Історія українських автомобілів — це період від винайдення першого українського автомобіля до сьогодення. Автомобільна промисловість в Україні представлена виробництвом вантажівок, легковиків і автобусів. Це авто ідеальне для руху по ґрунтових дорогах.
Перші автомобілі
Історія створення першого українського автомобіля почалась в Одесі, а саме в механічній майстерні інженера В. Н. Стасюлевича. В 1909 році, на основі закордонної вантажівки, інженером Стасюлевичем був побудований перший на території сучасної України — автобус. Цей автобус мав дуже великий радіатор, оскільки скопіювати його з іноземної вантажівки не вдалося.
Українська РСР
Див. також: Автомобільна промисловість у Радянському Союзі
1919—1944 роки В жовтні 1923 року у Кам'янці-Подільському був випущений перший автобус радянської України, а через два місяці — ще один. Автобуси отримали назву «Кам'янецький мотор». Автобуси передали управлінню Подільської губтрансконтори, яке одразу організувало пасажирський маршрут Кам'янець-Подільський — Проскурів — Вінниця. «Кам’янецький мотор» мав 12 місць для пасажирів у салоні, та ще два місця біля водія. Двигун мав потужність 30 кінських сил та розганяв машину до 30 км/г.
Наступним автомобілем стала вантажівка «Україна-4», вона була випущена на початку листопада 1931 року у Харківському автоскладальному заводі. Всього виготовили дві такі машини. Вони зайняли невелике приміщення цеху так, що довелося зламати стіни, щоб вони змогли виїхати «на люди». Обидві машини було зроблено з вітчизняних матеріалів (не просто зібрано, а саме зроблено).
Вантажівка мала потужність 70 кінських сил, максимальну швидкість — 70 км/год і вантажопідйомність в 4 тонни.
7 листопада 1931 року обидві вантажівки взяли участь в святковій демонстрації трудящих столиці України — міста Харкова. Надалі ці автомобілі показували свої робочі якості в найважчих умовах.
Перший електромобіль був виготовлений у Києві в 1935 році інженером автовідділу Головдортрансу А. Г. Таубіном. Це був 4-місний автомобіль, кузов виготовили з алюмінію, а колеса були підвішені на незалежних пневмобалонах. Автомобіль був лише експериментальною моделлю і не пішов у серійне виробництво.
Ще одну експериментальну модель автомобіля зробила група ентузіастів під керівництвом Л. Д. Ковальова в 1935—1936 роках. Авто розроблялося в Запоріжжі і мало незалежну гідропневматичну підвіску всіх коліс.
1945—1960 роки Див. також: ДАЗ
В 1948 році на Дніпропетровському автомобільному заводі виготовили перший прототип вантажівки ДАЗ-150 «Українець». Дана вантажівка декілька раз видозмінювалась і всього за 1948—1950 роки було випущено 7 таких автомобілів (включно з модифікаціями ДАЗ-150Б «Українець» і ДАЗ-150В «Українець»).
Див. також: ЛАЗ
Першою самостійною розробкою Львівського автобусного заводу став автопоїзд ЛАЗ-150Ф і причіп-фургон ЛАЗ-730 випущений 1954 року, загальна вантажопідйомність становила 7000 кілограм. Цей автомобіль був тільки експериментальною серією, але в 1955 році був випущений ще один ЛАЗ-150Ф, в фургоні якого з'явилися віконця.
Першою серійною розробкою Львівського автобусного заводу був автокран ЛАЗ-690, що випускався з 1955 року.
Пізніше був розроблений перший український серійний автобус ЛАЗ-695, він серійно вироблявся з 1956 по 1969 роки на Львівському автобусному заводі.
У лютому 1956 року колектив конструкторів заводу ЛАЗ побудував перші дослідні зразки автобуса ЛАЗ-695 з розташованим ззаду двигуном ЗІЛ-124. Подібне компонування з поздовжнім розташуванням двигуна в задньому звисі автобуса було застосоване в СРСР вперше. Кузов ЛАЗ-695 мав також абсолютно нову конструкцію. Всі навантаження сприймалися силовою підставою, яка являло собою просторову ферму з труб прямокутного перерізу. З цією підставою жорстко пов'язаний каркас кузова. Зовнішня облицювання автобуса було виконане з дюралюмінієвих листів, які кріпилися до каркаса кузова «електрозаклепками» (точковим зварюванням). Дводискове зчеплення і п'ятиступінчаста коробка передач були взяті від автобуса ЗІЛ-158.
Цікавим нововведенням була залежна ресорно-пружинна підвіска коліс автобуса, розроблена спільно з фахівцями НАМІ. Додатково коригувальні пружини забезпечували в цілому підвісці нелінійну характеристику — її твердість зі збільшенням навантаження зростала, в результаті незалежно від навантаження створювалися комфортабельні умови для пасажирів. Ця обставина завоювало високу репутацію машин ЛАЗ. Але як міський автобус ЛАЗ-695 був недосконалий: був відсутній накопичувальний майданчик біля вхідних дверей, прохід між сидіннями та двері мали недостатню ширину. Автобус найбільш вдало міг використовуватися для приміського сполучення, туристських і міжміських поїздок. Тому відразу ж були закладені в уніфікований ряд ще 2 моделі: туристичну ЛАЗ-697 і міжміську ЛАЗ-699.
Незважаючи на певні мінуси, ЛАЗ-695 виділявся серед інших вітчизняних автобусів. Тонкі віконні стійки кузова зі пересувними кватирками, вбудовані в радіусні скати даху гнуті вікна надавали автобусу легкий, «повітряний» вигляд. Великі радіуси заокруглень на гранях і кутах кузова створювали зоровий ефект обтічної машини. Якщо порівняти ЛАЗ-695 з масовим міським автобусом того часу ЗІС-155, то перший вміщував на 4 пасажири більше, був на 1040 мм довший, але на 90 кг легше і розвивав таку ж найбільшу швидкість — 65 км/год.
Автобуси ЛАЗ-695 мали цікаву особливість у конструкції. У разі необхідності автобус міг бути легко перероблений під санітарну машину. Для цього достатньо було лише демонтувати сидіння в салоні. У передній частині автобуса, під лобовим склом праворуч від робочого місця водія була передбачена додаткова дверцята в кузові для навантаження поранених. Подібне «нововведення» було цілком виправданим в ті часи, коли створювався цей автобус.
Див. також: КрАЗ
У 1959 році на КрАЗі почалось освоєння виробництва автомобільних деталей, і в квітні була завершено складання перших двох самоскидів типу «ЯАЗ» на рамах власного виробництва з деталей і вузлів, завезених з Ярославського автомобільного заводу. Збірка проводилася на стендах, але в травні вже був введений в експлуатацію конвеєр протяжністю 259,4 метра. До 1 травня випущений перший десятитонний автомобіль-самоскид КрАЗ-222 Дніпро.
Автомобіль КрАЗ-219 був створений в 1958 році на Ярославському автомобільному заводі (ЯАЗ), де і виготовлявся з 1958 до 1959 року, під назвою ЯАЗ-219. Потім, виробництво було передано на Кременчуцький автомобільний завод (КрАЗ), де КрАЗ-219 виготовлявся аж до 1963 року, коли його змінив модернізований КрАЗ-219Б, який відрізнявся наявністю бортової мережі на 24 вольта і модернізованою підвіскою. Дана модифікація випускалася до 1965 року. На конвеєрі КрАЗу, її змінив КрАЗ-257Б.
Див. також: КМЗ
1959 року Київський мотоциклетний завод випустив свій перший автомобіль — КМЗ-1, вантажний автомобіль. Автомобіль випускався 1959—1962 роки, але щороку він модифікувався: КМЗ-3,КМЗ-4 і КМЗ-5 (чи випускався КМЗ-2 невідомо).
Див. також: Луцький машинобудівний завод
Перший свій автомобіль Луцький автомобільний завод випустив в 1960 році, це був ЛуМЗ-827 (завод тоді мав назву: Луцький машинобудівний завод). Відразу змінюється і спеціалізація. На заводі починають виготовляти кузови, автокрамниці, авторефрежератори та вироби спеціального призначення. Протягом 1960 року на заводі освоєно випуск семи нових виробів. Через чотири роки на заводі розпочинається випуск ремонтних майстерень і малотоннажних рефрижераторів. Успіх продовжився модифікацією ЛуМЗ-827Б, який випускався до 1967 року. Коли випуск рефрижераторів врешті налагоджується, віднаходяться суттєві недоліки: внутрішній корисний об'єм вантажного відсіку не має навіть одного кубічного метра, холодильний агрегат змонтували поруч із водієм, замість пасажирського сидіння. Пояснення дається одне — для нього просто не знайшлося місця. Луцька новинка насправді не витримує критики.
1961—1980 роки Див. також: ЗАЗ Див. також: Запорожець (автомобіль)
1961 року Запорізький автомобільний завод випустив перший український серійний легковий автомобіль — ЗАЗ-965.
Характерними особливостями ЗАЗ-965 були двері на задніх петлях, які відкривалися проти ходу руху автомобіля; розташовані на крилах (на рівні капота) підфарники; а також дворядне розташування вентиляційних отворів на повітрозабірниках. Крім того, на капоті, над номерним знаком, був додатковий прямокутний заґратований отвір для виведення повітря, що охолоджує двигун. На передку машини, на її багажнику, ставилася характерна емблема у вигляді зірки, а нижче неї, на передньому облицюванні, був напис українською мовою «Запорожець».
До установки на автомобіль, ще на етапі проектування «Москвича-444» розглядалися і випробовувалися три варіанти двигуна. «НАМІ-В» — копія двигуна автомобіля Volkswagen Beetle (опозитний); «НАМІ-Г», основою для якого був двигун BMW для десантувального всюдиходу (V-подібний); власна розробка ЗМА — двоциліндровий опозитний в основі якого лежав французький двигун для Citroen 2CV. Всі ці двигуни мали повітряне охолодження. Найкращі показники були в «НАМІ-В», а єдиним його недоліком була складність операції регулювання клапанів через опозитне розташування циліндрів: заважали колісні арки. Проте вибраний був «НАМІ-Г». Не зважаючи на те, що він призначався для машини з переднім розташуванням двигуна і викликав певні компонувальні ускладнення. У нього була найважливіша перевага — він був готовий до виробництва. Варто відзначити, що спочатку призначений він був не для майбутнього ЗАЗ-965, а для армійської амфібії ТПК. Як наслідок, ряд технічних рішень (розташований ззаду масляний радіатор, високе розташування трамблера, корпус з алюміній-магнієвого сплаву, полегшені блоки циліндрів) диктувалися основним замовником (тобто армією) і завдавали багато клопоту при цивільному використанні.
Практично відразу при масовій експлуатації виявилися недоліки автомобіля (маленький об'єм багажника, високий рівень шуму двигуна, погана динаміка розгону, перегрів двигуна влітку, ускладнений запуск в мороз, тіснота в салоні,) тому вже весною 1961 року завод розпочав розробку нової моделі ЗАЗ-966 і в листопаді того ж року дослідний зразок був продемонстрований на ВДНГ. Водночас це не перешкодило модернізувати ЗАЗ-965 і випускати його до 1969 року, з яких останні три він випускався паралельно із ЗАЗ-966.
На початку 1962 року була проведена модернізація ЗАЗ-965 (без зміни позначення). Передні габаритні вогні перемістилися з верхньої частини крил під фари. Змінилися повітрозабірники на задніх крила — замість двох рядів луврів став один більшої висоти. Змінився капот двигуна — замість двох груп луврів півколом, що огинають ліхтар підсвічування номерного знаку, з'явився прямокутний сітчастий отвір над ліхтарем. Також слід зазначити, що ранні ЗАЗ-965 не мали внутрішніх ручок дверей — замість них була засувка шпінгалетового типу і ремінна петля для закривання дверей.
Див. також: Луцький автомобільний завод, державне підприємство
В 1971 Луцький автомобільний завод році випустив серійний автомобіль ЛуАЗ-969, що випускався в 1971-1988 роках (включаючи модифікації: ЛуАЗ-969А, ЛуАЗ-969М, ЛуАЗ-969Ф). Автомобіль визначався як: вантажопасажирський повнопривідний автомобіль з кузовом типу універсал.
ЛуАЗ-969 — повнопривідний легковий автомобіль який комплектувався двигуном МеМЗ-969 0,9 л 30 к.с. і був уніфікований з силовим агрегатом «Запорожців» моделей 965А і 966В, але, на відміну від них, встановлювався спереду. Автомобіль, як і всі ЛуАЗи, має передній привід, задній підключається за потребою. В наявності є блокування диференціала головної передачі заднього моста і понижувальна передача. Підвіска торсіонна незалежна, з гідравлічними амортизаторами. Задля забезпечення якомога більшого дорожнього просвіту біля ступиць коліс вмонтовані пари прямозубчастих циліндричних шестерень. Гідравлічні гальма роздільні для передніх і задніх коліс. Рульовий механізм і гальма уніфіковані з відповідними агрегатами сімейства «Запорожців».
Див. також: Луцький автомобільний завод, державне підприємство Див. також: ЛуАЗ-969М