ЛуАЗ-969В () — вантажопасажирський автомобіль підвищеної прохідності.
Історія Автомобіль був розроблений у 1965 році на Луцькому автомобільному заводі (тоді ще Луцькому машинному заводі) як альтернатива моделі ЗАЗ-969. Увійшов в історію як перший радянський передньоприводний автомобіль, як альтернатива моделі ЗАЗ-969В розпочався у 1966 році з першої партії в 50 екземплярів. Серійний випуск було розпочато у 1966 році, та на конвеєрі пробув недовго, близько двох років. Заміною йому послужила модель ЛуАЗ-969А.
До появи на конвеєрі ВАЗ-2108, ЗАЗ-1102 «Таврія» та Москвича-2141 минуло ще понад півтора десятка років. Історія його появи — майже випадковість. Автомобіль ЛуАЗ мав робочу задню вісь, але на момент запуску серійного виробництва Мелітопольський моторний завод не встиг забезпечити нову модель редуктором заднього моста. Тож у серію пішов варіант з переднім приводом, а в індексі моделі з'явилася літера «В» — тимчасовий. До початку 1970-х років було виготовлено понад 7 000 передньопривідних автомобілів ЛуАЗ. Після вирішення проблем із комплектуючими модель отримала повний привід і повернулася до свого первісного індексу — ЛуАЗ-969. Навіть у повнопривідному варіанті залишалась можливість відключити задню вісь, перетворивши авто на передньопривідне. Цей технічний компроміс став інженерним проривом, який на роки випередив інших виробників в СРСР. ЛуАЗ-969В — це перший серійний передньопривідний автомобіль, який з'явився не за планом, а завдяки нестачі деталей та добре зарекомендував у автомобілістів.
Двигун 0,9 л мав позначення МеМЗ-969 і розвивав потужність 30 к. с. Загалом було випущено 7438 автомобілів цієї моделі.
Двигун Двигун: МеМЗ-969 V-подібний чотирьохтактний чотирьохтактний карбюраторний повітряного охолодження з кутом розвалу 90° робочим об'ємом 0,887 л потужністю 30 к.с. Порядок роботи циліндрів: 1-2-4-3. Діаметри циліндра: 72 мм, Хід поршня: 54,5 мм. Карбюратор: К-125.