Д-р Яросла́в Рудни́цький (; уроджений Ярослав-Богдан Рудницький; 28 листопада 1910, Перемишль — 19 жовтня 1995, Монреаль, Канада) — український канадський славіст, мовознавець, науковий і громадський діяч, літературознавець, фольклорист. Президент Української вільної академії наук.

Біографія Народився 1910 року в сім'ї юриста Антона і Юлії (Шавалів) Рудницьких.

У 1929 закінчив Стрийську гімназію, склавши матуру. Під час навчання у гімназії вступив до Пласту, належав до 5 куреня ім. Ярослава Осмомисла, а згодом — до 2 куреня УУСП «Червона Калина»Центральний Державний історичний архів України у Львові, ф. 389, оп. 1, спр. 173, арк. 73, 80..

У 1934 одержав ступінь магістра слов'янських наук в Університеті Яна Казимира у Львові, а в 1937 р. завершив студії славістики у Львівському університеті докторатом філософії.

У 1938 року виїхав до Берліна, де працював в Українському науковому інституті.Українці Австралії: енциклопедичний довідник, «Вільна Думка» і Товариство Збереження Української Спадщини в Австралії, Сідней 2001. — ISBN 0-908168-11-X

У 1940 році переїхав до Праги, де став доцентом (з 1943 р. — професором) Українського вільного університету (УВУ), викладав у Карловому університеті. Протягом 1943—1945 років брав участь у виданні українського літературного журналу «Вечірня година» в Кракові.

У 1945 виїхав до Німеччини, працював у Гайдельберзькому університеті, був професором УВУ в Мюнхені.

Канада У 1949 переїхав до Вінніпега (Канада); того ж року заснував відділ україністики в Манітобському університеті, у 1951 став першим головою-славістом, відділу цього університету (очолював до 1976). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) (з 1947), член-засновник Української вільної академія наук (УВАН) у Канаді та її президент 1955—1969)Ярослав-Богдан Рудницький на сайті «Українці в світі».

Очолював різні українські наукові, культурні та громадські організації: президент УВАН (1955—1969), голова Української наукової ради (з 1959, неодноразово), голова Товариства плекання української мови (1971—79; 1982—88), президент Української Могилянсько-Мазепинської Академії з 1978, голова Уряду Української Народної Республіки в екзилі (1980—1989),

Був представником від Канади в Міжнародному комітеті спеціальної ономастики при ООН (1972), обіймав посаду заступника голови комітету.

Член королівської комісії Як член Канадської федеральної королівської комісії до справ двомовності й двокультурності у Канаді (1968—1971) відстоював конституційне визнання мов української та інших національних меншостей у Канаді на території з 10 % або більше даного населення (1967).

Був кооптований від Канади до складу при ООН (1972, заступник голови цієї організації). Беручи участь у міжнародних конгресах, ставив українські питання на порядок денний цих заходів.

Одержав 21 квітня 1993 найвищу державну відзнаку Канади з рук генерал-губернатора Рамона Гнатишина — Орден Канади за заслуги у справі запровадження політики багатокультурності в Канаді.

Українознавчі студії в Австралії У 1970-х роках, як голова факультету славістики у Манітобському університеті, відвідав багато країн Південної Америки, Африки, Азії та Австралію, де став ініціатором створення Катедри Українознавчих Студій (КУА) в Австралії, започаткувавши українознавчі курси в різних університетах Австралії.

У 1978 перевіз кораблем «» для Центру Українознавчих Студій при університеті Макворі свою приватну бібліотеку (близько 10 000 книжок).

У 1979 р. за його почином з допомогою науковців в Австралії Ольги Качан і Ігоря Гордієва та дирекції Фундації Українознавчих Студії Австралії відбулася інавгурація КУА, а в 1984 — її урочисте відкриття в університеті Макворі.

Редакційна діяльність Редактор серій УВАН «Slavistica», «Onomastica» та інших та журналу «Слово на сторожі», співредактор різних наукових видань («The Slavic and East European Journal», «Etudes Slaves et Est Européennes» й ін.).

Творчий доробок Автор більше 2000 публікацій. Зокрема, автор збірки віршів «Євшану пах» (1994), книжок «Подорожі навколо півсвіту» (1955), «Подорожі по Америці» (1956), «З подорожей по Канаді» (1949—1959), літературознавчої студії «Burns and Shevchenko» (1959).

Окремі видання Рудницький Я. Бернс і Шевченко. — Вінніпег, 1959. — 32 с. Рудницький Яр. Бібліотека товариства «Просвіта» в Порт Артурі, Онтаріо. — Вінніпеґ, Порт Артур, 1961. — 16 с. Рудницький Яр. Бібліотека читальні «Просвіти» у Вінніпегу. — Вінніпеґ, Порт Артур, 1956. — 30 с. Рудницький Я. Вірші // Хрестоматія української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 163. Рудницький Я. Найближчі завдання шевченкознавства. — Вінніпеґ, 1958. — 32 с. Рудницький Я. Нарис української діялектології. — Авгсбург, 1946. — 48 с. Рудницький Я. Слово про Ігорів похід в переспівах на сьогочасну українську мову. — Ґрефенгайніхен, 1944. — 54 с. Рудницький Я. Українська мова та її говори: (з двома мапами в тексті) / Ярослав Рудницький. — Львів: Накладом Вид-ва «Рідної шк.», 1937. — 78, 2 с. : табл., 1 арк. карт.

Мовознавчі праці Праці з українського словотвору (наростки -ище, -исько 1934, 1967, наросток -епа 1959), акцентології (1941, 1948, 1961), топономастики Бойківщини 1939, 1962, українсько-канадських назв місцевостей 1949, 1951, мозаїки назв Манітоби 1970 та ін.), про ізофони бойківської говірки (1936, 1938), опис передміської говірки Львова (1943), записи українсько-канадських говіркових і фольклорних матеріалів (1956—1963), співавтор (із З. Кузелею) українсько-німецького словника (1943), автор першого друкованого українського етимологічного словника ) літери А—Д, 1962—1974), підручника української мови для німців (1940, 1964) та з Ю. Луцьким для англійців (1949, 1968), скриптів зі «старих» церковно-слов'янської граматики й вступу до слов'янознавства, нарису української діалектології, правопису й популярно-нормативних статей, бібліографії тощо.

Родина Був одружений із Мариною Рудницькою, дочкою Дмитра Антоновича, активною діячкою української діаспори у Канаді.

Примітки

Джерела та література Ковальчук О. О., Майдан І. Г. Рудницький Ярослав-Богдан //

Р.  П.  Зорівчак. Рудницький Ярослав-Богдан // Prof J. В. Rudnyckyj — Sexagenarius. Вінніпег 1972. (бібліографія праць). Оттавське відзначення українського вченого // Український голос. — 10 травня, 1993. — С. 6. Rudnyckyj J. В. A bibliography of Writings 1933—1963. Winnipeg, 1964. Rudnyckyj J. B. Repertorium Bibliographicum, 1933—1983. — Ottawa, 1984. Носко-Оборонів Т. Ярослав Богдан Рудницький. — Б. М., 1992. Дзира Я. Ярослав Рудницький. — «Нар. творчість та етнографія». — 1996. — № 2-3. Ukrainians in North America: A Biographical Directory of Noteworthy Men and Women of Ukrainian Origin in the United States and Canada. Editor: Shtohryn Dmytro M., Association for the Advancement of Ukrainian Studies, Champaign, Illinois. — 1975. Славутич Яр. Увіковічнення українського слова в Канаді // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 200—202. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. Енциклопедія українознавства для школярів і студентів: довідкове видання / авт.-укл. В. В. Оліфіренко [та ін.]. — Донецьк: Сталкер, 1999. — 495 с. : рис. — (Золота криниця знань). — ISBN 966-596-247-7.

Посилання

Шендеровський В. Лицар ордена Канади — Ярослав-Богдан Рудницький / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша. — 3 березня 2002 року. Luckyj, G., Rudnyckyj, J. B. A modern Ukrainian grammar. — Ukrainian Language Association, 1978 укл. Рудницький, Я. Etymological Dictionary of the Ukrainian Language . Кузеля, З., Рудницький, Й. Українсько-німецький словник (44 MB) Рудницький Ярослав-Богдан // Ізборник.