Пия́цтво в Росі́ї є масштабною соціальною проблемою і національним лихомПьянство ставит крест на будущем РоссииЗаграев Г. Г. Алкоголизм и пьянство в России. Пути выхода из кризисной ситуации //Социологические исследования, № 8, Август 2009, C. 74-84. Ця проблема серйозно підриває соціально-економічні й духовно-моральні основи життєдіяльності суспільства і загрожує не тільки національній безпеці РосіїМедведев: «В бедной стране пьянство не победить!»Алкоголь — угроза национальной безопасности России, а і сусідніх країн. І все через високі рівні захворюваності, смертності та злочинності, пов'язані з зловживанням населення Росії алкогольними напоями.Архимандрит Тихон: Сегодня пьянство — самая серьезная угроза для России
Експерти з Росії вважають, що алкоголізм у країні став гуманітарною катастрофою, яку ні сучасна російська влада, ні міжнародна спільнота не хочуть помічатиХалтурина Д. А., Коротаев А. В. Алкогольная катастрофа и возможности государственной политики в преодолении алкогольной сверхсмертности в России М., ЛЕНАНД, 2008, 376 страниц ISBN 978-5-9710-0195-9. За словами керівника Інституту демографії, міграції та регіонального розвитку Юрія Крупнова, до 2050 року кількість росіян може зменшитися з 143,5 млн до 80 млн, якщо уряд не вживатиме термінових заходівAlcohol and suicide to halve crisis hit Russian population. — The TimesНаселение России сократится к 2050 году почти вдвое. — Korrespondent.net.
Основні загрози Зловживання алкоголем — фактор демографічної та соціальної кризи в Росії: загальнонаціональна загроза на рівні особистості, родини, суспільства, держави — і загроза національній безпеці.Доклад Общественной палаты Российской Федерации «ЗЛОУПОТРЕБЛЕНИЕ АЛКОГОЛЕМ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ: СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ И МЕРЫ ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ» Зростання алкоголізму підриває сімейні засади і призводить до народження дітей з різними вродженими дефектами і аномаліями.Панкова Людмила Михайловна. Человек и семья (Философский анализ формирования культуры брачно-семейных отношений): Дис. д-ра филос. наук : 09.00.13 : Санкт-Петербург, 2003 404 c. РГБ ОД, 71:04-9/21-X «Через суцільне російське пияцтво розпалися сотні тисяч сімей». Алкоголь — головний фактор катастрофічного зменшення населення Росії.Немцов А. В., Терехин А. Т. Размеры и диагностический состав алкогольной смертности в России. Наркология. № 12. 2007 Надкритичний рівень споживання чистого алкоголю на душу населення в Росії з суворою закономірністю викликає деградацію, самознищення нації, причому, процес цей стає незворотним, оскільки більше половини нащадків народжується дефективними, тобто, розумово відсталими, недієздатними і навіть нежиттєздатними.Иван Дроздов «Унесенные водкой. О пьянстве русских писателей»
Пияцтво та алкоголізм належать до числа найпоширеніших негативних соціальних явищ російського суспільстваКриминологическая характеристика и предупреждение пьянства, алкоголизма и наркомании // Криминология: Учебник для вузов / Под. ред. проф. Малкова В. Д. — ЗАО. Юстицинформ, 2004 г.. Зловживання алкоголем — одне з найважливіших причин високого рівня злочинності в Росії. За відсутності зваженої антиалкогольної політики держави, посилюється криміногенний вплив пияцтва на соціальну сферу.АЛЕКСЕЕВ А. И. Криминология. Курс лекций. «Щит-М», 1999. — 340 с. Лекция 7. Причинный комплекс преступности в современной России Влада Росії розцінює масштаби отруєння алкоголем у країні як «національну трагедію».Отравления алкоголем — «национальная трагедия»
Небезпека алкоголізації полягає в зниженні рівня культури суспільства та окремих громадян, аж до їх соціальної та психологічної деградації, негативний вплив на моральну атмосферу, трудову дисципліну, професійну якість працівників, їх здоров'я та працездатність. Крім того, алкоголізація Росії супроводжує наркоманію, проституцію, часто породжує ці соціальні явища, а в кінцевому підсумку і злочинність.
Маючи тісний зв'язок зі злочинністю, пияцтво є живильним середовищем для неї. Небезпека пияцтва і алкоголізму носить двоякий характер: з одного боку, вона полягає в підтримці та стимулюванню соціальних причин злочинності, а з іншого — сама злочинність виступає в ролі причин пияцтва і алкоголізмуНегативные социальные явления, связанные с преступностью, и их предупреждение // Долгова А. И. (ред.) Криминология. Учебник для вузов. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2005. — 912 с..
Масове поширення пияцтва та алкоголізму все більш виступає як фактор, що серйозно обмежує можливості реалізації прав людей на життя і безпеку, отримання ними відповідної освіти і необхідної для забезпеченого життя професії; захисту їх від насильства і зазіхань з боку осіб, що зловживають алкоголем.
Історичні факти
Пияцтву у росіян історично надавалося героїчне значення. Доблесть богатиря вимірювалася здатністю перепити інших і здатністю випити неймовірну кількість вина. У старовинних піснях найщиріші людські почуття знаходили собі вираз у виніЮрій Винничук. Русская удаль // «Post-Поступ». #6(26), червень 2008 року. С. 38..
У середньовічній Московії широко вживали пиво і вино. Оскільки ці алкогольні напої мали відносно невеликий вміст алкоголю, то вони тривалий час не спричиняли особливих проблем. Лише в XV столітті з'являється технологія вигонки хлібної горілки, яка швидко витиснула всі інші алкогольні напої, але переконання, що пияцтво в Московії виникло з появою горілки, є помилковим — виноградний спирт () до Московії завозили здавна — з 1386 року.
Вважалося за норму напиватися до нестями і серед найвищих прошарків московського суспільства, зокрема боярства. Московський посол у Швеції у 1608 році на очах в іноземців, щоб продемонструвати свою звитягу, напився до смерті.
У наступні століття пияцтво в Росії зростає і набуває хронічного характеру, стає традиційним народним пороком. Особливо вражало це іноземців, які відвідували Московію в XVI і XVII століттях.
Свідчення іноземців У своїх записках від 1591 року англієць Д. Флетчер пише: Німецький (саксонський) мандрівник Адам Олеарій, який відвідав Московію в першій половині XVII століття і ретельно вивчив російські звичаї того часу зазначавДерюжинский В. Полицейское право:
Сербський священик Юрій Крижанич, після відвідин Московії у другій половині XVII століття, писав: В XVII столітті Петро Петра де-Ерлезунда (Petr Petrej de Erlezunda), посланець шведського короля, писав«Русский пьяница» — живучий стереотип(«Regard sur l'Est», Франция) Какой русский не пьет?: На думку цивілізованого й освіченого європейця алкоголь для деяких був єдиною розвагою, вірніше засобом розслабитися: Юст Юль (Just Juel), посол Данії у Московії (1709-1711), залишив цікаві спогади про безнастанні пиятики у москалів:
У 1839 році Астольф де Кюстін (Astolphe de Custine) зазначав:
Отже, іноземці з незапам'ятних часів вважали, що жага до спиртного закладена в характері росіян, і їх єдиним задоволенням є алкоголь.
Події і наслідки В 1377 році суздальські князі були застигнуті зненацька воїнами татарського царевича Арапшаха, якого послав Мамай, і на річці П'яна дуже п'яні суздальці були до ноги висічені татарами.Л.Гумильов
В серпні 1382 року хан Тохтамиш легко захопив Москву, через те що москвичі дві доби пиячили, перед тим розгромивши боярські льохи, де зберігалися бочки з медами та пивом, так осміліли, що відкрили ворота татарамДмитрий Донской.
У 1433 році за 20 верст від Москви на річці Клязьмі великого князя московського Василя Темного розгромив і полонив його дядько Юрій Звенигородський, тому, що москвичі були п'яні, «та ще й з собою мед привезли, щоб пити ще».
Під час чергового бунту у Москві виникла пожежа. Поступово вогонь добрався до головного шинка. Мешканці міста, забувши гасити пожежу, кинулися туди натовпом, поспішали черпати горілку шапками, чобітьми, хто чим міг. В результаті народ валявся по вулицях п'яний, а добра частина міста вигоріла до тла.
Перший питний заклад — «царський кабак», у Москві було відкрито у 1533 році. Таким чином торгівля алкоголем була зосереджена у руках царських урядовців. Займалися «царськими кабаками» виборні особи, так звані кабацькі голови, які часто вдавалися до зловживань. Це призвело до відомих в історії «кабацьких бунтів» 1648 року в Москві і інших містах. Цар Олексій Михайлович терміново скликав Земський собор з метою реформування продажу горілки, однак половинчасті заходи нічого не дали, пияцтво у Московії XVII століття сягнуло жахливих масштабів. Народ запивав так, що великодні святкування тривали понад місяць і зривали сівбу, а наслідком був недорід. Водночас державі було вигідне пияцтво, що приносило до скарбниці постійні і відчутні прибутки. «Кабацькі голови» і «целовальнікі» заохочували споживання алкоголю в борг. Потрапивши у боргову пастку, пияки втрачали усе своє майно. З таких осіб утворився особливий клас п'яниць — «кабацькі яриги». Вони волочилися, просячи милостині, вимолюючи поблизу шинків чарочку горілки Христа ради. Часто збиралися в зграї злодіїв і розбійників.
У 1807 році в Указі про дарування привілеїв купцям російський імператор Олександр I ухвалив: «найвищим повелінням дозволити купцям малі запої до двох тижнів і великі до одного місяця, які трактувати як хворобу душі». Звідси пішов вислів: «маю право і п'ю на свої».
Пияцтво і революція
Маловідомо що Зимовий палац штурмували двічіПьянство и революция. Перший раз у відому ніч на 26 жовтня, другий — кількома днями пізніше, коли народ запідозрив, що більшовицькі комісари мають намір знищити вино і горілку, що зберігалися в Зимовому палаці. У результаті солдати і матроси взяли Зимовий палац вдруге. За спогадами людей з ленінського оточення, Володимир Ілліч у ці дні був повністю розгублений — «судоми посмикували його обличчям». Один з організаторів революції 1917 р. Троцький заявив у книзі «Моє життя»: «Вино стікало канавами до Неви і просочувало сніг. Пияки хлебтали прямо з канав». Однак, хоча і з великими труднощами, більшовикам все-таки вдалося відновити порядок. Народу при цьому загинуло більше, ніж під час первісного взяття Зимового палацу.
Те ж саме відбувалося і в провінції. Так, 21 листопада розгрому піддався винний склад в Борисоглєбську (Тамбовська губернія). Погром, у якому брало участь до 4 тис. солдатів і городян, перекинувся в місто — грабували всі магазини, що траплялися під руку, приватні будинки. Наприкінці 1917 р. п'яні погроми відбулися в Ярославлі, Моршанську, Сарапулі, Вишньому Волочку, Гжатську та іншії містах Росії.
Письменник І. Бунін так пише про Одесу, 1919-й рік, червеньБунин И. А. Окаянные дни. М. 1990, с. 17-18, 151, 156—157,167, 162.: «Кажуть, матроси, надіслані до нас з Петербургу, зовсім оскаженіли від пияцтва, від кокаїну, від свавілля. П'яні, вриваються до ув'язнених в надзвичайки без наказів начальства і вбивають кого завгодно … Для потіхи виганяють ув'язнених у двір і примушують бігати, а самі стріляють, навмисне промахуючись».
Політика червоного терору посилювала пияцтво комісарів і працівників ЧК, що стояли при владі — нервова система катів не витримувала щоденно здійснюваних ними тортур і масових вбивств. «І страчують кати переважно в стані сп'яніння — потрібно стан „очманіння“, особливо в дні, коли йде дійсно свого роду бійня людей». Іноді вони приймають кокаїн та морфій, але найчастіше прагнуть легкодоступного самогону. У Ярославльський губернській ЧК один слідчий, колишній водопровідник, спочатку «працював добре, а потім почав пити… Ось він нап'ється і йде допитувати заарештованих»Мельгунов С. П. Красный террор в России. 1918—1923 (первое изд. — М. 1924). М. 1990, с. 98, 123—126, 139..
Але радянська влада в грудні 1917 р. підтвердила наявність «сухого закону», а в липні 1918 р. заборонила самогоноваріння, насправді ж простежити за виконанням цих указів не могла. Замість горілки народ використовував «замінники» спиртний продукції. Так, на Уралі вживали одеколон, лаки, політуру, денатурант.