Алкоголізм, або алкогольна залежність — характерна психофізична залежність від алкоголю, основою якої є його наявність в обмінних процесах людського організму, а також хвороба, яка розвивається внаслідок хронічного зловживання спиртними (алкогольними) напоями. У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба. Науковці також відзначають, що алкоголізм має генетичні чинники розвиткуZhou, H., Sealock, J.M., Sanchez-Roige, S. et al. Genome-wide meta-analysis of problematic alcohol use in 435,563 individuals yields insights into biology and relationships with other traits. Nat Neurosci (2020). Алкоголізм є різновидом токсикоманії.
Алкоголізм асоціюється з низкою ознак: Хворобливий потяг до алкоголю; Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю); Втрата кількісного контролю; Наявність синдрому відміни / абстинентного синдрому.
Однозначним є визначення впливу алкоголю на організм людини, як порушення нормального функціонування, яке характерне появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом з алкоголізмом на 15—17 років скорочують життя людини. Понижена працездатність мозку, яка спричинює негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо у процесах мислення, пам'яті, уяві, сприйнятті, відчуттях. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70 % більша, аніж у крові. Подібні показники простежуються і на нащадках. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як наслідок зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, який розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід крізь плаценту, пошкоджує нервову систему.
Алкоголь — наркотична отрута, яка діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. При цьому значно ослаблюється процес гальмування і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю чинять паралізувальний вплив на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку настає порушення терморегуляції, дихання і серцевої діяльності — так званий коматозний стан. Алкоголізм спричиняє глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, органів дихання, нирок, статевих залоз та ін. Організм залежної від алкоголю людини втрачає опірність до захворювань. Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, значне зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам'яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратівливість і схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму бувають запої, розвиваються різні психози: алкогольний делірій (біла гарячка), корсаковський психоз та інші. Алкоголізм призводить до побутових і виробничих травм, аварій на транспорті, злочинів, порушень правил громадської поведінки, руйнування сімей.
Гостре алкогольне отруєння Розрізняють три ступені гострого алкогольного сп'яніння: початковий, середній і тяжкий.
Початковий ступінь отруєння виявляється у відчутті тепла, легкого запаморочення. Поведінка людини майже не змінюється, але з'являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини обличчя. Зовнішні рухові розлади непомітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники.
При вживанні великої кількості алкоголю наступає середній ступінь отруєння. П'яний нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, шаленства, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, схильний до вихваляння й брутальності. Після витвережування, проявляється кволість, сонливість, головний біль.
Тяжкий ступінь отруєння настає у разі вживання великої дози алкоголю. Для цього стану притаманні дві фази: збудження та гальмування. У першій фазі мова стає невиразна, рухи неузгоджені, вчинки беззмістовні, часто агресивні. Фаза гальмування проявляється у кволості, сонливості й закінчується глибоким наркотичним сном. У такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути будь-де на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження особа майже не пам'ятає, що з нею було, з'являється велике бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювання й інші ознаки отруєння.
Внаслідок неодноразового прийняття спиртних напоїв у людини закріплюється умовний рефлекс. Після забуття і пробудження у п'яниць наступає тяжкий стан похмілля, симптоми якого знімаються при повторному вживанні спиртних напоїв. Це головна ознака хронічного алкоголізму. Вона супроводжується синдромом астенії — втомою, непрацездатністю.
Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, — хвороба, за якої у людини з'являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається астенія і абстиненція та інші алкогольні розлади. Самопочуття залежної від алкоголю людини дуже пригнічене, вона невпевнена в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, така людина бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. У стадії побутового п'янства звичайні дози алкоголю вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму — ослаблення захисних рефлексів — блювання, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам'яті. З'являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. У нього відсутня цілеспрямованість. Він ніколи не доводить розпочату справу до завершення.
В останній стадії алкоголізму різко знижується опірність до великих доз алкоголю. Хворі почувають себе погано, у них порушується кровообіг, з'являються гострі розлади серцево-судинної системи, печінкова недостатність. За зовнішністю, вони нагадують хворих, яким властива психічна і соціальна деградація.
Класифікація наркологічних захворювань → Основна стаття див.: Класифікація наркологічних захворювань
Поряд із широкомасштабним впровадженням МКХ-10, не втратила свого клінічного значення і традиційна класифікація, яка застосовувалась у вітчизняній психіатрії. Особливо це стосується класифікації алкоголізму та металкогольних психозів. Традиційно заведено виділяти два різновиди психічних розладів, спричинених алкоголем (етанолом): гостра алкогольна інтоксикація — стан сп'яніння, який виникає внаслідок разового чи епізодичного вживання спиртних напоїв; алкоголізм (хронічний алкоголізм, хронічна алкогольна інтоксикація, синдром алкогольної залежності, етилізм) — хворобливий стан, який виникає внаслідок багаторазового вживання спиртного.
Примітка:Термін «хронічний алкоголізм» є дещо некоректним, адже немає «гострого алкоголізму». Коли мова йде про захворювання, правомірніше використання терміна «алкоголізм».
Використовуване в науковій літературі поняття «хронічна інтоксикація алкоголем» не варто ототожнювати лише з алкоголізмом, позаяк воно ширше і містить у собі захворювання внутрішніх органів та нервової системи внаслідок алкоголізації, але без ознак алкоголізму, як психічного захворювання. Власне ж, алкоголізм охоплює лише ті форми хронічної алкогольної інтоксикації, за яких наявні специфічні ознаки звикання і хворобливої пристрасті до алкоголю.
Випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулювальної дії без розвитку залежності від них мають назву «наркотизму», або «періодичної наркотизації».
Динаміка розвитку алкоголізму Відомо кілька станів, зокрема: початковий: соматичні відхилення не простежуються, окрім порушень функцій окремих органів або систем; перехід від епізодичного до систематичного вживання алкоголю. Соматичні патології окреслюються, як порушення апетиту, шлунково-кишкові розлади; хронічний: формується впродовж кількох років. Фізичний потяг до спиртного характерний похмільним синдромом, максимальною толерантністю; наступна фаза найважча, вона окреслюється як втрата будь-якого контролю з метою заспокоєння психофізичного дискомфорту. Психічне звикання та стійкість організму розвиваються одночасно і послідовно. Соматично ушкоджені окремі органи й системи, у деяких випадках із незворотними патологіями.
Стадії захворювання Алкоголізм супроводжується також сильною психологічною і фізичною залежністю. Алкоголізм як патологія розвивається в декілька стадій, кожна з яких характеризується певними органічними змінами в організмі людини.
Розрізняють три стадії розвитку алкоголізму. Залежно від стадії, існують різні способи лікування алкоголізмуМакарова Г. И. Энтеральная терапия в лечении алкогольной болезни.
Перша стадія Перша стадія алкоголізму триває приблизно 5-10 років і характеризується розвитком психологічної залежності, систематичним вживанням алкоголю, зниженням рівня кількісного і ситуативного контролю за вживанням алкоголю. Також підвищується рівень толерантності до алкоголю, зникає блювотний рефлекс. Під час першої стадії захворювання спостерігаються порушення пам'яті, функціональні розлади психіки та погіршення фізичного стану.
Друга стадія Під час другої стадії алкоголізму розвивається фізична залежність від алкоголю. При цьому з'являються періоди запоїв, абстинентний синдром і алкогольні психози та інші психічні порушення. За даними ВООЗ, від алкогольних психозів страждають 10 % тих, хто хворіє на алкоголізм. Друга стадія алкоголізму відзначається високим рівнем толерантності до алкоголю та руйнуванням особистості.
Третя стадія Третя стадія алкоголізму характеризується посиленням фізичної залежності, розвитком значного абстинентного синдрому, зниженням толерантності (повернення блювотного рефлексу), наростанням психічної та соціальної деградації та серйозними психічними порушеннями. Третя стадія алкоголізму є наслідком тяжкої отруйної дії алкоголю.
Шкідливість алкоголізму для організму та суспільства Смертність від захворювань, пов'язаних із вживанням алкоголю, зросла більш ніж удвічі з 1999 до 2020 року, повідомляє The New York Times. Згідно з даними The American Journal of Medicine, у 2020 році алкоголь спричинив майже 50 тисяч смертей у США, порівняно з менш ніж 20 тисячами у 1999 році. Найбільший приріст смертності зафіксовано серед молоді 25–34 років — майже вчетверо. Хоча чоловіки все ще частіше помирають від хвороб, пов'язаних із алкоголем, рівень смертності серед жінок за 20 років зріс у 2,5 раза. Пандемія коронавірусної хвороби 2019 також сприяла збільшенню споживання спиртного через тривогу, ізоляцію та зняття обмежень на продаж алкоголю. Дослідники відзначають зв'язок між алкоголем і ожирінням, які разом значно підвищують ризик серцево-судинних захворювань і хвороб печінки.
Вплив алкоголізму на сімейне життя
Реалізація подружнього покликання нерідко гальмується наявністю різноманітних факторів як суспільних, так і особових. Алкоголізм — це одна з найпоширеніших причин руйнування подружньої гармонії та перешкода актуалізації подружньої потенції. Сім'я людини залежної від алкогольної залежності перебуває в постійному стані тривоги та нестабільності. Вживання наркотиків або алкоголю одним з членів сім'ї спричинює дисбаланс поколінь: батьків, друзів, дітей.
Поведінка та психофізичний стан членів сім'ї визначається станом та фазою захворювання людини з алкогольною залежностю. Поряд із проблемою впливу та прогресу патології, виникає питання відповідальності, розподіл її на усіх членів родини. Відповідальність невід'ємно крокує зі спробою заперечення сім'єю людині, залежної від алкоголю, даної проблеми. Внаслідок росту проявів алкоголізму (хвороба, втрата праці, фізичне насилля) зростає потреба ізоляції та маскування від суспільного життя. У подружжя відбуваються негативні зміни емоційних зв'язків. Пізніше простежуються деструктивні форми організації сімейного бюджету та питання дитячого виховання. Важливим фактом для покращення та зміни такого становища, є усвідомлення іншою стороною, членом родини, який не вживає алкоголю, своєї ролі в процесі одужання сім'ї.