Михайло Федорович Ларіонов (, Тирасполь, Херсонська губернія, Російська імперія (нині - Молдова) — 10 травня 1964, Фонтене-о-Роз, Іль-де-Франс, Франція) — живописець, графік, художник театру, теоретик мистецтва, один з основоположників авангарду.
Біографія Народився в Херсонській губернії, в повітовому місті Тирасполь. Син військового фельдшера, дитинство провів на півдні України в Тирасполі, куди потім часто повертався на літні етюди. Дата Подія 22.05.1881 (†03.06) Народився в Тирасполі в родині військового фельдшера 1898 навчання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури 1898-1908 навчання у В.Сєрова, К.Коровіна та І.Левітана. 1901 три роботи Ларіонова були визнані порнографічними і його було виключено з училища строком на один рік 1900 бере активну участь у мистецькому житті, його картини експонуються не тільки в Росії, але й в Європі. Знайомство з Н.Гончаровою - майбутньою дружиною. 1903 разом з Н.Гончаровою здійснює подорож до Криму. 1902-06 працював у стилі пізнього імпресіонізму («Кущ бузку в цвіту»). 1906 на запрошення С.Дягілева відвідав Париж. До Москви повертається через Лондон. Знайомство з творчістю В.Тернера 1907 Вступ до товариства вільної Естетики. Під впливом фовізму і наївного мистецтва, працює в примітивістській манері, створюючи яскраві (соковитий колір, різкі лінії, гострі сцени) полотна («Солдат, що відпочиває», «Весна»). 1907-1908 Співробітник журналів "Золоте руно", "Мистецтво". Вперше в Росії публікує репродукції картин П.Сезанна, В.Ван Гога та П.Гогена. 1910 Закінчив навчання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. Призваний до лав армії 1912 Перебуваючи на вістрі мистецького життя того часу, створив нову художню концепцію — лучизм, який є одним з перших прикладів абстрактного мистецтва. 1913 Напередодні відкриття виставки "Мішень" за ініціативою Ларіонова пройшов диспут "Південь, національність і Захід", де художник зачитав доповідь "Лучизм" (яку пізніше було видано окремим виданням). Опубліковано маніфест "Лучисти і майбутники", в якому Ларіонов виклав своє бачення футуризму. Маніфест підписали десять художників, в тому числі й Гончарова. Автори маніфесту закликали звернутися до свого коріння, до давньоруського мистецтва та мистецтва євразійських народів. 1914 Призваний на військову службу у зв'язку з початком Першої світової війни. Брав участь у воєнних діях в чині прапорщика.Отримав важку контузію, тривалий час пролежав в госпіталі після чого був демобілізований. 1915 На запрошення С. Дягілева разом з Гончаровою виїздить до Швейцарії. Подорожує разом з "Російським балетом" Дягілева по Італії та Іспанії. 1919 Постійно проживає в Парижі. 1930 Зацікавленість до творчості Ларіонова зменшується. 1954 Бере участь у низці ретроспективних виставок, присвячених "піонерам" авангарду 10.05.1964 Помер у Парижі. Похований на кладовищі Іврі 1988 Згідно із заповітом Гончарової та М. Ларіонова а також А. Томілової (вдови М.Ларіонова), кілька сотень робіт, частина архіву та бібліотека передані до Державної Третьяковської галереї, інша частина знаходиться у Парижі в Центрі Ж.Помпіду та музеї Вікторії та Альберта в Лондоні
Виставки Дата Назва виставки Місце проведення Примітки 1898-1899 Конкурсні виставки в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури Москва учасник 1906 "Осінній салон" Париж учасник 1907-1908 "Стефанос" Москва організатор 1908 "Сучасні течії в мистецтві" Санкт-Петербург учасник 1908-1909 Виставки в салоні "Золоте руно" Москва організатор 1910 "Бубновий валет" Москва організатор 1910 "Союз молоді" Санкт-Петербург учасник 1911 "Союз молоді" Санкт-Петербург учасник Грудень 1912 Одноденна персональна виставка в Товаристві Вільної Естетики Москва персональна 1912 Віслючий хвіст Москва організатор 1912 "Der Blaue Reiter" Мюнхен учасник 1912 "Der Sturm" Берлін учасник 24.03.1913-07.04.1913 "Мішень" Москва організатор Червень 1914 Виставка в галереї P.Guillaum Париж персональна 1915 "Виставка живопису" Москва учасник 1954 Дягілевська виставка Единбург, Лондон учасник
Ілюстрації та книжкова графіка Активно працював з видавництвами, в 1910-ті рр. виконав ілюстрації до видань поетів-футуристів («Помада» Кручених, видано 1912 року).
Театральні роботи З 1915 по 1929 оформляв балетні постановки в антрепризі С. П. Дягілєва (разом з Гончаровою — «Русские сказки» Лядова, 1916; «Блазень» Прокоф'єва, 1921), в живописі повернувся до ранньої, фігуративної, манери, камерного жанру і натюрморту.
Твори Лучізм, М., 1913.
Бібліографія Історія російського мистецтва, т. 10, кн. 2, М., 1969, с. 38, 104, 125—130; Сарабьянов Д., примітивістської період у творчості Михайла Ларіонова, у його кн.: Російський живопис кінця 1900-х — початку 1910-х років, М., 1971; George W., Larionov. P., 1966. Ковтун Є. Ф. Михайло Ларіонов. 1881—1964, Аврора, 1998; Романович С. М. Спогади про М. Ларіонова. Компакт-диск «Художник Сергій Романович в живописі і слові». М. 2003 або сайт в інтернеті за адресою: maakovets.narod.ru.
Посилання Ларионов Михаил Федорович. Биография и творчество художника на Artonline.ru Ларионов Михаил Федорович. Биография и творчество художника