Франческо Тотті (; 27 вересня 1976, Рим, Італія) — італійський футболіст, атакувальний півзахисник або нападник. Колишній капітан італійської «Роми», кольори якої захищав протягом усієї кар'єри, з 1992 по 2017 рік. Чемпіон світу 2006 року і віце-чемпіон Європи 2000 року в складі національної збірної Італії, також грав на чемпіонаті світу 2002 і чемпіонаті Європи 2004 року. У складі молодіжної збірної Італії став чемпіоном Європи 1996 року. Тривалий час був рекордсменом клубу за кількістю проведених матчів у національній збірній. Входить до тридцятки гравців за кількістю матчів і посів друге місце за кількістю голів у Серії А. Посідає перше місце за кількістю м'ячів у серії А, забитих за один клуб. Єдиний гравець Серії А, який забивав у 23 сезонах поспіль. Один з найкращих гравців в історії «Роми». Знаходиться на першому місці за загальною та єврокубковою кількістю матчів і голів за «Рому» (усього 307 годів у 786 матчах). Найкращий бомбардир римського дербі, а також гравець, який у його рамках провів найбільшу кількість матчів.

Входить до списку ФІФА 100, складеного Пеле в березні 2004 року. Посол ЮНІСЕФ. Має власну статую в музеї мадам Тюссо.

Життєпис Франческо Тотті народився 27 вересня 1976 року в районі Аппіон Латино, в клініці Фабіа Матер, в околицях Порта Метронія. Батько — Лоренцо, працівник банку «Медеокредіто»; мати — Фьорелло, домогосподарка. Його батьки, заручившись у 12 років, одружилися в 21 рік. Окрім Франческо, у сім'ї Тотті був і другий син — Рікардо. Розпочав гратись із м'ячем у віці 9 місяців, декілька разів він навіть спав з м'ячем.

Одного разу на пляжі Торваянака батько 4-річного Франческо попросив місцевих хлопців, щоб вони зіграли з його сином, однак отримав відмову через вік Тотті, якому футбол зі старшими хлопцями міг нашкодити. Однак батько наполягав, і Франческо увійшов у гру, де швидко забив 2 м'ячі. Незабаром він став постійно грати в футбол на пляжі, виступаючи краще за дорослих чоловіків. Разом з ним грав Стефано Кайра, гравець клубу «Фортітудо», який умовив маму Тотті, щоб син відвідував заняття команди. Одночасно з цим Ческо займався й іншим видом спорту, плаванням, тренуючись у клубі «Лаціо Нуото».

З 1983 року Тотті розпочав тренуватися в клубі «Фортітудо» під керівництвом тренера Армандо Трілли. Цю команду Ческо вибрав завдяки тому, що «Фортітудо» розташовувалася в районі, де проживала сім'я Тотті. Рік по тому він разом з Рікардо й мамою прийшов на перегляд до клубу «Сміт Трастевере». Спортивний директор «Трастевере» Сантіно Фортіно вирішив узяти в команду Рікардо, але, щоб не засмучувати його маму, також прийняв у клуб і Франческо, який був на 2 роки молодший ніж інші гравці: «Він був справді зовсім маленьким, худеньким, переляканим і боязким, з опущеною головою». На першому ж тренуванні Ческо відзначився голом, прийнявши м'яч грудьми і, не опускаючи на газон, відправив його в сітку. Незабаром Тотті став одним з основних гравців «Сміт Трастевере». У цій же команді в молодого футболіста з'явилися «дивацтва», зокрема, на відміну від інших гравців, він завжди залишався на своїй позиції на полі. В один із днів «Трастевере» грав з клубом «Рома», тренери якого сказали, що не дивлячись на талант, Тотті більше не підросте.

У ті ж роки Франческо зустрівся з Іваном Павлом II:

У 1986 році Тотті перейшов у клуб «Лодіджані», куди він потрапив завдяки протекції Фортіно, який навіть не взяв грошей за трансфер. У «Лодіджані» Ческо тренувався під керівництвом тренерів Фернандо Маестроп'єтро й Емідіо Нерона. У них Тотті грав в атаці клубу, вже показуючи високий рівень гри. У 1989 році настав «момент істини» і час зробити наступний крок. «Мілан» запропонував Франческо 100 млн лір, а «Лодіджані» мало домовленість з «Лаціо», однак хлопчик і його сім'я — «романісті» в декількох поколіннях пручалися й відмовили «россонері» та «б'янкочелесті», Ческо перейшов у «Рому».

З 13 років Тотті почав виступати за «Рому». У 1993 році під керівництвом тренера Лучано Спінозі він виграв своє перше «скудетто», перемігши в чемпіонаті Італії свого віку, а наступного року виграв Кубок Італії. У 1992 році головний тренер «Роми» Вуядин Бошков запросив Тотті тренуватися з основним складом команди. Цим Ческо зобов'язаний захиснику римлян, Синиші Михайловичу, який попросив Бошкова взяти молодого футболіста в основний склад. У віці 16-ти років, 28 березня 1993 року, Тотті дебютував у Серії А, вийшовши за декілька хвилин до завершення гостьового матчу з клубом «Брешія», який завершився перемогою римлян з рахунком 2:0. У цій грі Михайлович знову допоміг Тотті, попросивши Бошкова випустити його на поле.

Через багато років Тотті пообіцяв брати участь у прощальному матчі Синиши Михайловича, однак обіцянки не дотримався .

Одночасно з футбольною кар'єрою Тотті старанно вчився. Він закінчив школу із золотою медаллю, але потім закинув освіту, цілком присвятивши себе футболу.

Клубна кар'єра 16 грудня 1993 року Тотті вперше вийшов у стартовому складі «Роми» в матчі Кубка Італії з «Сампдорією»; та гра завершилася на користь «Роми». Після перемоги «Сампдорії» в матчі-відповіді було призначено додатковий час, а потім серія пенальті, у якій «Рома» програла. Наступного разу Тотті вийшов на поле 27 лютого 1994 року, знову в матчі з «Сампдорією», цього разу в чемпіонаті країни; у цій грі «джалороссі» зазнали поразки з рахунком 0:1. Усього в сезоні Тотті вийшов на поле 8 разів, багато в чому завдяки Карло Маццоне, який поступово вводив молодого футболіста до складу команди. Маццоне, який став для гравця другим батьком, захищав його від критики преси, а також дав Франческо «мішок загальнолюдських і футбольних порад».

21 серпня 1994 року Тотті забив свій перший гол за «Рому», вразивши ворота «Валенсії» в товариській грі. 4 вересня 1994 року Франческо забив свій перший м'яч у Серії А, вразивши ворота «Фоджі» і тим самим приніс своїй команді нічию : «Я навіть не побачив гол на телебаченні. Пам'ятаю, що дуже втомився, був голодний, тому замість перегляду репортажу про наш матч пішов з братом купити морозива». У тому сезоні, незважаючи на конкуренцію з боку Абеля Бальбо та Даніеля Фонсеки, Тотті вийшов на поле 21 раз і забив 4 м'ячі, випередивши за цим показником партнерів по команді, Роберто Муцці і Марко Бранку. Я сподіваюся залишитися тут назавжди. Я граю в «Ромі», моїй команді, живу в моєму місті. У мене є все те, чого я міг би бажати. Я хочу бути романістом протягом всього свого життя. <center>Франческо Тотті У 1996 році в «Рому» прийшов новий головний тренер — Карлос Б'янкі, й для Тотті наступив важкий період: він мало виходив на поле і був близький до переходу в «Сампдорію» або «Аякс», який міг його обміняти на Ярі Літманена. Незважаючи на брак ігрового часу, Тотті зрідка демонстрував хороший рівень гри. Так, 15 жовтня він забив м'яч і асистував партнерові в поєдинку з «Міланом», у якому «джалороссі» вперше за 11 років виграли в «россонері», обігравши їх з рахунком 3:0. Після завершення турніру в Римі взимку 1997 року, у якому «Рома» грала проти «Боруссії» (Менхенгладбах) і «Аякса», у матчі з яким, 9 лютого, Тотті забив 2 м'ячі, Б'янкі змінив своє бажання продати Франческо. І футболіст залишився в команді. 24 березня 1997 року Тотті був видалений з поля в матчі з «Болоньєю», отримавши 2 жовті картки за 4 хвилини.

1997/98

Сезон 1997/98 років розпочався для Тотті вдало: 11 листопада 1997 року забив два м'ячі у ворота «Барі» й за свої дії отримав найвищу оцінку серед усіх гравців 8-го туру чемпіонату Італії. Але, незважаючи на гарний початок, значну частину сезону Тотті пропустив через травму. Після того, як Ческо вилікувався, він вийшов на поле і забив м'яч, який приніс його клубу перемогу над «Фіорентіною» з рахунком 4:1. 30 березня 1998 року Тотті приніс своєму клубу нічию з «Пармою», забивши м'яч і зробивши гольову передачу. 28 квітня Франческо забив 2 м'ячі у ворота «Удінезе», але вони не врятували його клуб від поразки з рахунком 2:4. 18 травня Тотті забив переможний м'яч у ворота «Сампдорії»; після цієї гри головний тренер «Сампи» Вуядин Бошков був звільнений. Усього в Серії А 1997/98 Франческо забив 13 м'ячів, зайнявши 12-те місце за цим показником. Після завершення сезону Франческо отримав титул найкращого футболіста Італії за версією газети Guerin Sportivo.

1998/99 Наступного сезону в клуб був призначений новий тренер, Зденек Земан, який змінив схему гри на 4-3-3. Незважаючи на серйозну конкуренцію в атаці «Роми», тільки Тотті мав постійне місце в стартовому складі команди. У першому ж турі чемпіонату Франческо забив гол, принісши своїй команді перемогу в матчі з «Салернітаною». 19 жовтня Тотті забив переможний м'яч на 90-й хвилині зустрічі у ворота «Фіорентини», яка займала напередодні матчу перше місце в Серії А. 31 жовтня Алдаїр віддав Тотті пов'язку капітана команди, а 3 дні по тому Ческо зробив перший у сезоні дубль, двічі забивши у ворота «Удінезе». 1 грудня Тотті забив м'яч, який приніс його клубу нічию з принциповим суперником — «Лаціо» (3:3). Десять днів по тому Франческо знову врятував клуб від поразки, забивши на 90-й хвилині у ворота «Цюриха» в 1/8 Кубка УЄФА. У середині сезону в Тотті трапився спад — він демонстрував невисокий рівень гри і декілька місяців не забивав. Лише до початку весни Франческо знову набрав хорошу форму: з його гольового пасу був забитий м'яч, який приніс перемогу «Ромі» над «Міланом». 11 квітня Франческо відзначився святкуванням голу в матчі з «Лаціо», коли, забивши м'яч на 90-й хвилині, він зірвав футболку і показав напис на майці, одягнену поверх клубної: Vi ho purgato ancora («Я знову змусив вас страждати»). За підсумками сезону Тотті отримав приз найкращому молодому гравцеві в Італії. Клуб зайняв у чемпіонаті 5-те місце.

1999/00 Влітку, після поразки в Кубку Італії від «Аталанти», Земан був звільнений, а «Рому» очолив Фабіо Капелло. Сезон 1999/00 років Тотті розпочав голом з пенальті у ворота «П'яченци»; цей м'яч став першим серед всіх матчів нового чемпіонату Італії. А в третьому турі Франческо зробив 3 гольові передачі, які принесли його клубу перемогу над «Венецією». У п'ятому турі, у грі з «Фіорентиною», Тотті знову став головним героєм зустрічі: він взяв участь у всіх трьох голах своєї команди, а потім був видалений після бійки з Йоргом Гайнріхом. 17 січня Тотті забив два голи у ворота «Лечче», причому перший з них став одним з найшвидших у першості — Франческо забив його на першій хвилині зустрічі. 24 січня Тотті в черговий раз забив м'яч і зробив гольову передачу, завдяки чому його клуб переміг «Пьяченцу» з рахунком 2:1. Усього за чемпіонат Франческо забив 7 м'ячів і зробив 4 гольові передачі; клуб зайняв у чемпіонаті 6-те місце. За підсумками сезону Тотті був визнаний найкращим футболістом країни.

2000/01 Напередодні початку сезону 2000/01 років «Рома» придбала у «Фіорентини» Габріеля Батістуту, який разом з :Марко Дельвеккіо й Тотті склав трикутник атаки римлян. Франческо забив у сезоні декілька важливих м'ячів: зокрема, зробив «дубль» на «Сан-Сіро» в матчі з «Міланом». У тому сезоні «Рома», перемігши «Парму» в останньому турі з рахунком 3:1 (перший м'яч забив Тотті), завоювала скудетто. На честь перемоги Франческо витатуював на правому плечі гладіатора. 19 серпня 2001 року Тотті виграв Суперкубок Італії: «Рома» обіграла «Фіорентину» з рахунком 3:0, а третій гол забив Франческо. Всього за сезон футболіст забив 16 м'ячів у 35 проведених матчах. Пізніше Ческо назвав цей сезон найкращим у своїй кар'єрі, сказавши, що «збулася його мрія».

У середині того ж сезону Ческо продовжив контракт з клубом на 4 роки, ставши одним з найвисокооплачуваніших футболістів світу.

За підсумками року Ческо був визнаний найкращим італійським футболістом у чемпіонаті, а також був одним з головних претендентів на «Золотий м'яч», але зайняв в опитуванні лише 5 місце, поступившись переможцю, Майклу Оуену, 119 балів. В опитуванні на найкращого гравця світу за версією ФІФА Ческо зайняв 10-те місце.

2001/02