Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П. К. Саксаганського — обласний академічний музично-драматичний театр в місті Білій Церкві; значний культурний осередок міста і області.
Загальні дані
Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П. К. Саксаганського розташований у пристосованій будівлі за адресою: провул. Клубний, буд. 1, м. Біла Церква (Київська область, Україна). Театр, що міститься в колишньому клубному приміщенні, має велику та малу сцени.
Вистави театру відбуваються українською мовою.
в. о. директора-художнього керівника — Заслужений працівник культури України Подолянець Ігор Іванович.
Історія театру 29 грудня 1933 року Наркомат освіти УРСР ухвалив рішення про утворення в місті Біла Церква 4-го Київського обласного робітничо-колгоспного театру. Це був один із восьми пересувних театрів на Київщині на той час і єдиний, який вистояв у непростих умовах постійного гастрольного життя. До його складу увійшли актори-випускники Київського інституту музики і драми ім. М. Лисенка та декілька акторів-курбасівців. Трупа тоді нараховувала 18 чоловік. У 1935 році відбулася прем'єра вистави «Мірандоліна» К. Гольдоні. У репертуарі театру в той час — твори І. Котляревського, М. Старицького, М. Горького, Ф. Шиллера. Головні ролі в них виконують М. Артемов, А. Шилова, М. Стебляк, Н. Кольцова, Ю. Недоля, О. Пронічев, М. Вітась, Л. Адолінська. Режисер театру — І. Ненюк.
У 1937 році на Республіканській Олімпіаді з героїчною драмою В. Суходольського «Устим Кармелюк» у постановці Юрія Григоренка колектив з Білої Церкви займає І місце серед 22 пересувних театрів. Того ж року Радою Міністрів України театру було присвоєно ім'я П. К. Саксаганського за особистою згодою самого корифея української сцени.
Під час Великої Вітчизняної війни майже всі актори пішли на фронт. Хтось — зі зброєю в руках захищати Батьківщину, хтось — боротися силою мистецтва у фронтових бригадах.
Але вже на початку 1946 року театр знову відновлює свою діяльність. 12 січня відбулася прем'єра вистави «Літак запізнюється на добу» за п'єсою М. Рибака та І. Савченка. У 50-ті роки в репертуарі театру вистави за п'єсами О. Островського, Лесі Українки, М. Горького, К. Гольдоні, І. Дунаєвського, М. Гоголя, О. Корнійчука.
З 1958 року театр іменується Київським обласним українським музично-драматичним театром ім. П. К. Саксаганського.
В 60-і роки трупа складається з двадцяти акторів. У цей час і в наступні десятиліття в театрі працювали такі майстри сцени, як заслужений артист України М. Бондаренко, заслужений артист УРСР А. Скиба, заслужені артисти Л. Талах, М. Крсек, А. Щебатуріна, Н. Мазурчак, Г. Кутурга, М. Сулима, І. Кучер, М. Кучер, С. Рєзнік, В. Веснянка, О. Кольцова, З. Школіна, Г. Чалій, Г. Костомарова та багато інших блискучих митців. Театр гастролює містами України, Білорусі, Молдови, Краснодарського краю, Казахстану.
Вистава «Королева тюльпанів» на польовому стані. На сцені актор М. Кольцов. Справа — «гримерка» (автобус). Для дітей найкращі — «м'які» — місця.
Свій вклад до творчої скарбниці театру внесли видатні діячі мистецтва і культури, головні режисери: Євген Гречук, народний артист Ігор Рибчинський та заслужені артисти Микола Єсипенко, Еділ Ольшевський, Віталій Авраменко, Іван Казнадій, які працювали в театрі у 60-70-х роках. З 1969 року театр очолює Валентин Ілліч Петько. У 1971 році театр виборює друге місце серед театрів Радянського Союзу (І місце — МХАТ).
У 60-80 роках до репертуару театру увійшли вистави за творами всесвітньо відомих авторів: «Медея» Еврипіда, «Мірандоліна» К. Гольдоні, «Материнське поле» Ч. Айтматова, «Третя патетична», «Кремлівські куранти» М. Погодіна, «Інтервенція» Л. Славіна, «Каса маре» І. Друце, «Вій, вітерець» Я. Райніса, «Одруження» М. Гоголя, «Витівки Скапена» Ж. Мольєра, «Вільний вітер» І. Дунаєвського, «Месьє Амількар» І. Жаміака, «Пігмаліон» Б. Шоу та ін. Творча біографія театру збагачена творами класичної української драматургії: «Циганка Аза», «Ой, не ходи, Грицю», «Ніч під Івана Купала» М. Старицького, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка, «Дай серцю волю», «Зізі», «Перше кохання» М. Кропивницького, «Тарас Бульба», «Майська ніч» за М. Гоголем, «Правда і Кривда» за М. Стельмахом.
Величина досягнень яскраво проступає на тлі численних труднощів, які доводилося долати колективу театру. Це і буремні сторінки історії, і брак фінансування, і важке мандрівне життя пересувного театру, і майже постійна відсутність власного приміщення.
На початку 60-х років XX ст. будівлю на Торговій площі, в якій на той час базувався Білоцерківський український музично-драматичний театр ім. Саксаганського, закрили через аварійний стан, а згодом знесли.
Не маючи власного приміщення, у 60-х роках XX ст. артисти були змушені проводити репетиції в стінах Преображенського собору.
У 70-х роках з'явилася надія на будівництво нового театру. Розглядалися навіть проекти будівель. Однак сподівання так і лишилися не втіленими у життя. Щоб привернути увагу влади до проблем театру, артисти проводили театралізовані акції на заболоченому майданчику в районі сьогоднішнього парку Шевченка, де вже навіть стриміли сваї майбутнього театру.
Зараз театр займає приміщення колишнього будинку офіцерів, яке у 2007 році було відремонтоване, однак повністю не відповідає вимогам сучасного театру. Крім того, зала, розрахована на 234 місця, вже давно не вміщує усіх бажаючих глядачів.
В 1998 році театр стає міським і отримує фінансування із місцевого бюджету.
У 1999 році театр бере участь у фестивалі камерних і моновистав «Золота Парсуна». На ньому актор Володимир Рєпін стає лауреатом за роль у моновиставі «Крак».
У 2001 році театральний колектив бере участь у Міжнародному фестивалі сучасної української драми, а також у II фестивалі українського мистецтва в Болгарії. Цього ж року в театрі відкрито малу сцену.
У 2002 році актор театру Микола Кам'ярук бере участь у фестивалі театрального мистецтва в Польщі.
З 2006 року, з приходом на посаду генерального директора-художнього керівника В'ячеслава Ускова, спостерігаються значні позитивні перетворення в житті театру та стрімкий підйом. Важливою подією стає повернення йому статусу обласного.
В цьому ж році колектив бере участь в Міжнародному театральному фестивалі «Граюча людина». Надалі отримує відзнаки і нагороди на фестивалях різного рівня, таких як Всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» у Кіровограді, Міжнародний фестиваль жіночої творчості ім. Марії Заньковецької у Ніжині, фестиваль мистецтв України у Києві, Міжнародний фестиваль «Сцена людства» в Черкасах, театральний фестиваль «Театральна елегія» в Іллічівську, Міжнародний фестиваль комедії «Талія» у Тарнові (Польща), Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», Відкритий регіональний фестиваль театрального мистецтва «В гостях у Гоголя» (Полтава), «Зустрічі в Одесі», «Мандруючі зірки» у Києві. У квітні 2012 р. в театрі ім. П. Саксаганського відбувся І Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури ім. Леся Курбаса.
«Сюди прагне творча молодь з усіх мистецьких вишів не тому, що театр забезпечує житлом сімейних і нежонатих, і не тому, що заробітна платня регулярна і пристойна, хоча… Театр декларує і демонструє повноцінність існування не столичного взірця, а європейського».
Олексій Кужельний, «У культурі немає провінції». — «День», № 217, 2013 р.
8 травня 2010 року було підписано Угоду про співпрацю з Тарновським театром ім. Людовика Сольського (Польща).
Поїздка носила характер робочого візиту з метою переймання досвіду, в основному, у сфері хореографії та налагодження дружніх стосунків із угорськими колегами на терені мистецтва. Саксаганці відвідали майстер-класи кращих, всесвітньовідомих, викладачів Угорщини у м. Бекешчоба в вищій школі танцю та в Будапешті в Академії танцю. З директором Національного театру, українцем за походженням, були обговорені шляхи співпраці та отримано запрошення на фестиваль.
У серпні 2016 року шоу-програму, присвячену відкриттю 83 театрального сезону, та драматичні вистави відвідали гості з Фінляндії. Зокрема — Ігор Фрей, фінський актор театру і кіно українського походження, диктор, телеведучий, театральний педагог і режисер, художній керівник Українського народного театру у Фінляндії. Усі гості були вражені високою професійністю і безмежним талантом артистів театру та європейським рівнем постановок. Їх захопила справжня українська автентичність, національна свідомість та могутня сила духу. Тому цей захват вилився у налагодженні співпраці між Театром імені Саксаганського та країнами Скандинавії. Одразу ж було підписано офіційну угоду про гастролі саксаганців з шоу-програмою, адже у Європі ще не бачили настільки майстерної роботи!
Склад театру поповнюється молодими акторами і режисерами, які органічно влилися у колектив досвідчених саксаганців — Лідії Дяченко, Івана Калініченка, Людмили Мерви, Володимира Рєпіна, Анатолія Бевза, Олени Кралевої, Ніни Кравчук, Надії Моцної, Віктора Надем'янова, Ігоря Болховітіна, Анжеліки Кисліциної, Олени Ярмоленко, Світлани Лановенко, Юлії Саражинської, Наталії Сінькової, Надії Теслюк… Збільшується й урізноманітнюється репертуар. Тепер театр щосезону випускає близько десяти прем'єр.
Завдяки злагодженій праці колективу, прагненню до розвитку та мудрій політиці керівництва театр виходить на новий щабель розвитку. У листопаді 2009 року сталася визначна подія — йому надано статус академічного.
Театр Саксаганського зумів здобути прихильність публіки в Україні та за кордоном. Насамперед завдяки своїм виставам. Але є ще одна сторона діяльності, якою пишаються саксаганці. Оскільки театр музично-драматичний, за останній час було докладено багато зусиль, щоб творчий склад повністю відповідав зазначеному статусу. Сьогодні відносно молодий оркестр вражає своєю майстерністю і багатством репертуару. Його неординарність у тому, що працює він у різних жанрах: виконує симфонічну, естрадо-симфонічну, народну музику і джаз. Така різноплановість дозволяє задовольняти найвибагливіші смаки, тож за кілька років музиканти подарували публіці більше десяти концертних програм.
Справжня окраса театру — професійний балет із випускників закладів вищої освіти Харкова, Херсона, Дніпропетровська, Донецька, Києва… Щороку здійснюються постановки більше 80 хореографічних постановок для шоу-програм та вистав. Кожна з них вражає майстерністю виконання, оригінальністю хореографів-постановників та емоційною наповненістю.
Артисти-вокалісти, кожен з яких володіє неповторним голосом, не меншою мірою наділені драматичним талантом. Кожен вихід на сцену — маленька вистава, кожна пісня — маленьке прожите життя.
Танець, пісня, жива музика у виконанні оркестру, вплетені у полотно вистав, додають їм нових барв, допомагають глибше, повніше розкрити режисерський задум. Разом з тим — розкривають іще одну грань таланту артистів. А тематичні концертні і шоу-програми театру дарують глядачам незабутні враження.
Керівництво та колектив театру докладають максимум зусиль, щоб кожна зустріч із театральним мистецтвом для глядачів була бажаною, комфортною та доступною. Для найменш забезпечених верств населення запроваджено проект «Соціальні вистави», завдяки якому студенти, пенсіонери, інваліди — усі категорії, які мають певні пільги, передбачені законодавством України, — можуть дозволити собі купити квиток за прийнятною ціною і долучитися до мистецтва театру.
Для керівників та учасників аматорських театральних колективів Київщини проводяться майстер-класи від режисерів театру. Організовуються творчі зустрічі з шанувальниками театрального мистецтва.
Репертуар театру складають більше 60 вистав, серед яких — постановки за творами українських та зарубіжних класиків, а також сучасних драматургів.
Театр імені Саксаганського веде активну гастрольну діяльність містами Київської області (Богуслав, Тараща, Васильків, Тетіїв, Бориспіль, Обухів тощо) та містами всієї України (Житомир, Черкаси, Київ, Умань, Полтава, Ужгород, Дрогобич тощо) з різноманітними виставами та шоу-програмами.