Сарапул

Сара́пул (, удм. Сарапул) — місто в Російській Федерації, культурний, економічний та освітянський центр Удмуртської республіки. Кількість населення на 1 січня 2024 року становила 89 500 осіб. За економічними та демографічним показниками друге місто республіки після столиці Іжевська. Має найбільшу кількість архітектурних пам'яток у республіці. У місті діє промислове підприємство «Елеконд», яке є найбільшим виробником та постачальником різноманітних конденсаторів у Росії та країнах СНД.

Походження назви Вперше назва Сарапул зустрічається в писцовій книзі Івана Яхонтова 1579 року по Чердинському повіту. При цьому малось на увазі досить велика територія в Середньому Прикам'ї, пов'язана з ділянкою річки, де на перекаті у великій кількості водилась сарапуль — жовта риба (стерлядь). Існує декілька версій походження назви. З чуваської мови вона означає «сара-пула» — жовта риба, фіно-угорський варіант дає «сара-пула» — місце біля води, іранський «сара-пул» — укріплене місце, тюркський — «сара-пула» жовта монета, індоарійський — «зара-пур» золоте місце, з булгарської мови — «сара-пула» — означає гарна риба, поєднання комі «сардиз» та удмуртської «павил» (вода та селище) — дає селище біля води.

На думку вчених-істориків, найправдоподібнішим є варіант, який означає гарна, золота або жовта риба. Це підтверджується наявністю в річці Кама великої кількості стерляді. Ще здавна місцеві купці поставляли її у живому вигляді до імператорського столу.

Історія

Російська імперія

Місто є одним з найстаріших в Прикам'ї. Заснування Сарапула як поселення відноситься до середини XVI століття, коли був створений перевалочний укріплений пункт для захисту кордонів Російської імперії та плацдарм для подальшого освоєння Сибірських земель. Вперше місто згадується в 1594 році як село Вознесенське на річці Сарапул. З 1707 року воно стає палацовим селом-слободою, але вже під назвою Сарапул. Село процвітало за рахунок торгівлі хлібом та риболовлі. В 1780 році, під час адміністративної реформи в Росії, коли утворювались нові губернії та повіти, імператриця Катерини II підписала указ про утворення Сарапульського повіту в складі В'ятського намісництва. З того часу колишнє село офіційно отримало статус міста, а в 1781 році йому був дарований герб. Місто розвивалось за генеральними планами великих архітекторів І.Лема, В.Гесте та Ф.Рослякова. В 1797 році, з утворенням В'ятської губернії, Сарапул стає одним з повітових її центрів. Місто особливо розширилось, виросло та розбагатіло у другій половині XIX століття, коли на Камі з 1817 року відкрилось та розвинулось пароплавство, воно стає центром хлібної торгівлі та лісозаготівлі. Тут вперше в Удмуртії відкрили народне училище в 1790 році, земську лікарню в 1811 році, публічну земську бібліотеку в 1835 році, жіночу гімназію в 1860 році і музей в 1909 році.

За кількістю архітектурних пам'яток місто сьогодні займає перше місце в республіці. З самого початку воно мало 2 монастирі та 33 храми. З тих часів збереглись Покровська (1791), Вознесенська (1821) та Ксенії Петербурзької (1912) церкви. Деякі будівлі зводили військовополонені французи після франко-російської війни 1812 року. Основою економічного становлення Сарапула став розвиток шкіряно-взуттєвою промисловості, наприкінці XIX століття місто було одним з найбільших центрів цієї галузі в Росії. В 1868 році в місті нараховувалось вже приблизно 40 підприємств: 6 шкіряних заводів, чавуно-ливарний, пивоварний заводи та винокурня, казенний винний склад, канатна фабрика та лісопилка. 4 березня 1889 року в Сарапулі осів вікарій В'ятської єпархії Афанасій, що перетворило Сарапульське вікаріатство в напівсамостійну єпархію.

На початок XX століття Сарапул був містом з розвиненою функціональною інфраструктурою, другим за значенням містом у В'ятській губернії, центром шкіряного виробництва. Головними артеріями були вулиці Велика Покровська, В'ятська, Єрусалимська, Вознесенська, Нагірна та Міщанська. Велику роль в житті міста відігравала Богоявленська та Троїцька церкви. В XX столітті економіка Сарапула визначалась декількома великими підприємствами машинобудування та радіоелектроніки, що виробляли переважно продукцію військового значення. 1 квітня 1917 року вперше в Удмуртії була організована Сарапульська Рада робітничих та селянських депутатів. Зростання міста після встановлення Радянської влади проходило шляхом виникненням нових виробництв, навколо нових підприємств забудовувались нові частини Сарапула.

Радянський період

З 1923 року місто входило в склад Уральської області спочатку як центр Сарапульського повіту, а з 1924 року вже як окружний центр Сарапульського округу. В 1930—1937 роках місто перебувало в складі Кіровського краю, пізніше — Кіровської області, як районний центр. З 22 грудня 1937 року Сарапул був приєднаний до Удмуртії, і з цього часу він втрачає своє значення, а політичний та економічний центр переноситься до Іжевська. Йому було надано статус міста республіканського підпорядкування, він став центром Сарапульського району. В 1930-ті роки в місті були відкриті нові промислові підприємства — швейна фабрика, лісокомбінат, шпалозавод, реконструйовані та розширені спиртовий та пивоварний заводи, збудовані шляхові залізничні майстерні, залізнична станція та пристань були з'єднані залізничною гілкою.

Значний внесок сарапульців був в перемогу у Другій Світовій війні. В 1941 році в місті була сформована 113-та окрема стрілецька бригада. 25 уродженців міста та району удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Приблизно 10 тисяч жителів загинули у боях. Сюди були евакуйовані найбільші заводи Москви, Ленінграду та Баку, а найкращі будівлі були віддані під розміщення в них 8 евакуаційних шпиталів.

Після війни місто швидко забудовувалось, будівництво велось в основному на вільних територіях в південній частині типовими багатоповерхівками. З культових споруд збереглись діюча Воскресенська церква та Старцевій горі, церква Ксенії Петербурзької в псевдоруському стилі по вулиці Горького, в плачевному стані знаходиться Покровська церква та Петропавловська дзвіниця, Георгієвська церква. Визначне значення для Сарапула мав Генеральний план 1965 року, який передбачав його подальший розвиток в південному та північному напрямках. В 1960-х роках місто почало змінювати своє обличчя — принцип пераметральної забудови змінюється мікрорайонній системі планування з майже виключним застосуванням типових будинків. Це призвело до значної втрати історичної архітектури міста.

Період 1960-1970-х років характеризується інтенсивним розвитком промислового виробництва. В цей період формується новий великий промисловий район — Південний, який визначив розвиток міста в південному напрямку. Масове типове будівництво в 1970-1980-х роках здійснювалось в південній і східній частині Центрального району, уздовж вулиць Азіна та Радянської, та на периферійних територіях. Серед негативних подій в історії міста слід відзначити перше в історії СРСР захоплення заручників в школі, яке відбулось в місцевій школі № 12 1981 року.

Сучасність На сьогодні Сарапул — великий промисловий центр Удмуртської республіки, який поступається лише Іжевську. Тут розміщуються велика залізнична станція та річковий порт на Камі. Сарапул з'єднаний з основними промисловими центрами республіки автомобільними дорогами. Місто входить до Південного промислового району Удмуртії, а разом з Іжевськом та Воткінськом складає велике господарсько-економічне ядро республіки, єдиний народно-господарський комплекс, який територіально знаходиться в трикутнику Іжевськ-Перм-Єкатеринбург. Місто є доволі великим освітнім та культурним центром. Місто зберегло старовинну забудову, завдяки якій Сарапул отримав статус історичного міста в 1990 році. На сьогодні протяжність Сарапула становить понад 12 км — якщо раніше він був компактним поселенням, то зараз з'явились нові мікрорайони — Південний, Західний, Північний, Елеконд та Привокзальний.

В 1992 році до Сарапула було приєднане робітниче селище Симониха, яке розташоване на лівому березі Ками. Статус селища міського типу отримало в 1949 році. Населення — 400 осіб (1989; 3 400 осіб в 1959, 3 500 осіб в 1970, 1 100 осіб в 1979).

Географія Сарапул розташований в Передураллі, на східних схилах Сарапульської височини, за 66 км на південний схід від Іжевська. Місто розкинулось по правому березі річки Кама між невеликими її правими притоками Яромаска на півночі та Мала Сарапулка на півдні. Через усе місто протікає ще одна права притока Ками — Велика Сарапулка. Навпроти Сарапула на Камі розташований великий піщаний острів Зелений, порослий чагарниками. Північний берег міста стрімко обривається до річки, а південний, навпаки, низинний, місцями заболочений. В центральній частині, де берег пологий, збудований річковий порт.

Навколо Сарапула знаходяться поклади таких корисних копалин, як нафта, піщано-гравійні суміші, глина, торф, будівельний пісок. Головне багатство природи — річка Кама. В ній та її притоках водиться до 40 видів риб.

Клімат Пересічна річна температура повітря становить +2,7 C°, пересічна річна швидкість вітру — 3,7 м/с а пересічна річна вологість повітря — 76 %.

Природоохоронні території Згідно з Постановою Уряду Удмуртії № 377 від 18 грудня 1995 року в межах міста знаходяться 8 особливо охоронних територій загальною площею 83,7 га: республіканського значення — Старцева гора — 3,5 га місцевого значення — Єршовська діброва (50 га), Парк імені Леніна (12 га), Міський парк (7,9 га), Дитячий парк (4,1 га), Дача Башеніна (3,9 га), Сад імені Пушкіна (2 га) та Дібровний гай (0,3 га).

Планування та архітектура Структура міста являє собою посмуговане планування. Основу становить компактна центральна частина міста з прямокутною мережею вулиць. Тут знаходиться річка Кама, уздовж якої і відкривається основна панорама Сарапула. Місто поділяється на 7 мікрорайонів. В межах Сарапула із заходу та півдня знаходиться лісопаркова зона. Головними елементами міста є окремі вузли та основні транспортні напрямки, система громадських центрів в жилих районах. Громадсько-ділові зони сьогодні займають в цілому 262 га, жилі зони, не включаючи садово-дачні ділянки, — 716 га (квартали багатоповерхівок становлять 193 га, а зони індивідуальної забудови — 523 га).

В місті продовжується розвиток індивідуального жилого будівництва, що призводить до збільшення території самого міста. Основними територіями масової індивідуальної забудови є райони Гудок, Елекод та Південний. Великі за площею території займають садові ділянки, розташовані у всіх районах міста, — 375 га. Виробничі зони займають територію в 382 га. Вони згруповані у великий промисловий вузол уздовж залізничної смуги та локальні зони, які розташовані по всій території міста, включаючи центр. Території спеціального значення (в тому числі і цвинтар) займають приблизно 57 га. Єдине діюче кладовище розташоване на заході міста і має площу в 40 га.

До рекреаційних зон міста відносяться території природного комплексу — парки, сквери, бульвари, ліси та лісопарки. Зелені насадження загального використання становлять 37,1 га. Список об'єктів культурного насліддя, які стоять на державному обліку, включає 65 об'єктів. З них 6 пам'ятників історії та культури відносяться до об'єктів федерального значення — Сарапульське городище («Кладова Веретья»), Воскресенська церква (1817), пожежне депо з каланчою (1887), будинок Корешева (1907), дача Башеніна (1904) та будинок Смагіна.

За даними Державної статистики житловий фонд Сарапула на 2005 рік становив 2 087 м² загальної площі, що в середньому 20,7 м² на одного жителя міста. Велика частина фонду (приблизно 70 %) представлена багатоповерхівками (5-ти- і 9-типоверхові), інші 30 % — це індивідуальні житлові будинки.

Місцеве управління Представницьким органом місцевого самоуправління міста є Сарапульська міська Дума, яка обирається на термін в 4 роки. Вона складається з 27 депутатів. Головою міського округу є Наумов Анатолій Федорович.

Населення