Державна дума Російської імперії () — законодавчий орган Російської імперії в 1906—1917 роках, який з'явився в результаті революції 1905—1907. Дума була нижньою палатою парламенту, верхньою палатою була Державна рада Російської імперії. Всього було 4 скликання Державної думи. Державна дума була першим представницьким органом влади в Росії за всю її історію.

Державну думу першого скликання часто називають Першою державною думою, другого скликання — Другою думою, і т. д.

Перша Державна дума розпочала свої засідання , остання (четверта) дума завершила свою роботу 25 лютого 1917 і остаточно була розпущена 6 жовтня 1917 указом Тимчасового уряду.

Маніфести Миколи ІІ 6 серпня 1905 року Маніфестом Миколи II було оголошено маніфест-декларацію про створення Державної думи, як «особливого законодорадчого органу, якому надається право попередньої розробки та обговорення законодавчих пропозицій і розгляд розпису державних доходів та видатків».Высочайший манифест от 6 августа 1905 г. До маніфесту додавалися положення, розроблені міністром внутрішніх справ Булигіним, згідно з якими, право голосу на виборах в Думу надавалося лише обмеженій категорії осіб: великим власникам нерухомого майна, великим платникам промислового і квартирного податку, і — на особливих підставах — селянам. Ці положення викликали сильне невдоволення у суспільстві, численні мітинги протесту, які вилилися у Всеросійський жовтневий політичний страйк. Вибори в «Булигінськую думу» не відбулися.

Основою для становлення Державної думи як законодавчого органу став п. 3 маніфесту 17 жовтня 1905 р., що встановив «як непорушне правило, щоб жоден закон не міг мати силу без схвалення Державної думи». Ця норма була закріплена в ст. 86 Основних законів Російської імперії в редакції 23 квітня 1906: «Жоден новий закон не може прийматися без схвалення Державної ради і Державної думи та мати силу без затвердження Государя-імператора».

Державні думи І-IV скликань

Перше засідання Державної думи відбулося в Таврійському палаці Санкт-Петербургу.

+ Розподіл депутатів Державної думи за партіямиПартіяI ДумаII ДумаIII ДумаIV ДумаКадети161985459Трудова група107 (97)10 осіб вийшло з фракції і організували окрему фракцію соціал-демократів (див. рядок РСДРП) (Аврех А. Я. П. А. Столыпин и судьбы реформ в России. М., 1991. с. 16)1041310Автономісти70762621Прогресисти60 -2848Октябристи135415498РСДРП(10)651914Есери -37 - -Народні соціалісти -16 - -Націоналісти - -97120Праві - -5065Безпартійні10050 -7

З 478 депутатів Держдуми I скликання було: кадетів — 179, автономістів (члени польських, українських, естонських, латиських, литовських та ін. етнічних груп) — 63, октябристів — 16, безпартійних — 105, трудовиків — 97, соціал-демократів — 18. Головою було обрано кадета С. Муромцева, секретарем — князя Д. Шаховського (теж кадета).

Перша дума працювала 72 дні. Розпущена Миколою ІІ за намір скасувати приватне землеволодіння. Державна дума II працювала з 20 лютого по 2 червня 1907 року (одну сесію). 1 червня 1907 прем'єр-міністр Столипін П. А. звинуватив 55 депутатів в змові проти царської сім'ї. Дума була розпущена указом Миколи II від 3 червня.

Державна дума III скликання працювала з 1 листопада 1907 р. по червень 1912 року. Розпущена указом Миколи II.

Державна дума IV скликання працювала з 1912 року по 25 лютого 1917, коли її засідання були тимчасово призупинені указом Миколи ІІ. 6 жовтня 1917 р. була розпущена указом Тимчасового уряду у зв'язку з підготовкою до виборів в Установчі збори. Остаточно ліквідована 31(18) грудня 1917 декретом Радою Народних Комісарів Радянської Росії, згідно з яким розпускалися канцелярія Думи та її Тимчасовий комітет.

«Українське питання» в Державній думі У Думі першого скликання 45 делегатів сформували власну фракцію, що отримала назву Українська думська громада. Головою її був адвокат і громадський діяч з Чернігова Ілля Шраг; серед членів були: Володимир Шемет та Павло Чижевський — від Полтавщини, Микола Біляшевський та барон Федір Штейнгель — від Києва, Андрій В'язлов — від Волині. Українська парламентська громада мала свій друкований орган — «Украинский Вестник», редактором якого був Максим Славинський, а секретарем — Дмитро Дорошенко. У виданні журналу взяли участь найкращі наукові сили України: М. Туган-Барановський, О. Лотоцький, М. Грушевський, І. Франко, О. Русов та інші.

Політичною платформою Української парламентської громади була автономія України. М. Грушевський уклав декларацію, яка мала бути виголошена з думської трибуни головою фракції.

У Другій Думі теж існувала українська парламентська група — Українська трудова громада, що налічувала 47 членів і видавала часопис — «Рідна справа — Думські вісті». У ній друкували промови членів, заяви Громади. Українська група домагалася автономії України, місцевого самоуправління, викладання української мови у школах, поширення української мови в судах, церкві. Для того, щоб мати підготовлених педагогів, Громада вимагала створення кафедр української мови, літератури та історії в університетах Києва, Харкова та Одеси, запровадження навчання української мови в учительських семінаріях.

Зміна виборчого законодавства після розпуску ІІ Державної думи стала головною причиною відсутності у парламенті третього та четвертого скликання представників українського національного руху та, як наслідок, українських парламентських груп.

Українське питання залишалося актуальним і в роботі Третьої Думи. Перше питання з цієї теми, якому Дума змушена була приділити увагу, це було українське шкільництво. У 1908 37 депутатів внесли на розгляд парламенту проєкт про запровадження навчання українською мовою у початкових школах. Цей проєкт викликав протест з боку чорносотенних послів та «Клубу Русских Националистов», і йому не дали ходу. У 1909 професор Київського університету Іван Лучицький порушив питання про використання української мови в судах України. Це питання також викликало протест і було поховане.

У IV Державній думі українське питання, головним чином, порушувалося під час обговорення депутатами заборони святкування 100-річчя від дня народження видатного поета Тараса Григоровича Шевченка.

Див. також Список депутатів від українських губерній та міст I-IV Державних дум Російської імперії Державна дума Російської Федерації Трудова група Прогресивний блок

Література О. М. Машкін. Державна Дума Російської імперії // Милько В. І. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906-1917) : [монографія] / Володимир Милько; [відп. ред. О. П. Реєнт]; НАН України, Ін-т історії України. — Київ : Ін-т історії України НАН України, 2016. — 395 с. ISBN 978-966-02-7907-0 Полонська-Василенко Н. Історія України: Том 2. Государственная Дума в России (1906—1917): Обзор / РАН, ИНИОН; Ред. Твердохлеб А. А., Шевырин В. М. — М.: РАН, 1995. — 92 с. Кирьянов И. К., Лукьянов М. Н. Парламент самодержавной России: Государственная Дума и ее депутаты, 1906—1917 Пермь: Изд-во Пермского университета, 1995. — 168 с. Соловьев К. А. Думская монархия: Общественный диалог на фоне реформы // Родина. 2006. № 11.

Посилання Державна дума Російської імперії // «Українське питання» в Державній Думі Державна дума — Полонська-Василенко Наталія: Том 2 Манифест об учреждении государственной думы Известные депутаты Сайт посвящённый Андрею Ивановичу Шингарёву. Историю внутридумских обсуждений читайте в книге А. Я. Авреха: «П. А. Столыпин и судьбы реформ в России» Из «Положений о выборах в Государственную Думу от 3 июня 1907 года» (Именной высочайший указ правительствующему сенату от 3 июня 1907 г.) Вторая Государственная Дума. 20 февраля — 2 июня. Стенограммы заседаний. 100 лет учреждения Государственной Думы в России Державна дума Російської імперії

Примітки