Неформа́льна еконо́міка (або «підпільна» або «паралельна» економіка) — це економіка, яка не оподатковується і не контролюється державою.In the shadows. The informal economy is neither small nor benign | Jun 17th 2004 | The Economist Тому вона не включається у валовий внутрішній продукт країни і означає легальну та нелегальну економічну діяльність, яка не відображена в офіційних цифрах. До неї може бути зарахована вся економічна діяльність, що з різних причин (негрошовий оборот, високі податки, законодавчі заборони і т. д.) не враховується офіційною статистикою і не входить до ВНП.Николаева М. И., Шевяков А. Ю. Теневая экономика: методы анализа и оценки. М.: ЦЭМИ АН СССР, 1987. Економісти називають її «неформальною» або «тіньовою» економікою. Хоча, по суті, тіньова економіка складається з легальної діяльності, учасники якої не сплачують податки та не дотримуються законів, проте неформальна (або «підпільна» або «паралельна» економіка) часто розуміється ширше, включаючи також незаконні види діяльності, такі як проституція та торгівля наркотиками, хоча узгодженого чіткого визначення не існує. Чим дорожчими та складнішими є податки та регулювання, тим більшою є неформальна економіка як частка ВВП.
Опис Сам термін є прикладом «негативного» визначення, тобто визначення від протилежного, від «офіційної» економіки. серед економістів немає згоди з приводу того, що вважати неформальною економікою.
Чи можна вважати якусь діяльність з економічною мотивацією елементом неформальної економіки визначається, перш за все, законами. При цьому соціальні норми і мораль не є визначальними: наприклад злодійство та грабіж є елементами неформальної економіки, а конфіскація — ні.
В широкому сенсі неформальна економіка тотожня прихованій, закритій від спостереження,Дина Горшкова — Четверть экономики в тени // «Российская газета» — Федеральный выпуск № 3320 от 14 октября 2003 г. в неї підмножинами входять нерегулярна, «Сіра»Юрий Латов Экономика и право — теневая экономика і тіньова економіки а також багато інших.
Неформальну економіку можна визначити як сукупність відносин, притаманних всій економіці в цілому, або — в рамках економіко-соціологічного підходу — як особливу стратегію (логіку) економічних агентів, спосіб заробити на задоволенні попиту людей, незалежно від легальності здійснюваних дій, і, з іншого боку, можливість суб'єктів економіки переслідувати свої цілі в прийнятніших для них умовах, ніж ті, які існують в рамках законів.
Крім такого широкого сенсу «неформальна економіка» визначається як «сіра» економіка: діяльність з метою отримання вигоди, коли доходи і способи їхнього отримання залишаються за рамками управління державними інститутами, в той час, як схожі види діяльності ними регулюються.Enrique Ghersi (1997). «The Informal Economy in Latin America» . Cato Journal 17 «Сіра» економіка — це прихована діяльність, яка могла б бути показана, але тим, хто її здійснює, представляється вигіднішим уникати зайвої уваги контролюючих органів. У це вужче визначення входять легальні види діяльності тіньової економіки (разом з її кримінальними різновидами, див чорний ринок) і не входить соціальна економіка (в тому числі домашня, суспільна та моральна), яка дуже слабко піддається обліку, навіть якщо її не намагаються приховати.
Історія явища і поняття Спроби держави регулювати діяльність людей виникли не пізніше, ніж у Шумері. Досі жодна з таких спроб регулювання не була здійснена повністю і до кінця, тому що в будь-яких суспільствах є люди, які прагнуть уникнути регулювання.
Коли формальне регулювання ще не з'явилося, діяльність в рамках неформальних норм вже існувала, і першою її назвою в рамках економічної теорії було «традиційна економіка». Нова назва з'явилася тому, що в нових умовах змінився зміст діяльності, та й використовувалася стара назва в теоріях, які не пояснювали існування і зростання подібної економіки в умовах розвиненої економіки.
У 60-х роках одна з теорій модернізації (девелопменталізм) передбачала, що традиційний сектор економіки в країнах, що розвиваються зникне в результаті економічної прогресу, коли застарілі традиційні форми організації праці будуть витіснені прогресивнішими й ефективнішими новими формами. Цього не відбувалося, більше того, така діяльність навіть розширювалася, і економісти почали докладніше вивчення цього сектора. Виявилося, що він не тільки не скорочується, але навіть вбирає й освоює нові технології, будучи конкурентоспроможнішим у деяких видах діяльності.
Термін «неформальна економіка» () щодо подібної діяльності був введений англійським антропологом Кейтом Хартом, коли він проводив дослідження на замовлення Міжнародної організації праці в 1971 в Гані і в 1972 в Кенії, які показали, що значна частина городян, зайнята в малому та середньому бізнесі, практично не пов'язана з офіційною державною економікою.K. Hurt. Informal Income Opportunities and Urban Employment in Ghana / / Journal of Modern African Studies. 1973, N 11. Він показав, що неформальна діяльність слід ринковою логікою, хоча й існує ряд її суттєвих відмінностей від діяльності в рамках формальної економіки.
Величезний вплив на подальші дослідження неформальної економіки справила книга перуанського економіста Ернандо де Сото «Інший шлях». Де Сото показав, як дії уряду його країни змушували населення ігнорувати закони, що заважають людям просто жити і задовольняти свої потреби. Дії уряду з контролю за виконанням таких законів змушували людей займатися непродуктивною діяльністю: політизованою боротьбою з державою, що призвела до легалізації багатьох незаконних видів діяльності та прав власності, що не змінило загальної картини, тому що з'явилися як нові нелегали, так і нові нелегальні види діяльності.
Критикуючи дії уряду, Сото показав, що економічна система Перу (і багатьох інших країн, що розвиваються) може бути охарактеризована не як ринкова економіка, а як меркантилізм. Ця книга багато в чому переклала відповідальність за існування неформальної економіки з нерозвиненості місцевих жителів на нерозвиненість державних і соціальних інститутів в суспільстві. Також значний вплив на розвиток поняття неформальної економіки надали Рональд Коуз до «Теорії прав власності»Coase RH Comment. — «Journal of Institutional and Theoretical Economics», 1984, v.140, N1 і Беккер з книгою «Злочин і покарання: економічний підхід».Becker G. Crime and Punishment: An Economic Approach / / Journal of Political Economy. 1968. Vol. 76. № 2. Беккер Г. Злочин і покарання: економічний підхід / / Витоки. Вип. 4. М.: ГУ-ВШЕ, 2000. С. 28 — 90.
Термін неформальна економіка пов'язували з країнами, що розвиваються, де близько половини населення можуть працювати поза системою оподаткування, але, як стало зрозуміло, всі економічні системи містять її в тій чи іншій мірі. Наприкінці сімдесятих років у США з'являється ряд статей, які розкривали для дослідників проблему неформальної економіки в розвинених країнах, зокрема в США (Гутман, 1977; Файг, 1979) і СРСР (1977, Гроссман; Каценелінбойген). Таку економіку стали називати тіньовою, підпільною, нелегальною, наголошуючи на її неформальному характері та прихованості від контролюючих органів, так як у розвинених країнах є в наявності усталеніша система державних та соціальних інститутів і держава має більше можливостей регулювати економічну активність громадян.
Причини існування Походження неформальної економіки нерозривно пов'язано з традиціоналізмом. З 1970-х років зростання неформальної економіки спостерігається в більшості не тільки країн, що розвиваються, але й уже розвинених країн Ця тенденція в першу чергу пов'язана з прагненням держави розширити і поглибити правовий контроль за різними галузями діяльності людей. Однак вона може стимулюватися і повільністю держави при регулюванні економіки в умовах мінливої ринкової ситуації або при монополізації транснаціональними корпораціями цілих ринків збуту товарів і послуг.
Нелегальна економіка — це стихійна і творча реакція народу на неспроможність держави задовольняти основні потреби зубожілих масЕрнандо де Сото. Інший шлях. Невидима революція в третьому світі — Переклад видавництва «Catallaxy», 1995 ( Ернандо де Сото)
Індивіди шукають прийнятних форм адаптації на основі раніше сформованого досвіду, морально -етичний базис і конкретні навички господарювання можуть передаватися з покоління в покоління незважаючи на поточне законодавство, тому ухвалення законів без здійснення заходів, які реально впливають на поведінку людей, практично марне. Люди, зізнаючись в незнанні законів, або негативно характеризують їх або контроль за їхнім виконанням для того, аби виправдати подібну діяльність у власній свідомості.
Бідність є одночасно наслідком і причиною існування неформальної економіки,Кара-Мурза - неоліберальна реформа: створення бідності в благополучній країні оскільки бідні громадяни зацікавлені в отриманні хоч якихось доходів, при цьому законність способу отримання відходить на другий планВолодимир Гурвич - В обіймах «сірого спрута» перед необхідністю виживання.echo.msk.ru «Наше все» - Олександр Чаянов Люди з деяких соціальних груп можуть практично не мати шансів на легальне працевлаштування. У деяких випадках безпритульні самі прагнуть потрапити до в'язниці. Для бідних верств населення втрати часу, пов'язані з заточенням під варту, не так страшні, як штрафи, для багатих, відповідно, страшніші втрати часу ніж штрафи.
Потреби безмежні, сила ж примусу держави обмежена, як обмежені її ресурси, це призводить до неможливості встановлення законності у випадках, коли в державі діють явно невигідні суспільству закони, при цьому люди йдуть на правопорушення навіть під страхом страти.Володимир Лукін: Смертна кара не скорочує злочинність З моделей економіки злочину і покарання випливає, що чим більше прибутку може принести правопорушення, тим більше коштів необхідно буде витратити на його стримування, або тим жорстокіші закони необхідно буде встановити. Корупція законотворчих органів призводить до прийняття законів без балансування інтересів особи, суспільства і держави.
Довіра економічних агентів один до одного як важливий елемент неформальних зв'язків вкрай важлива для існування неформальної економіки.О. В. Афанасьєва - Неформальна економіка в Санкт-Петербурзі (соціолого-кримінологічне дослідження) За теорією суспільного договору Руссо держава має виступати як агент-гарант і забезпечувати громадян суспільними благами, однак при приватизації його функцій та повноважень тіньовими структурами вона ці функції втрачає, що призводить до втрати довіри до держави і права як до гаранта дотримання правил.
Устрій держави і законів, на яких вона ґрунтується — недосконалий. Тлумачення права — безперервний процес, не в останню чергу тому, що для написання законів використовують природну мову з усім її різноманіттям смислів. Недосконалість законів обумовлена, в тому числі тим, що для державних органів можуть бути незрозумілі або невідомі громадські звичаї ділового обороту, так і для широких верств суспільства може бути незрозумілий механізм участі у прийнятті законів.
У деяких випадках прийняття закону здійснюється не для того, щоб закріпити якусь схему дій або вирішити наявну у суспільства проблему, а для отримання конкретними людьми або групами матеріальної чи політичної вигоди.Бубон Костянтин Володимирович - Імітація законотворчості. Конфіскація майна
Типологія Досі не вироблено однозначної і загальновживаної термінології та класифікації різних форм прихованої від спостереження діяльності. Це пов'язано в першу чергу з багатогранністю явища неформальної економіки, з тим, що дане явище вивчають представники різних наук (антропології, права, психології, соціології, кримінології, економіки різних напрямків та ін) з різних країн, з відмінними законами. Сам характер даної діяльності такий, що про неї складно отримати повні і підтверджені дані. Точно визначити вхідні в неформальну економіку види діяльності неможливо ще тому, що її склад може практично миттєво змінюватися в результаті зміни законів.