Лаос — південносхідноазійська країна, що знаходиться на Індокитайському півострові й не має виходу до моря . Загальна площа країни 236 800 км² (84-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 230 800 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 тис. км². Площа країни майже у 3 рази менша за площу України.
Етимологія Офіційна назва — Лаоська Народно-Демократична Республіка, Лаос, ЛНДР ( Саталаналат Пахатіпатай Пахахон Лоа, Патет Лао). Назва країни походить від етноніму лаосців — «лао» () з часів французького панування у XIX сторіччі. Сам етнонім походить, можливо, від давнього індійського імені Лава (लव), одного з двох синів-близнюків бога Рами. Термін може походити також від давньокитайської назви тайської етнічної групи, до якої належать і лаосці — Ай-Лао (, , ). Давня назва країни — Лан Ханґ (), що означає Землю мільйона слонів. Інша назва країни — Муанґ Лао () означає країну народу лао.
Історія дослідження території
Географічне положення
Лаос — південносхідноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на північному заході — з М'янмою (спільний кордон — 238 км), на півдні — з Камбоджею (555 км), на півночі — з Китаєм (475 км), на заході — з Таїландом (1845 км), на сході — з В'єтнамом (2161 км). Загальна довжина державного кордону — 5274 км. Державний кордон проходить в основному по гребенях гір, а значна дільниця кордону з Таїландом річкою Меконг. Країна не має виходу до вод Світового океану.
Крайні пункти
Час
Час у Лаосі: UTC+7 (+5 годин різниці часу з Києвом).
Геологія
Гори складені переважно гранітами, гнейсами і порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато складеними, пісковиками і вапняками.
Сейсмічність
Рельєф
Лаос — переважно гірська країна. Середні висоти — 710 м; найнижча точка — уріз вод річки Меконг (70 м); найвища точка — гора Пхубіа або Біа (2817 м). Гори порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато, на півночі — плато Сіангкхуанг (висота до 2820 м), на сході — південно-західні схили хребта Чионгшон, на півдні — плато Боловен. Вздовж річки Меконг, однієї з найбільших азійських річок, розташована низовина.
Узбережжя
Острови
Клімат
Територія Лаосу лежить у субекваторіальному кліматичному поясі. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоженя достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони, вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон. Виділяють три сезони: чітко виражений вологий спекотний — з травня по жовтень, сухий прохолодний — з листопада по лютий, і спекотний сухий — в березні-квітні. Мусон вторгається практично одночасно на всю територію Лаосу.
Лаос є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Річки
Річки країни належать басейну Південнокитайського моря Тихого океану. Найбільші річки: Меконг, що місцями судноплавна, та її притоки Тха, У, Лик, Нгум, Бангфай, Бангхіанг, Дон, Конг, Тхен.
Озера
Болота
Ґрунтові води
Ґрунти
У країні найпоширеніші гірські латеритні ґрунти.
Рослинність
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни належить до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області.
Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повіді, посухи.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Лаосу багаті на ряд корисних копалин: гіпс, олово, золото, коштовне каміння.
Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 333,5 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3,1 тис. км² зрошуваних земель.
Земельні ресурси Земельні ресурси Лаосу (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 10,6 %, орні землі — 6,2 %, багаторічні насадження — 0,7 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,7 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 67,9 %; інше — 21,5 %.
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити: нерозміновані території; знеліснення; ерозію ґрунтів; більшість населення країни не має доступу до якісних ресурсів питної води.
Лаос є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD), Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару.
Природоохоронні території
Екорегіони
Фізико-географічне районування Лаос — країна з надзвичайно строкатою ландшафтною структурою, де поєднуються гірські райони, вулканічні плато, рівнини й річкові долини. За фізико-географічним районуванням світу Лаос належить до Центрально-Індокитайської плоскогірної області Індокитайської фізико-географічної країни. З огляду на складний, переважно гірський рельєф, природні умови та ландшафтну структуру територію Лаосу можна поділити на 3 фізико-географічні райони: Північний гірський район (охоплює північні провінції країни; рельєф сильно розчленований, представлений середньовисотними горами (1000—2000 м) із глибокими долинами; клімат порівняно прохолодніший, ніж на рівнинах: середня температура в січні від +15 до +18 °C, у липні від +24 до +26 °C, з опадами 2000—3000 мм/рік; ґрунти червоні та червоно-жовті фералітні, на висотах — гірсько-лісові; рослинність представлена вологими тропічними лісами, на вищих рівнях — гірськими вічнозеленими лісами; район малодоступний, господарське освоєння невисоке); Центральний плоскогірний район (охоплює середню частину країни; характеризується поєднанням плато та низовинних ділянок уздовж Меконгу; клімат тропічний мусонний, середні температури січня +20 °C, липня +27 °C, опади — 1400—1800 мм/рік; ґрунти червоно-жовті, у долинах річок — родючі алювіальні; рослинність: вічнозелені ліси з тиковими деревами та цінними породами, мозаїка вторинних лісів і саван; район найбільш густозаселений і економічно розвинений, значна частина площі освоєна під сільське господарство); Південний рівнинний район (охоплює крайній південь країни, де Меконг утворює широку заплаву з численними островами та протоками; саваноподібні простори з високотрав'ям, вологі ліси, що чергуються з культурними ландшафтами; алювіальні рівнини активно використовуються під рисові поля).
Висотна поясність Через поєднання тропічного клімату й значних висотних амплітуд у Лаосі розвинена висотна поясність, яка змінюється від вологих тропічних лісів до гірських хвойних і навіть субальпійських угруповань. Основні висотні пояси: низинний пояс (до 500—600 м; клімат жаркий, з середньорічними температурами від +25 до +27 °C, кількість опадів 1500—2000 мм/рік; рослинність: вологі тропічні вічнозелені ліси, які нині значною мірою вирубані та замінені рисовими полями й культурною рослинністю); середньогірний пояс (600—1200 м; рельєф горбисто-платоподібний; річки багаті на водоспади; клімат теплий і вологий, температура від +22 до +25 °C, кількість опадів 2000—2500 мм/рік; рослинність: вологі тропічні вічнозелені ліси з домішкою бамбуку; кавові та чайні плантації); високогірний тропічний пояс (1200—1800 м; клімат прохолодніший, температура від +18 до +22 °C, опадів до 3000 мм/рік; рослинність: гірські тропічні ліси з переважанням дубів, каштанів, камелій, хвойних; ландшафти: чергування гірських лісів і високотравних луків; тут активно ведеться вирощування чаю); високогірний субтропічний пояс (1800—2400 м; клімат прохолодний, температура +14 до +18 °C, відчутний сухий сезон; рослинність: гірські хвойні ліси (сосни, ялиці, кипарисові), мішані ліси з дубом і рододендронами; господарське освоєння невисоке, збережені масиви первісних лісів); субальпійський пояс (вище 2400—2800 м, лише на окремих вершинах; клімат прохолодний і вологий, температура в середньому від +10 до +14 °C, взимку можливі нічні зниження до 0 °C; рослинність: субальпійські чагарники, лугове високотрав'я, поодинокі хвойні дерева).
Див. також Південно-Східна Азія
Примітки
Література
Українською
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1 Шищенко П. Г., Голубцов В. М. Природні зони світу : Навч. посібник. — К. : Либідь, 2006. — 256 с. — ISBN 966-06-0405-4
Англійською
Російською
Лаос //
Посилання
Лаос / О. О. Бейдик // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-53209
— карти ґрунтового покрову Лаосу.