Стрі́лки — село в Україні, адміністративний центр Стрілківської сільської громади Самбірського району Львівської області, у Карпатах, на березі річки Дністер. Стрілківська сільська громада об'єднує 21 село.
Населення становить 2375 осіб (у 1921 році проживало близько 1430 осіб).
Станом на 2021 рік за офіційними даними чисельність населення 2175 осіб, з них доросле населення -1587 осіб .
Географія У селі річка Оленка впадає у Дністер.
Історія Археологічні дослідження в 90-х рр. ХХ ст. свідчать, що землі с. Стрілки були притулком людської цивілізації з дуже давніх часів. Вже при в'їзді в село з боку Верхнього Лужка на південь від залізничної колії, на правому березі річки Топільчанки (правий доплив Дністра), на висоті 8-10 м над рівнем заплави виявлено поселення доби бронзи (кінець ІІІ — початок I тисячоліття до н. е.). А на північно-східній околиці села, за 0,5 км у цьому ж напрямку від школи-інтернату, у місці, де протікає струмок Оленка, на його правому березі - поселення культури франкійського гальштатуТирик Я. Руський путь – прадавній шлях через Карпати / Я. Тирик. – Л.: “Простір М”, 2003. – С. 85.
Відоме з 1437 р.Шематизм СДЄ УГКЦ. 2014. С. 595. Колись на лівому березі Дністра (зараз там хутір Млини) стояла дерев'яно-земляна фортеця.
У ХІХ столітті селище мало власну символіку: печатку з зображенням двох людських постатей - лицаря, що націляється з рушниці в татарина, який ховається за щитом. Відома дослідниця З. Стшетельська-Гринбергова з цього приводу зазначала: "Постаті на цій печатці мають старожитні риси в убранні... Головний убір однієї з них досить виразний - такий, який використовували татари".
У 1877 р. в селі було 1 водяний тартак (tartów wodnych), 1 з пилою (gatrów) і 1 з пилою звичайною (pił zwyczajnych), які виготовляли 560 м. куб (mt. kub.) дощок і брусів за ціною 3 золотих ринських за м. куб.Emil Hołowkiewicz. Flora leśna i przemysł drzewny w Galicyi, 1877, str. 58.
З 1894 році в Стрілках була школа з українською мовою викладання.
Тепер місцева школа названа іменем Михайла Вербицького — українського композитора, хорового диригента, священика УГКЦ, громадського діяча, автора музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна».
У 1831 році перемиський єпископ Іван Снігурський, опіку о. М. Вербицького, та багато перемиських гімназистів і семінаристів захворіли на холеру. Рятуючись від пошесті, гімназійний друг Михайла Вербицького Іван Хризостом Сінкевич (саме він навчив згодом Вербицького гри на гітарі) виїхав на 4 місяці в село Стрілки до свого дядька, священика старо-самбірського деканату отця Михайла Заготинського, який заразився і невдовзі помер.https://sm.etnolog.org.ua/download/pdf/sm_2015_3.pdf С. 31.
Станом на 1904 рік громада Стрілки (з присілками Лисиця і Млини) мала 4580 мешканців.
19 листопада 1904 року через село проклали залізничну колію Самбір-Стрілки. 24 серпня 1905 року було відкрито продовження залізниці до станції Сянки і станція у Стрілках перетворилася на проміжну. Мала первісну назву Стржилки-Топільниця, з рубежу 1940-50-х років (не раніше 1949 року) мала назву Стржилки. Сучасна назва вживається після 1952 року. Електрифіковано станцію 1968 року у складі залізниці Самбір-Чоп.
УРЕ згадує про страйки робітників деревообробних підприємств 1935-36 рр.
Друга світова війна та Національно-визвольні змагання (1939-1950-ті рр.) У 1944 році тут проходила лінія фронту, село було повністю спалене: залишилося тільки дві хати. Церкву теж зачепив мінометний снаряд: були пошкоджені двері. Й ще дотепер є знаки від цих осколків. Осколком була пошкоджена ікона святого Євстахія і старий Служебник. Старі метрикальні книги не збереглися – їх забрали до архівів.
У 1940-1941 та 1949-1959 було центром Стрілківського району.
Поблизу села відбувся бій УПА.
1 травня 1949 р. о 21 год. підвідділ Х. в повному складі під командою чотового ст. віст. Ч. зробив наскок на стрибків і спецгрупу МВД в с. Волосянка Велика, район Стрілки, обл. Дрогобич. Ворожі сили — 6 "стрибків" під командою ст. лейтенанта. Д.
...
Ворожі втрати: 5 вбитих, 2 ранених. Убиті — ст. лейтенант, З рядових емведистів і командант стрибків комсомолець-аґент. В повстанців втрат не було. Здобуто один кріс і 150 штук амуніціїПетро Мірчук, Українська повстанська Армія 1942-1952
У час національно-визвольної боротьби 40—50-х років у селі Стрілках була широко розгалужена підпільна мережа загонів УПА. Вони діяли по цілій окрузі як проти німецьких, так і проти радянських окупантів. До УПА тоді зголошувались сотні місцевих юнаків, а хто був не в змозі іти до лісу, чим могли допомагали повстанцям. Але боротьба була нерівною і багато наших співвітчизників потрапили до рук енкаведистів. Старожили розповідають, що на місці, де зараз розташована селищна рада, було відділення НКВД. Тут проводили допити, катування, розстріли, а трупи загиблих повстанців скидали у криницю. Часто траплялось і так, що тіла звозили до залізничної колії і там закопували. Лише уночі родичі приходили на упізнання жертв і ховали своїх рідних.
Засідка на большевицьких головачів з Києва і Москви 1949 р. 20. 5. 1949 о 21 год. перша група пвд під к-дою хор. О. зробила засідку на автомашини, що везли большевицьких головачів-делеґатів, які приїхали на контролю пограничних районів та поверталися з наради в м. Турка. Засідку зроблено в самому райцентрі Стрілки. Опис засідки: 19. 5. 1949 р. к-р відтинку зробив відправу з пвд. Маючи дані, що в терені районів Турка, Стрілки, Старий Самбір вздовж шляху та обабіч його в лісах переводить облави та чистку терену якийсь полк МҐБ з Дрогобича, к-р відтинка прийшов до висновку, що шляхом напевно будуть переїжджати якісь большевицькі достойники, бо облави переводить спеціяльно висланий з Дрогобича полковник МҐБ і то виключно обабіч шляху. В додатку донесено, що в напрямі м. Турка поїхали якісь головачі в лімузині під охороною трьох автомашин, нагружених спецбоївками. Хор. О. дістає наказ за будь-яку ціну підсунутися в райцентр із свосю групою та вечором 20. 5. обстріляти під світлом ракет лімузину, що повертатиме під охороною трьох автомашин емведистів. Рівно ж дістає наказ ст. віст. К. із своєю групою залізти в багно та маленькі кущики при самому шляху між сс. Головецьке-Гвоздець і ждати тільки на лімузину, а більш нікого не зачіпати.
20. 5. хор О. із своїм з’єднанням пересидів в лісі, а коли стало смеркати, помимо великого руху на шляху і приявности большевицьких груп в лісі та на шляху, підсунувся в маленькі корчики біля шляху самого райцентру Стрілки, де заляг, ожидаючи ворога. Не минуло 10 хвилин, як на шляху показалася перша грузова автомашина, на якій була орхестра і спецбоївка силою ЗО людей. У віддалі 15 м. першої машини, над’їхала друга грузова машина, навантажена большевиками. Відтак за нею їхала свобідно лімузина, в ній кількох череватих старшин в уніформах і цивільних одягах. За цією машиною їхала четверта грузова машина, також навантажена большевиками. Коли хор. О. дав наказ вистрілити ракети і відкрити вогонь тільки по лімузині, вся зброя заграла барабанним вогнем. Всіх головачів побито, лімузина заїхала в рів і з неї почав куритися дим. Коли ця вже була готова, хор. О. дав наказ відкрити вогонь по другій машині і бігцем відступати. Ворог був так перестрашений несподіваним ударом в райцентрі, що бандити з першої і другої машини стали панічно втікати в район в напрямі будинку МҐБ, інші залягли в ровах та віддали кілька черг з автоматів. Тільки пвд вийшов на гору, а вже на місці засідки з’явилися три танкетки, одна з райцентру Стрілки, друга з райцентру Старий Самбір, а третя та, що приїхала була із згаданими головачами і ждала в райцентрі Стрілки. Ворожі втрати: 18 вбитих і невідоме число поранених. Між убитими делегати з Москви і Києва, що приїхали на контролю пограничних районів (в міжчасі до м. Турка від сторони Славська приїздив також зрадник Гречуха з Києва, який, однак, через Стрілки не поверстався). Ворожі сили около 100 людей. Постанці втрат не мали. На підставі розвідки, переведеної після тієї засідки, чотирьох убитих забрано до Києва. Ворог свої втрати так законспірував, що помимо зусиль розвідки, хто впав, не вдалося цього ствердити. Те, що ворог поніс втрати, підслухали в райкомпартії, а на місці засідки залишились купи пороху, вимішаного з кров’ю, повно ґудзиків та подіравлені дві автомашини. Пвд стріляв з віддалі ЗО метрів. Після засідки ніччю, а потім в день ворог переводив великі облави при співучасті сил, що під’їхали з мм. Самбора і Турки.https://web.archive.org/web/20141006125516/http://ukrbiblioteka.org/uploads/books/_PDF/upa-mirchuk.pdf С. 209-210З 1940 по 1951 по. в селі служив греко-католицький священик о. Юрій Савчук, який був арештований. Помер 1983 р., похований на місцевому кладовищі.
Радянський період (1950-ті - 1991 рр.) Сільраді підпорядковувалося село Лопушанка-Хомина.
У 1963 р. в селі створили підприємство по виробництву меблів, працювали маслозавод, механізована хлібопекарня потужністю 125 тонн продукції на добу. Також розміщений відділок Стрілківського радгоспу. Відділок має тисячу га земельних угідь і вирощує льон і картоплю. Є лісопильний цех і млин.
В селі працювали середня школа-інтернат, Будинок культури і клуб, бібліотека, історико-краєзнавчий музей, на громадських засадах - кабінет політичної освіти. Функціонувала дільнична лікарня на 75 ліжок, аптека.Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с. - С. 785-786
Незалежність (1991 р. - до сьогодні) У 1992 році, за ініціативи жителя села, активного громадського діяча, Михайла Гаврилика, на березі річки проводились розкопки та вилучено 138 останків людських жертв комуністичного режиму та перезахоронено в центрі села біля вокзалу. Із великої кількості останків, бабця з сусіднього села опізнала свого сина, в якого руки та ноги були скручені колючим дротом та кувалдою проломаний череп.
П'ятнадцять років у Стрілках відбуваються фестивалі духовної музики імені отця Михайла Вербицького, на які приїжджають найкращі церковні й шкільні хори району та області.
У жовтні 2020 року село стало центром новоствореної Стрілківської територіальної громади.
У 2023 р. село Стрілки разом із довколишніми селами ввійшло до мережі історико-туристичних маршрутів "БойкоМандри", яка створюється за підтримки УКФ та Стрілківської територіальної громади.
Населення У 1880 р. в селі проживало 598 мешканців, в основному всі греко-католики за винятком кількох римо-католиків. Інфраструктура села на 1880 рік: церква Св. Миколая, уряд поштовий і громадська позичкова каса з капіталом 319 злотих.
У 1890 р. тут було 194 будинки, в яких проживало 914 мешканців (824 греко-католики, 4 римо-католики, 68 юдеїв; 884 русини, 4 поляки, 26 німців).https://religio.org.ua/public/site/files/verbytskyi.pdf С.25.
У 1921 р. проживало бл. 1430 осіб.
У 1938 р. проживало 1113 греко-католиків, 121 римо-католик, 323 євреї.
У 1968 р. в селі проживали 2470 чоловік.
У 2014 р. в селі проживали 2 623 особи.
Станом на 2021 р. за офіційними даними чисельність населення 2175 осіб, з них доросле населення -1587 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська236399.50%російська90.38%польська20.08%інші/не вказали10.04%Усього2375100%
Церква св. Євстахія (1792) Див. більше Церква святого Євстахія (Стрілки).https://www.tiktok.com/@boykomandry/video/7552212798764272907 Пам'ятка архітектури місцевого значення. Охоронний номер 522/1-м.
Розташована на високій горі в північній частині села на цвинтарі (оточує церкву із трьох сторін). Координати: 49°19′35″ пн. ш.22°58′18″ сх. д.
Перша храмова будівля (1507) У 1507 році в селі вже існувала парафія, як свідчать податкові реєстри 1507Василь Слободян. Українське сакральне будівництво Старосамбірського району. Львів, "Камула", 2015. - С. 335.Budzyński Z. Sieć parafialna prawoslawnej diecezji Przemyskiej na przełomie XV i XVI wieku. та 1515Żródła dziejowe. - Ruś Czerwona. - S. 140. років.