Такін (Budorcas taxicolor) — вид парнокопитних ссавців родини Бикові (Bovidae), що мешкає в густо заліснених областях Східних Гімалаїв. У роду є два види: Budorcas taxicolor і Budorcas tibetana.
Загальні дані Довжина тіла — 170–220 см;
Висота в плечах — 100–130 см;
Довжина хвоста — 15-20 см;
Вага — до 300 кг (самки), до 400 кг (самці).
Опис
Має повне, схоже на бичаче тіло, покрите щільним хутром яке має у різних підвидів колір від золотисто-жовтого до коричневого. Короткі сильні ноги закінчуються широкими копитами, які пристосовані для переміщення по гірських схилах. Голова такіна має «римський» профіль з великим вигнутим носом. Обидві статі носять невеликі роги довжиною 25-30 сантиметрів, вигнуті назовні-назад, з направленими вгору вістрями. Основа рогів має форму гребня.
Такін є єдиним видом однойменного роду. Вид підрозділяється на такі підвиди: B. t. bedfordi (так званий «золотий такін»), В. t. taxicolor, B. t. tibetana, B. t. whitei.
Розповсюдження Гірські райони Гімалаїв (Індія, Бутан, північна М'янма) та західного Китаю на висоті 1900-4500 метрів над рівнем моря.
Розмноження та онтогенез Період вагітності — 7-8 місяців;
Кількість телят — 1, зрідка 2;
Годівля молоком — 9 місяців;
Статева зрілість — у віці 2,5 років;
Тривалість життя — 12-15 років.
Телята звичайно народжуються в березні та квітні. При народженні теля важить 5-7 кілограмів. Через 3-4 дні після народження теля вже може слідувати за матір'ю майже по будь-якому типу ландшафту.
Екологія та поведінка
Такіни годуються протягом ранку та ввечері, хоча в похмурі дні вони можуть бути активні цілий день. Вони використовують вузькі проходи в заростях, якими регулярно пересуваються по одному і тому ж маршруту між місцями харчування та відпочинку. При небезпеці такіни намагаються втікати в щільні бамбукові гаї, де вони залягають. В такому разі знайти їх стає дуже важко, позаяк їхнє природне забарвлення при цьому практично зливається з ґрунтом та стеблами бамбука.
Сигнал тривоги подається звуком, схожим на кашель, що миттєво спонукає все стадо до втечі.
Звичайно такіни пересуваються взимку невеликими групами (3-6 тварин), великі стада (до 100 голів) інколи спостерігаються влітку на ділянках з великою кількістю корму; старі самиці зазвичай живуть поодинці. Основні корми — трава, листя, молоді пагони, навесні — бруньки.
Природними хижаками, що полюють на такіна, є вовки (переважно здобувають молодих або хворих особин) та ведмеді.
Охорона Такін є видом, занесеним з 1996 року в Червону книгу Міжнародного Союзу Охорони Природи (IUCN). На території Китаю такіна оголошено «національним скарбом», і будь-яке полювання на нього заборонене.
Систематика Існує чотири підвиди такіна: Budorcas taxicolor taxicolor (Takin Mishima) Budorcas taxicolor bedfordi (золотистий такін) Budorcas taxicolor tibetani (Тибетський такін) Budorcas taxicolor whitei (білий такін)
Різне
Точне систематичне положення та еволюційні зв'язки роду Такін наразі достеменно не встановлені.
Багато дослідників вважають, що відоме з грецької міфології «золоте руно», яке здобули аргонавти на чолі з Язоном в плаванні на Арго, було шкурою одного з підвидів такіна — Budorcas taxicolor bedfordi, яка невідомими шляхами потрапила в Колхіду з Тибету. У всякому разі, деякі деталі, відомі з його поетичних та історіографічних описів (розміри, колір, структура хутра) вказують саме на це.
Примітки