквапорину 2, що зберігається в цитоплазмі дистальних звивистих канальців та збірних канальців, в апікальну мембрану. Ці транскрибовані канали пропускають воду в клітини збірних канальців. Збільшення проникності дозволяє реабсорбції води в кровотік, таким чином концентруючи сечу.

Нефрогенний НД виникає внаслідок відсутності аквапоринових каналів у дистальній збірній протоці (зниження поверхневої експресії та транскрипції). Вона спостерігається при токсичності літію, гіперкальціємії, гіпокалієміїабо усуненні обструкції сечоводу. Таким чином, відсутність АДГ запобігає реабсорбції води, і осмолярність крові підвищується. При підвищенні осмолярності осморецептори в гіпоталамусі виявляють цю зміну та стимулюють спрагу. При підвищенні спраги людина переживає цикл полідипсії та поліурії.

Спадкові форми нецукрового діабету становлять менше 10% випадків нецукрового діабету, які спостерігаються в клінічній практиці.

Діагностика Щоб відрізнити НД від інших причин надмірного сечовипускання, необхідно перевірити рівень глюкози в крові (при НД цукор в нормі), бікарбонатів та кальцій. Вимірювання рівня електролітів крові може виявити високий рівень натрію (гіпернатріємія через сильне зневоднення). Аналіз сечі виявляє розведену сечу з низькою питомою вагою. Осмолярність сечі та рівень електролітів зазвичай низькі.

Тест на водну депривацію – це ще один спосіб відрізнити НД від інших причин надмірного сечовипускання. Якщо змін у втраті рідини немає, застосування десмопресину допоможе визначити, чи викликаний НД: дефектом продукції АДГ (дефіцит); дефект реакції нирок на АДГ (резистентність).

Цей тест вимірює зміни маси тіла, діурезу та складу сечі, коли рідина не вживається для викликання зневоднення. Нормальною реакцією організму на зневоднення є збереження води шляхом концентрування сечі. Люди з НД продовжують мочитися великою кількістю розведеної сечі, незважаючи на дефіцит води. При первинній полідипсії осмолярність сечі повинна зростати та стабілізуватися на рівні вище 280 мОсм/кг з обмеженням рідини, тоді як стабілізація на нижчому рівні вказує на нецукровий діабет. Стабілізація в цьому тесті означає, зокрема, ситуацію, коли збільшення осмоляльності сечі становить менше 30 Осм/кг на годину протягом щонайменше трьох годин. Іноді вимірювання рівня АДГ у крові ближче до кінця цього тесту також є необхідним, але його проведення потребує більше часу та є складним через короткий час дії гормону.

Для розрізнення основних форм також використовується стимуляція десмопресином; десмопресин можна приймати ін'єкційно, у вигляді назального спрею або таблеток. Під час прийому десмопресину людині слід пити рідину або воду лише тоді, коли вона відчуває спрагу, а не в інший час, оскільки це може призвести до раптового накопичення рідини в центральній нервовій системі. Якщо десмопресин зменшує діурез і підвищує осмолярність сечі, гіпоталамусне вироблення АДГ є недостатнім, і нирки нормально реагують на екзогенний вазопресин (десмопресин). Якщо НД зумовлений ​​патологією нирок, десмопресин не змінює ні діурез, ні осмолярність (оскільки ендогенний рівень вазопресину вже високий).

Хоча нецукровий діабет зазвичай виникає з полідипсією, він також може рідко виникати не лише за відсутності полідипсії, але й за наявності її протилежності – адипсії (або гіподипсії). "Адипсичний нецукровий діабет" визначається як виражена відсутність спраги навіть у відповідь на гіперосмоляльність. У деяких випадках нецукрового діабету, спричиненого адипсією, людина також може не реагувати на десмопресин.