Сатана́ або Дия́вол (; койне Σαταναήλ; арам. סָטָנָא; ) — духовне створіння, яке є головним супротивником Бога та всіх, хто поклоняється правдивому Богові за версією Біблії. Є уособленням зла. Його було названо Сатаною, тому що він став противником Богові. Сатана також знаний як Диявол, оскільки він є головним наклепником, який ганьбить Бога перед людьми. Він названий прадавнім змієм, тому що його фальшиве слово як зміїна отрута, і з цієї причини назва «змій» стала означати «підступний». У біблійній книзі Об'явлення Сатана також символічно зображений як дракон, що пожирає.
Походження Сатани за Біблією Біблія не описує Сатану як істоту з рогами, хвостом і вилами, яка смажить людей у вогняному пеклі. Це витвір уяви середньовічних малярів, що зазнали впливу зображень міфічного еллінського божка Пана і опису пекла тосканського поета Данте Аліг'єрі в знаменитому творі «Божественна комедія».Енциклопедія «Insight in the Scriptures», 1988 року, «Satan»
У Біблії вказується, що створіння, відоме як Сатана, не завжди мало це ім'я. Радше, це описове ім'я він отримав через те, що став на шлях спротиву Богові. У Біблії не згадується, яке він мав ім'я перед тим. Правдивий Бог є єдиним Творцем і «діло Його досконале»Повторення Закону 32:4 Переклад Хоменка. Отже, той, хто став Сатаною, був створений Богом як досконала і праведна духовна істота. Свого часу Ісус Христос сказав про нього: «Він був убивцею ще відтоді, як пішов шляхом непослуху, і в правді не встояв, бо правди в ньому немає»Івана 8:44, Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу. Звідси напрошується висновок, що Сатана спочатку був «в правді», але залишив цей шлях.
Сатана — це ім'я, яке цей ангел отримав після гріхопадіння.
Місця у Біблії, де зустрічається слово «сатана» У Біблії ім'я Сатана згадується 52 рази, Диявол — 33 рази.Resoning From the Scriptures, New York, 1985 рокуФункція пошук в електронному форматі Біблії. http://www.e-sword.net/ Слово «сатана» зустрічається в наступних місцях Біблії перекладу Огієнка:
2 Самуїлова 19:23; 24:1; 1 Хронік 21:1; Йова 1:6-9, 12; 2:1-7; Псалми 108:6; Захарія 3:1, 2; Матвія 4:10; 12:26; 16:23; Марка 1:13; 3:23, 26; 4:15; 8:33; Луки 10:18; 11:18; 13:16; 22:3, 31; Івана 13:27; Дії Апостолів 5:3; 26:18; Римлян 16:20; 1 Коринтян 5:5; 7:5; 2 Коринтян 2:11; 11:14; 12:7; 1 Солунян 2:18; 2 Солунян 2:9; 1 Тимофія 1:20; 5:15; Об'явлення 2:9, 13, 24; 3:9; 12:9; 20:2,7
Погляд церкви Сатана — Гáспид, себто ворог, спокусник, злий дух, уособлення зла, головний супротивник Господа. Дехто твердить, що прямих згадок про Сатану у Біблії немає, однак це не так. Наприклад, книга Йова описує діалог між Богом і СатаноюЙова 1:6-12, Переклад Івана Огієнка. Також, відносно широко відома у популярній культурі розмова між Ісусом Христом та Дияволом, описана у Євангелії від МатвіяМатвія 4:1-11, Переклад Івана Огієнка. Персонажі, найбільш близькі за суттю до диявола, згадуються тричі: у книзі Буття — змій-спокусник із забороненим плодом, у Новому Заповіті — Князь світу цього, в Апокаліпсисі Іоана Богослова — дракон, що буде скинутий з небес.
Цілісна концепція Сатани та пекла переважно (протягом Середньовіччя, особливо раннього, вона неодноразово уточнювалась і доповнювалась) була вироблена 325 року на Вселенському соборі в Нікеї. Згідно з нею Сатана (він же Люцифер, що в перекладі означає «ранкова зоря» або «світлоносний») був найвидатнішим архангелом в оточенні Господа, але впавши в гординю оголосив себе рівним Богові, за що був скинутий з небес на землю. На землі його функції полягають у спокушуванні людей та схилянні їх до гріхів, внаслідок чого їхні душі після тілесної смерті позбавляються вічного блаженства в раю і потрапляють на вічні муки до пекла. Слугами сатани є демони — ангели, яких він спокусив, і які були скинуті з небес разом з ним.
Глобальна концепція існування Сатани і Бога у світлі всемогутності і всезнання останнього є доволі хиткою — між ними нібито існує суперництво за людські душі, які необхідно завоювати до кінця світу, який настане з другим пришестям Ісуса Христа. У пізніші часи ця концепція, як і концепція пекла з фізичним вогнем, викликала значні теологічні суперечки, однак у раннє Середньовіччя вона допомогла християнству швидко завоювати язичницькі племена Європи. Причиною цього була не лише наявність злих богів — аналогів Сатани у язичницьких пантеонах — і наявність пекла, як засобу залякування (хоча у ранньому Середньовіччі, на відміну від пізнього, головний акцент робився на пекло, а не на рай), а в психології варварських племен Європи: усе населення, попри своє основне заняття (землеробство, скотарство), було воїнами із відповідним світоглядом і зневагою до слабкості, що унеможливлювало визнання гріховності людини через власну слабкість і зумовлювало необхідність існування злої сили, яка була б відповідальною за існування гріха. Сатана, який ідеально підходив на цю роль, дуже швидко злився у свідомості людей раннього Середньовіччя зі знайомими їм духами і демонами язичницьких часів.
У слов'янських мовах приблизний відповідник Сатани — чорт.
Найбільше Сатана любить спокушати побожних подвижників: «Києво-Печерський Патерик» описує такі спокуси ченців; навіть Теодосієві Печерському ( 1074) з'являвся Сатана, «як пес черен». Однак він не могутній і боїться хреста, свяченої води, посту та молитов.
Середньовічні переклади й оригінальні українські твори зберегли описи про активність Сатани і злих духів, які «людьми володіють і в них уселяють і гонять їх і … мордують». Апокрифи, згадуючи про Сатану, виявляють дуалістичні погляди, які через Болгарію (богомильство) дісталися до Києва. Так, у Початковому літописі (1071) є твердження волхвів про те, що «диявол створив людину, а Бог у неї вклав душу, тому по смерті людини тіло йде у землю, а душа до Бога», у Требнику є моління від злих духів, і у чині хрещення вимагається відректися від Сатани і прилучитися до Христа. Сатану також часто зображували у релігійному малярстві, найбільше в картинах Страшного Суду, де чорти знущаються з грішників.
Сатана як алегорія Багато юдеїв вважають падіння Сатани в Старому Заповіті алегорією. Цю точку зору підтримували Ісаак Ньютон і Джон Локк, а також христадельфіяни.
Образ Сатани в масовій культурі
У масовій культурі Сатана представлений у різному вигляді, однак його характер зазвичай однаковий: дуже жорстокий, цинічний і хитрий.
У кінематографі
Сімпсони — Сатана представлений у вигляді рогатого демона з козлячими ногами, хвостом і червоною шкірою. Футурама — в мультсеріалі є робот-аналог Сатани — Робо-Диявол. Костянтин: Володар темряви — Сатана представлений в людській подобі. Примарний вершник та Примарний вершник 2 — у фільмах диявол має ім'я Мефісто і представлений в людській подобі. Люцифер () — американський телесеріал. У серіалі Диявол представлений у людській подобі та має ім'я Люцифер. Чорнокнижник — з'являється у сцені з медіумом, там він називається Зе́мієлом.
У відеоіграх У відеоіграх Сатана майже завжди фігурує як головний злодій, який прагне завоювати світ людей.
NecroVisioN — Сатана має ім'я Мефістофель і представлений як величезне рогате чудовисько. Infernal — Сатана має ім'я Луціус Чорний, Володар Безодні, і представлений в людській подобі. Castlevania: Lords of Shadow — Сатана представлений у вигляді пропащого ангела: схожа на людину істота з чорними крилами. Castlevania: Lords of Shadow 2 — зовнішність Сатани в грі змінена, порівняно з попередньою частиною, як і мотивація Сатани: замість завоювати світ він прагнув його знищити, однак йому це не вдалось і він загинув.
Сатана і президент Росії Путін
У 2016 році Путін був зображений в образі сатани на обкладинці журналу The Economist. З початком вторгнення Росії в Україну на фресці XIV століття Кафедрального собору Верони в образі сатани розгледіли риси російського президента Володимира Путіна, що є прикладом апофенії.
Популярним мемом спочатку в російському (на початку 2010-х років), а після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну (2022) — і в українському сегментах Інтернету стало зображення диявола в інтер'єрі абатства Помпоза (поблизу Феррари, Італія), оскільки зовнішність сатани на фресці нагадує риси обличчя президента Росії Володимира Путіна.
Див. також
Самаель — справжнє (ангельське) ім'я Сатани. Люцифер — одне з прізвиськ Сатани. Чорт Добро Зло Нечиста сила Лихо Пекло Біс (християнство) Сатанинський храм
Примітки
Джерела Сатана — академічний тлумачний словник української мови
Література
Джозеф Лінч. Середньовічна церква. Коротка історія Compendium — Catechism of the Catholic Church
Посилання
Диявол //