Біблійна історія — умовний термін, що означає історичну реконструкцію всіх подій, що описані у Біблії. У богословському сенсі поняття біблійної історії збігається з поняттям «священна історія», або «історія спасіння». До 19 століття існувала також як наука в межах історіографії.
В історіографії
Біблійна історіографія 19-20 століть поступово відмовилася від самої ідеї біблійної історії й зберегла її як ціле лише для популярних і навчальних курсів. Останньою науково-богословською спробою дати загальну картину біблійної історії була праця Лопухіна «Біблійна історія у світлі новітніх досліджень і відкриттів», що починалася з сотворіння світу й закінчувалася апостольським часом. Але й ця робота вже зустріла різку критику з боку православних богословів, котрі засумнівалися у правомірності біблійної історії як особливого історіографічного жанру. Більшість критиків вважало, що біблійна історія повинна розглядати лише історію релігії в рамках історії стародавнього Ізраїлю (починаючи з Авраама) і первісного християнства. Вказувалося, зокрема, що Пролог Книги Буття (розд. 1-11) охоплює занадто великий відрізок часу і висвітлений занадто схематично (з головним акцентом на богословському вченні), щоб його зміст можна було ставити в один ряд з іншими розділами Старого Заповіту.
У богослов'ї
У біблійному богослов'ї цінність поняття біблійної історії (як «історії спасіння») зберігається, хоча і викликає дискусії.
У протестантів не існує єдиної концепції щодо біблійної історії. Одні богослови радікально відкидають значення історичних фактів (тенденція, що йде від Лессінга та знайшла у 20 столітті відображення у Бультмана) і вважають важливим лише внутрішній, екзистенційний аспект біблійних сказань. Інші (наприклад, Кульман), визнаючи роль внутрішнього чинника, переконані, що самі події біблійної історії мають величезне значення.
Православна і католицька точки зору походять з ідеї біблійної історії як історії домобудівництва, осмисленої ще Святими Отцями. Однак не всі екзегети згодні у визначенні хронологічних рамок в історії спасіння. Якщо для прот. С. Булгакова і Тейяра де Шардена ця історія має космічний вимір, то інші богослови (Клінгер) бачать її початок у першій сотеріологічній події Старого Заповіту - Виході. За словами Клінгера, «період від Виходу одного народу до есхатологічних звершень в інших народів може бути у вузькому сенсі названий історією спасіння».
Див. також Біблеїстика Біблейська хронологія Біблейська археологія Біблейський календар Ісагогіка Історія Ізраїля Священна історія Священна історія Старого Заповіту Священна історія Нового Заповіту
Посилання Сайти История библейская // Библиологический словарь
Література Андреев И. Д. Библейская история, НЭС, т. 6; Богородский Я. А., К вопросу о библейской истории миротворения, Каз., 1890; Валетон И., Израильтяне // Иллюстрированная история религий / под ред. Ф. П. Шантепи де ла Соссей, СПб., 1913, т. 1, М., 1992; Кассиан (Безобразов), Христос и первое христианское поколение, Париж, 1950; Катанский А. А., Об изучении библейского новозаветного периода в историко-догматическом отношении // Христианское чтение, 1872, № 1, 2; Лопухин А. П., К вопросу о том, что такое библейская история, ЦВ, 1890, № 39, 40; Филарет (Дроздов), Начертание церк.-библ. истории, СПб., 18396; Юлихер А., Религия Иисуса и начала христианства до Никейского Собора, в кн.: Общая история европ. культуры, т. 5, СПб., 1908; Cullmann O., Christus und die Zeit, Z., 1946 (англ. пер.: Christ and Time, Phil., 1950).