Ігумен Микита (в миру Олег Станіславович Добронравов, , 1 січня 1962, Муром) — священнослужитель Російської православної церкви, кандидат богослів'я, церковний історик, фахівець з церковного права, співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, настоятель Успенського приходу при Генеральному Консульстві Росії в м. Турку (Фінляндія).

Біографія

Сім'я Батько: Добронравов Станіслав (В'ячеслав) Михайлович (з родини священнослужителів РПЦ) Мати: Добронравова (Малишева) Любов Сергіївна (з родини старообрядців Нижегородської обл. РПСЦ) Дід: Михайло Добронравов, випускник Муромського духовного училища. Прадід: Євген Добронравов, протоієрей. Служив в Нижегородській та Володимирської єпархіях. Репресований у 1924

Родичі Архієпископ Володимирський і Суздальський Микола (Добронравов); Ігуменія Арсенія (Добронравова Ганна Гаврилівна), у схимі Хома; Протоієрей Вікторин Добронравов; Добронравов, Василь Гаврилович, викладач Володимирській духовної семінарії.

Світська освіта 1995 — Російський Державний Гуманітарний Університет (РДГУ), факультет музеєзнавства та охорони пам'ятників історії і культури.

Духовна освіта 1994 — Московська духовна семінарія. 1998 — Московська духовна академія (МДА) (присуджено вчений ступінь кандидата богослов'я за роботу «Проблема діаспори в православному церковному праві»). 2000 — аспірантура Московської духовної Академії (37-й випуск, робота «Православ'я в Угорщині»). 2008 — Åbo Akademi (Turku, Фінляндія), богословський факультет.

Церковне служіння 1985—1988 — псаломщик Благовіщенського собору м. Мурома 1990—1992 — секретар архієпископа Володимирського і Суздальського Євлогія (Смірнова). 1993—1997 — співробітник і екскурсовод Церковно-археологічного кабінету (МДА). 1997 по н/вр. — співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату. Секретар Комісії по взаємодії зі старообрядцями і одновірцями (1999—2001). 2000—2001 — клірик храму Живоначальної Трійці в Хорошеве (м. Москва). 2001—2002 — клірик Фінляндського Благочинія Московського Патріархату (м. Порі, Фінляндія). 2002 — 2003 — настоятель Олександро-Невського приходу (Копенгаген, Данія). 2003 по н/вр. — настоятель Свято-Успенського храму при Генеральному Консульстві Росії в Турку (Фінляндія)

Священний сан 8 вересня 1991 — рясофорна послушник (Володимирський Архієрейський Дім / єпископ Володимирський і Суздальський Євлогій (Смирнов)). 15 травня 1994 — хіротесія під читця (храм Покрова Пресвятої Богородиці (МДА) / єпископ Дмитровський Філарет (Карагодін)). 15 квітня 2000 — пострижений у чернецтво з ім'ям Микита (Успенський кафедральний собор м. Смоленська / митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило). 16 квітня 2000 — хіротонія в сан ієродиякона (Успенський кафедральний собор м. Смоленська / митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило). 29 квітня 2000 — хіротонія ієромонаха (Успенський кафедральний собор м. Смоленська / митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило). 21 вересня 2006 — возведений у сан ігумена (Свято-Нікольський храм м. Гельсінкі / митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило Тезоіменитство — 3 / 16 квітня св. прп. Микити сповідника, ігумена обителі Мідікійської

Комісія з старообрядництва і єдиновірства Був ініціатором установи Синодальної Комісії з старообрядництва і єдиновірства, а з 24 листопада 1999 по 2001 рр.. був її першим секретарем. 24 листопада 1999 у Відділі зовнішніх церковних зносин Московського Патріархату під головуванням митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила відбулося перше засідання Комісії з координації дій Російської Православної Церкви з старообрядництва. Створення Комісії, метою якої є розвиток і поглиблення співпраці Російської Православної Церкви з Старообрядництво в справі зміцнення традиційних духовних цінностей і норм життя нашого суспільства, було схвалено Священним Синодом Руської Православної Церкви.Перше засідання Синодальної Комісії по взаємодії із старообрядництва та єдиновірства.

Був одним з ініціаторів проведення з 26 по 28 листопада 2000 святкування ювілею 200-Річчя канонічного буття Старообрядне (єдиновірчеських) парафій в лоні Московського Патріархату.Привітання Патріарха Алексія II з нагоди святкування 200-річчя єдиновірства.

Загальноцерковна діяльність У 1998 р. представляв позицію Російської Православної Церкви на загальноправославному форумі «Environment and Poverty» (Halki, June 14-20, 1998), що пройшов з ініціативи Константинопольського Патріархату в м. Стамбулі (Туреччина). У 2000 входив до складу делегації Московського Патріархату на загальноправославному конференції, присвяченої 2000-річчю християнства, виступивши з доповіддю «Проблема православної діаспори» (Афіни, Греція).

З 2007 член редколегії і автор ряду статей журналу «Північний Благовіст» («») — друкованого органу приходів Російської Православної Церкви у Фінляндії, Данії, Норвегії, Швеції та Ісландії.

Церковні нагороди 2000 — патріарший хрест (нагорода Патріарха Румунського Феоктиста) 2002 (Великдень) — наперсним хрестом. 2002 (Різдво)— Патріарша грамота. 2006 — сан ігумена

Бібліографія російською мовою

Добронравов О. С. Да возсияет и нам грешным свет Твой присносущный. Спасский монастырь в г. Муроме. // Журнал Московской Патриархии.— 1992. — № 6. — С. Добронравов О. С. Некрополь Спасо-Преображенского монастыря в г. Муроме. / Муромский Сборник. — Муром. — 1993. — Вып. 1. — С. 184 — 188. Добронравов О. С. К вопросу о реконструкции комплекса Спасо-Преображенского монастыря в г. Муроме (дипломная работа). Москва. 1995. Добронравов О. С. Невозможное человеку возможно Богу (иконописец Григорий Журавлев и его иконы из собрания ЦАКа) // Встреча. — 1996 — № 1. — С.5-6. Добронравов О. С. Единоверцы — кто они? // Встреча. — 1996. — № 3 — С.3-5. Добронравов О. С. Наши ровесники из Бутырки (интервью со священником Павлом Вишневским) // Встреча. — 1997 — № 1(4). — С.25-27. Добронравов О. С. Проблема диаспоры в православном церковном праве (кандидатская диссертация). Сергиев Посад. 1998. Добронравов О. С. Полякова О. Б. Забытое имя. К биографии епископа Муромского Николая (Муравьева-Уральского). // Уваровские чтения — III. — Муром. — 2001. — 197—199. Никита (Добронравов), иеромонах. Православие в Венгрии. Москва. 2000. Никита (Добронравов), иеромонах. Митрополит Дионисий (Валединский), Первоиерарх Польской Православной Церкви — уроженец г. Мурома. // Муром православный (альманах). — Муром. — 2007. — 4. — С.26-33. Никита (Добронравов), игумен. Житие свв. князей Петра и Февронии в общем контексте истории г. Мурома. // Троицкие Листки. — Муром. — 2008. — 29. — С.2-5. Никита (Добронравов), игумен. История перевода православных богослужебных текстов на шведский язык. // Северный Благовест. — Хельсинки. — 2008. — 1(14) — С.40-43; 3(16) — С.68-71. Никита (Добронравов), игумен. Пути Православия в Норвегии. // Северный Благовест. — Хельсинки. — 2008. — 2(15). — С.13-25. Никита (Добронравов), игумен. Пути Православия в Швеции. // Северный Благовест. — Хельсинки.- 2008. — С.19-43. Никита (Добронравов), игумен. Пути Православия в Дании. // Северный Благовест. — Хельсинки.- 2010. — 1(21). — С.6-45.

англійською мовою

Nikita (Dobronravoff), hieromonk. Old believers in China 1917—1958. NY., 2007

Примітки