«Роланд» також: Організація «Роланд» (), Батальйон (курінь) «Роланд» (), Південний курінь ДУН — батальйон ДУН, утворений з ініціативи ОУН (б) за домовленістю з вищими офіцерами Вермахту у квітні — червні 1941 року з метою підготовки кадрів для майбутніх українських збройних сил та застосування проти радянських військ на майбутньому німецько-радянському фронті.
Передісторія створення Після розколу ОУН у 1940, обидва її крила, враховуючи важливу роль, яку ті мають відіграти в боротьбі за утворення самостійної Української держави, шукали можливості для створення українських збройних формувань. Розуміючи неминучість у майбутньому радянсько-німецького збройного конфлікту у Європі, Провід ОУН (б) намагався скористатися ситуацією та досягти домовленостей з німецькими військовими та розвідувальними службами про підготовку за допомогою німецьких інструкторів бойовиків, старшинських та підстаршинських кадрів для майбутньої української армії. Питання організації підготовки таких збройних кадрів були покладені на Військову референтуру Проводу ОУН (б), очолювану Романом ШухевичемС. Музичук, І. Марчук. Батальйон «Roland» // Однострій. Військово-історичний журнал. — 2002. — № 7. — С. 33..
Головною метою вбачалося формування можливо невеликою за чисельністю, однак добре вишколеної бойової одиниці, вояки якої отримали б не тільки теоретичну, але й практичну підготовку, яку можна було здобути лише у лавах регулярної армії. Тому від імені Проводу ОУН (б) встановлення потрібних контактів з офіцерами Вермахту, критично налаштованими до планів Адольфа Гітлера, які симпатизували українському національно-визвольному руху, було доручено колишньому сотнику австро-угорської та Галицької армії Ріхарду (Ріко) Ярому. Останній провів ряд зустрічей з офіцерами резерву ОКВ Теодором Оберлендером та Георгом Ґерулісом, які завершилися у лютому 1941 року досягненням попередньої домовленості про підготовку українського військового підрозділу, чисельністю у 700—800 вояківТам само..
Надалі було розпочато переговори з вищим керівництвом ОКВ — командувачем сухопутних військ генерал-фельдмаршалом фон Браухічем, який опікувався військовою підготовкою німецьких армій до майбутньої війни проти СРСР, та начальником військової розвідки Третього Райху адміралом Канарісом. За наслідками цих переговорів було досягнуто згоду про вишкіл 800 кандидатів у старшини, котрі у майбутньому мали стати ядром союзної Німеччині української армії. Кожна з сторін за допомогою цієї домовленості намагалася досягти власної мети. Так, ОУН (б) розглядала досягнуту домовленість як можливість отримання членами Організації необхідної практичної військової підготовки, а також отримати можливість під «прикриттям» німецьких армійських частин потрапити на територію УРСР для проголошенню незалежності України за підтримки українського батальйону з подальшим розгортанням на базі останнього української армії. У свою чергу німецька сторона вбачала для себе корисним проведення вояками українського підрозділу агітації та пропаганди серед населення України, а також виконання розвідувальних, диверсійних, саботажних та інших акцій в інтересах німецьких збройних силА. Боляновський. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939—1945) / Львівський національний університет ім. І. Франка; Канадський інститут українських студій Альбертського університету. — Львів, 2003. — С. 64..
Формування батальйону Ще починаючи з січня 1941 року Бюро (Крайовою Екзекутивою) ОУН (б) у Відні, спочатку під керівництвом Івана Габрусевича-«Джона», а потім Зенона Матли було проведено активну організаційну роботу між українськими працівниками та полоненими вояками колишньої польської армії українського походженняА. Боляновський. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939—1945) / Львівський національний університет ім. І. Франка; Канадський інститут українських студій Альбертського університету. — Львів, 2003. — С. 60.Д-р Л. О. Ортинський. Група Південь т. зв. «Ролянд». (З доповіді на Конференції Ген. Секретаріяту УГВР і «Прологу», присвяченій історії української зовнішньої політики, 5-го травня 1960 року в Ню-Йорку). // Свобода. — 1960. — 21 червня. — Ч. 117 — С. 2.. Зокрема, протягом січня-квітня 1941 року представники Бюро відвідали місця проживання українців на території Австрії, організовуючи між ними мережу клітин ОУН (б) та проводячи облік боєздатної молоді.
У квітні 1941 року між представниками Проводу ОУН (б) та німецьким командуванням було досягнуто угоди про створення та вишкіл на території Австрії у замку поблизу містечка Завберсдорф другого батальйону ДУН «Нахтіґаль») під кодовою назвою Організація «Роланд». Про досягнуту домовленість Ріко Ярий повідомив у середині місяця на засіданні Бюро ОУН (б) у Відні, на якому були присутні Любомир Ортинський, Михайло Палідович та Євген ГутовичТам само. — С. 37-38..
Після отримання згоди на створення батальйону, необхідно було провести відбір майбутніх курсантів та забезпечити їх доставку до місця вишколу у Завберсдорфі. Виконання цього завдання було покладено на Любомира Ортинського, якому доводилося «допомагати організувати все — від людей, уніформ, відзнак по всякі посвідки й „шайни“ від німецької військово-партійної бюрократії»О. Горбач. Д-р Любомир Ортинський /// Вісті Комбатанта. — 1961. — Ч. 3. — С. 6..
Вербувальне бюро батальйону розташовувалося у Відні на Ляндштрассер-Ґауптштрассе у приватному будинкуІ. Патриляк. Військова діяльність ОУН (б) у 1940—1942 роках. — К.: Київський національний університет ім. Т. Шевченка; Інститут історії України НАН України, 2004 — С. 284..
На заклик відгукнулося більше тисячі чоловік, включаючи частину студентів з університетів Відня і Граца, які, за деякими даними, склали близько 15 % від особового складу батальйонуС. Дробязко, А. Каращук. Восточные добровольцы в вермахте, полиции и СС. Униформа, вооружение, организация. — М.: АСТ, 2000. — С. 42.. Як згадував пізніше колишній чотовий «Роланда» Любомир Ортинський, добровольцями були молоді люди, віком у 20-25 років, які переважно походили з Галичини, а наддніпрянці та волиняни становили серед них лише незначний відсотокД-р Л. О. Ортинський. Група Південь т. зв. «Ролянд». (З доповіді на Конференції Ген. Секретаріяту УГВР і «Прологу», присвяченій історії української зовнішньої політики, 5-го травня 1960 року в Ню-Йорку). // Свобода. — 1960. — 22 червня. — Ч. 118 — С. 2..
За спогадами вояка батальйону Любомира Колтунюка, на той час у середовищі українців у Австрії панувало два різні поглядиЛ. Колтунюк. Завберсдорф // У лавах дружинників. Спогади учасників / Упор. М. Кальба. — Денвер: Видання Дружин Українських Націоналістів, 1982. — С. 48-49. :
Інший колишній вояк «Роланда» Володимир Боднар відзначав, що: «хоча весна — це час науки і іспитів в університетах, але, правду сказати, нас не бралися студії. Ми жили в іншому світі, у великому душевному піднесенні. Деякі з наших товаришів вже їхали на вишкіл і прощалися з нами зворушливими словами: „До побачення у Львові!“»В. Боднар. «Ми готові були заплатити молодим життям…». У 50-річчя українського леґіону «Ролянд» // Свобода. — 1999. — 9 квітня. — № 15. — С. 8..
Однак, дозволена кількість особового складу батальйону обмежувалася 300 курсантами (пізніше чисельність було підвищено до 450), а тому з усіх охочих можна було прийняти лише приблизно 1/5 частину. З огляду на це, на місця було розіслано вказівки про число добровольців, яких мала направити кожна з місцевих клітин ОУН (б). Не зважаючи на це, кількість прибулих виявилася значно більшою за заплановану. Це викликало невдоволення німецької влади, оскільки значна частина добровольців самовільно залишала місця роботи або табори військовополонених, у яких вони перебували під наглядом, що у другій половині травня 1941 року привернуло до вербувальної акції увагу органів німецької служби безпеки, які провели кілька допитів та створили спеціальну картотеку на підозрілих осіб, передусім, організаторів батальйону.
Підготовка легіонерів
Завберсдорф (Австрія)
Вишкіл
У 1938 році ОУН отримала для своїх потреб замок поблизу села Завберсдорф у районі Вінер-Нойнштадту на південь від ВідняІ. Стебельський. Шляхами молодості й боротьби. Спогади, статті, листування / Передм. О. Зінкевича. — К.: Смолоскип, 1999. — С. 53., у якому члени Організації отримали змогу пройти початковий військовий вишкіл. Як згадував Любомир КолтунюкЛ. Колтунюк. Завберсдорф // У лавах дружинників. Спогади учасників / Упор. М. Кальба. — Денвер: Видання Дружин Українських Націоналістів, 1982. — С. 51-52.:
У квітні 1941 року до замку прибула перша група добровольців, переважно, колишніх військовиків, у кількості 30 (за іншими даними — 15) чоловік. Ця група була організована без погодження з німецьким командуванням, а тому на початку змушена була проводити заняття підпільно, у цивільному одязі та без зброї. Після прибуття до Завберсдорфу майора Євгена Побігущого з цієї групи було утворено старшинський та підстаршинський склад батальйону «Роланд». Надалі, у другій половині квітня до замку направлялися наступні групи добровольців, які отримували відповідне військове обмундирування, і на місці в урочистій обстановці отримували зброю. Через деякий час у Завберсдорфі вже перебувало близько 350 добровольців, які проходили інтенсивний піхотний курс з дотриманням усіх засад конспірації.
Прибуття однієї з груп новобранців до замку описав у своїх спогадах Любомир КолтунюкЛ. Колтунюк. Завберсдорф // У лавах дружинників. Спогади учасників / Упор. М. Кальба. — Денвер: Видання Дружин Українських Націоналістів, 1982. — С. 51.:
За спогадами Любомира Ортинського, вишкіл вояків батальйону розпочався на початку травня 1941 рокуД-р Л. О. Ортинський. Група Південь т. зв. «Ролянд». (З доповіді на Конференції Ген. Секретаріяту УГВР і «Прологу», присвяченій історії української зовнішньої політики, 5-го травня 1960 року в Ню-Йорку). // Свобода. — 1960. — 23 червня. — Ч. 119 — С. 2.. Викладачами у Завберсдорфі були як українські, так і кілька німецьких ефрейторівВ. Боднар. Спогад про полк. Евгена Побігущого-Рена // Вісті Комбатанта. — 1995. — Ч. 4 (195). — С. 13-14.. Комендантом табору був майор Євген Побігущий, який характеризувався курсантами як дуже добрий теоретик, професіонал у військовій сфері та суворий і вимогливий викладач, що мало звертав увагу на партійно-політичні погляди, а натомість вбачав своїм обов'язком дати своїм підлеглим добрі знання з воєнного ремеслаЛ. Колтунюк. Завберсдорф // У лавах дружинників. Спогади учасників / Упор. М. Кальба. — Денвер: Видання Дружин Українських Націоналістів, 1982. — С. 52-53..
Вишкіл, який проходили легіонери «Роланда» у Завберсдорфі, не надто відрізнявся від звичайного казарменого життя. Розпорядок дня передбачав ранній підйом, сніданок, денний наказ о 7 годині ранку, потім вправи до полудня, годинна перерва на обід, після якої знову відбувалися вправи на подвір'ї замку, які тривали до 5 години вечора. Кілька разів курсанти курсанти робили марші за межі Завберсдорфу та виконували військові вправи на великій території, у яких брала участь ціла сотня, а також, після отримання зброї (гвинтівок німецького виробництва), заняття зі зброєю, які відбувалися також у спеціально облаштованому для цього місці на значній відстані від замку. Увечері відбувалася також чистка обмундирування, зброї, а також вправи з складання-розбирання гвинтівокЛ. Колтунюк. Завберсдорф // У лавах дружинників. Спогади учасників / Упор. М. Кальба. — Денвер: Видання Дружин Українських Націоналістів, 1982. — С. 54.Т. Крочак. Витяги зі щоденника 1941—1943 рр. про побут у Леґіоні ДУН // Дружини Українських Націоналістів у 1941—1942 роках. — Мюнхен: Наша книгозбірня, 1953. — С. 45..