Михайло Володимирович Родзянко (, с. Попасне Новомосковського повіту Катеринославської губернії — , Белград) — катеринославський поміщик, маршалок дворян Новомосковського повіту, голова Катеринославської губернської земської управи, голова IV Державної думи Російської імперії.
Походження Походив з козацького, а пізніше дворянського роду Родзянків. Народився у с. Попасне в родині Володимира Михайловича Родзянка і Марії Павлівни Вітовтової, дитинство та юність провів на рідній Катеринославщині. Відтак, будучи депутатом Державної думи, при заповненні анкет в графі «національність (за рідною мовою)» вказав «малорос», у своїх виступах наголошував, що не ототожнює це поняття з поняттям «українець».
Життєпис 1878 — закінчив Пажеський корпус. 1883 — обраний почесним мировим суддею Новомосковського повіту. вересень 1886-січень 1893 — маршалок дворянства Новомосковського повіту. 1890 — член Маловішерського повітового та Новгородського губернського земських зібрань. 12.12.1900-13.12.1906 — голова Катеринославської губернської земської управи. 1906—1907 — член Державної Ради. 1907—1912 — член ІІІ Державної думи Російської імперії. 1912—1917 — голова IV Державної думи Російської імперії.
Був одним з лідерів партії «октябристів», ставився негативно до українського національного питання. Прихильник конституційної монархії англійського типу, Родзянко був зв'язаний з російськими опозиційними колами, які під час Першої світової війни боролися проти Распутіна й готували «революцію згори». У лютому (березень за н. ст.) очолив Тимчасовий комітет членів Державної думи, у руки якого Микола II передав верховну владу.
Під час жовтневого перевороту намагався (без успіху) об'єднати антибільшовицькі сили для опору заколотникам. Пізніше брав участь у «Льодовому поході» Добровольчої армії, але значної ролі у «білому русі» не відіграв.
У 1920 році емігрував до Югославії, де встиг написати спомини «Загибель імперії» (I вид. — 1924, II — 1929).
Сім'я Дружина: Ганна Миколаївна Голіцина (1859—1929). Діти: Михайло (01.12.1884 Санкт-Петербург — 14 грудня 1956 Нью-Йорк, Нью-Йорк, США), Микола (17 квітня 1888 — 19 січня 1941), Георгій (1890 — 26 січня 1918), Марія (1909-?). Племінник — Олександр Родзянко, онук — Василь Родзянко був видатним богословом, одним з провідних діячів Російської Православної церкви у еміграції. 17 квітня 1888 року Смерть: Місце поховання: Сент-Женев'єв-де-Буа, Франція
Галерея
Праці Родзянко М. В. Государственная Дума и февральская 1917 года революция // Архив русской революции. — М.: Терра, 1991. — Т. VI. — С.5-80. Родзянко М. В. За кулисами царской власти / М. В. Родзянко. — М.: Панорама, 1991. — 48 с. Родзянко М. В. Последний всеподданнейший доклад М. В. Родзянко (10 февраля 1917 г.) // Архив русской революции. — М.: Терра-Политиздат, 1991. — Т. VI. — С.335-338.
Примітки
Література Заруба В. М. Родзянки: стовпи імперії. Дніпро: Ліра, 2022. 190 с. іл.
Кочергін І. О. На захисті земської справи. Родзянко Михайло Володимирович // Кочергін І. О. Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір): Монографія / І. О. Кочергін. — Д.: Герда, 2011. — С.111-126. Тот Ю. В. Михаил Владимирович Родзянко // История отечества в портретах политических и государственных деятелей. Брянск: Грани, 1994. — Вып.3. — С.75-95.
Посилання Родзянко //