Філіппіни — південносхідноазійська острівна країна, що займає великий архіпелаг поблизу південно-східного узбережжя континенту . Загальна площа країни 300 000 км² (73-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 298 170 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 830 км². Площа країни вдвічі менша за площу України, трохи більша за площу штату Аризона.
Етимологія Офіційна назва — Республіка Філіппіни, Філіппіни (; ). Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу Філіппінські острови. Спочатку іспанський дослідник і мореплавець Руї Лопес де Вільялобос під час експедиції 1543 року на честь тодішнього астурійського принца, майбутнього іспанського короля Філіпа II назвав Філіппінськими () лише два острови — Лейте і Самар. Згодом це ім'я поширилось на весь архіпелаг, який був відкритий 1521 року Фернаном Магелланом під час його навколосвітньої подорожі і названий островами Сан-Лазаро (), на честь християнського свята Святого Лазаря. На іспанських картах також використовувалась назва Західні острови (). Під час філіппінської революції, було проголошено про створення Філіппінської республіки (). У період іспано-американської та філіппінсько-американської війн американська колоніальна адміністрація використовувала термін Філіппінські острови Philippine Islands. Під час американського панування стала стверджуватися сучасна назва Філіппіни.
Історія дослідження території
Географічне положення Філіппіни — південносхідноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Філіппіни на заході омиваються водами Південнокитайського моря, на сході — Філіппінського, на південному заході — водами моря Сулу, на півдні — моря Сулавесі Тихого океану. Філіппіни займають територію, яка тягнеться з півночі на південь на 1850 км. Архіпелаг знаходиться на відстані близько 800 км від материка, на півночі від нього острів Тайвань (острів), на південний захід — острів Калімантан Малайського архіпелагу (Індонезія). Загальна довжина морського узбережжя 36,29 тис. км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 100 морських миль від прямих ліній архіпелажних вод (межі яких було визначено договором 1898 року, продовжено в Південнокитайське море наприкінці 1970-х років на 285 морських миль. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км)від узбережжя. Континентальний шельф — до глибини можливої експлуатації.
Крайні пункти
Час
Час на Філіппінах: UTC+8 (+6 годин різниці часу з Києвом).
Геологія
Острівні дуги Філіппін утворені гребеневими ділянками підводного підняття і відрізняються гірським рельєфом. Особливо це виражене на Лусоні, де простежуються два, а місцями три субмеридіональні хребти середньою висотою близько 1800 м і максимальною 2934 м (гора Пулог). Аналогічна система субмеридіональних хребтів виражена на острові Мінданао з найвищою вершиною країни — вулканом Апо. Всі ці гірські структури є складовою частиною смуги діючих вулканів Тихого океану, що протягся в крайовій зоні й іменується Тихоокеанським вогняним кільцем. Біля східних берегів Мінданао простягається Філіппінський жолоб, з максимальною глибиною 10 340 м — западина Галатея.
Гідрогеологія
Сейсмічність
Вулканізм
На Філіппінах налічується 24 активних вулканів. Так, 8 квітня 2025 року, на острові Негрос почалося виверження одного з найактивніших вулканів на горі Канлаон. Викиди попелу від виверження були зафіксовані на висоті до 4000 мНа Філіппінах почалося виверження одного з найактивніших вулканів. ВІДЕО. 08.04.2025, 14:36.
Рельєф
Філіппіни — переважно гірська країна, гори займають близько ¾ поверхні. Середні висоти — 442 м; найнижча точка — рівень вод Філіппінського моря (0 м); найвища точка — гора Апо (2954 м).
Між гірськими хребтами розташовані густо заселені рівнини і річкові долини. До найбільших із них належать: на острові Лусон долина річки Кагаян (на північному сході), Центральна рівнина і рівнина Біколь (на південному сході); на острові Мінданао — долини річок Агусан (на сході) і Мінданао (на південному заході); на острові Панай — Центральна рівнина. Крім того, вздовж берегів більшості островів простяглися вузькі прибережні рівнини.
Узбережжя Берегова лінія Філіппін є однією з найдовших серед країн світу.
Острови
Філіппінський архіпелаг складається з 7641 острова. 11 найбільших островів займають 94 % загальної площі країни. Найбільший з цих островів — Лусон, площею близько 105 тис. км². Другий за величиною острів Мінданао має площу близько 95 тис. км². Архіпелаг умовно можна поділити на три групи островів: Острівна група Лусон має у своєму складі острови Лусон, Міндоро, Палаван, Маріндук, Масбате, Ромблон, Катандуанес, острови Батанес та Поліліо. Вісайські острови розташовані в центральній частині Філіппін, найбільші острови: Панай, Негрос, Себу, Бохол, Лейте, Самар, Сікіхор, Біліран і Гуймарас. Острівна група Мінданао включає сам острів Мінданао, Дінагат, Сіаргао, Камігуїн, Самал, архіпелаг Сулу з островом Басілан.
Клімат
Територія Філіппін лежить у субекваторіальному кліматичному поясі. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони (тайфуни). Клімат Філіппін через сильну розчленованість рельєфу, різну експозицію схилів щодо вологих мусонних потоків і трас тропічних циклонів, неоднакову міру віддаленості місцевості від океану, досить неоднорідний і сильно залежить від місцевості.
Філіппіни є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Гідрографічна мережа Філіппін формувалася під впливом тропічного клімату, складного тектонічного рельєфу та океанічного оточення. Острови омиваються теплими водами західної частини Тихого океану та мають густу річкову і озерну систему, численні прибережні лагуни, протоки та морські затоки. Через острівний характер країни, річкова мережа Філіппін є переважно короткою та відносно крутосхилою, оскільки більшість річок беруть початок у горах і швидко впадають у моря. Великі річки зустрічаються переважно на більших островах, таких як Лусон, Мінданао та Самар. Крім річок, значну роль відіграють озера вулканічного та тектонічного походження, прибережні лагуни та мангрові естуарії.
Річки
Річки країни належать басейну Тихого океану. Найбільші річки країни: Кагаян, Пампанга і Агно на Лусоні; Агусан і Мінданао з її головною притокою Пулангі на острові Мінданао. Невелика річка Пасиг на острові Лусон, що витікає з озера Бай, тече через Манілу, має важливе значення для перевезення вантажів.
Озера
Болота
Ґрунтові води
Ґрунти
Рослинність
Тваринний світ
За зоогеографічним районуванням світу країна належить до Філіппінської провінції Малайської підобласті Індо-Малайської зоогеографічної області. Тому основу тваринного населення регіону становлять зональні екваторіальні вологолісові й субекваторіальні перемінно вологолісові угруповання тварин, а також інтразональніІнтразональність / В. Т. Гриневецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12428 гірські й водно-болотні (долинно-річкові та мангрові) тваринні угруповання, характерні для екваторіального і субекваторіального кліматичних поясів. Домінуючими в зональних угрупованнях є гігромезофільні й мезофільні групи та види тварин.
Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: країна лежить на шляху проходження тайфунів (15 за рік, з яких 5-6 досить руйнівні); зсуви ґрунту; активний вулканізм, найбільш активний вулкан Майон (2462 м) власним виверженням 2009 року спричинив евакуацію 33 тис. місцевих мешканців; руйнівні землетруси; цунамі.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Філіппін багаті на ряд корисних копалин: нафту, нікель, кобальт, срібло, золото, кам'яну сіль, мідь.
Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 479 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 16,27 тис. км² зрошуваних земель.
Земельні ресурси Земельні ресурси Філіппін (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 41 %, орні землі — 18,2 %, багаторічні насадження — 17,8 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 5 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 25,9 %; інше — 33,1 %.
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити: неконтрольовані процеси знеліснення, особливо на вододілах; ерозію ґрунтів; забруднення повітря і вод у великих містах; руйнування коралових рифів; зростаюче забруднення мангрових заростей, як місця розмноження великої кількості видів риб.
Філіппіни є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років, Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь, .
Урядом країни підписані, але не ратифіковані окремі протоколи міжнародні угоди щодо: транскордонного забруднення повітря (CLRTAP).
Природоохоронні території
Екорегіони
Фізико-географічне районування У ландшафтному відношенні Філіппінські острови відзначаються високим ступенем контрастності: від низинних прибережних рівнин і лагун до вулканічних масивів, що сягають понад 2900 м над рівнем моря. Крім того, архіпелаг є зоною активної взаємодії океанічних і континентальних процесів, що відображається на його районуванні та висотній поясності. За фізико-географічним районуванням світу Філіппіни належать до однойменної Філіппінської острівної області Малайської острівної фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру острівної території, Філіппінський архіпелаг можна поділити на 4 великих фізико-географічних райони: Північний район (найбільший острів архіпелагу — Лусон); Центральний район (Вісайські острови — група середніх за розміром островів: Самар, Панай, Негрос, Себу, Лейте); Південний район (острів Мінданао та прилеглі острови); Південно-Західний район (острови Палаван, Сулу).
Див. також Південно-Східна Азія
Примітки
Література
Українською
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дубович І. А. |заголовок = Країнознавчий словник-довідник |посилання = |відповідальний = |місце = |видавництво = Знання |видання = 5-те вид., перероб. і доп. |рік = 2008 |том = |сторінок = 839 |сторінки = |isbn = 978-966-346-330-8 |ref= Дубович І. А. }} Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с. Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4 Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Маринич О. М., Шищенко П. Г., Пащенко В. І. Фізична географія світу : Підручник. — К. : Вища школа, 2002. — 463 с. — ISBN 966-642-018-4