Лао́с, Лао́ська Наро́дно-Демократи́чна Респу́бліка () — держава в Південно-Східній Азії, що межує на півночі з Китаєм, на сході з В'єтнамом, на півдні з Камбоджею, на заході з Таїландом і М'янмою. Державний кордон проходить в основному по гребенях гір, а значна дільниця кордону з Таїландом по річці Меконг. Єдина країна цього регіону, яка не має виходу до моря. Площа країни становить 236,8 тис. км² (81-ше місце у світі). Населення: 6,4 млн осіб (99-те місце у світі). Столиця: місто В'єнтьян. Лаос із 1955 року є членом ООН, з 1997-го — Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).
Природа
Держава знаходиться в Південно-Східній Азії, у внутрішній частині півострова Індокитай. Територія країни простягається з півночі на південь на 1045 км, а із заходу на схід — на 510 км. На півночі межує з Китайською Народною Республікою (спільний кордон — 391 км) і М'янмою; на заході — з Таїландом; на сході — з В'єтнамом; на півдні — з Камбоджою.
Гори Лаосу складені давніми кристалічними породами, пермськими і кам'яновугільними вапняками, тріасовими пісковиками, сланцями. Найвищі гори на півночі країни, складені гранітами, гнейсами і порізані глибокими ущелинами, якими протікають численні річки.
Поклади залізних (поблизу Сіангкхуанга), олов'яної (Фонтіоу поблизу Такеки), свинцево-цинкових руд, кольорових і рідкісноземельних металів, дорогоцінного каміння, вугілля, калійної солі.
Більшу частину території Лаосу займають гори і плоскогір'я, розчленовані численними річковими долинами. Найвища вершина — гора Пхубіа, або просто Біа (2820 м) на нагір'ї Траннінь у центральній частині півночі країни. Рельєф значною мірою розчленований, що може ускладнювати сполучення з державами-сусідами. На північно-східній межі знаходяться хребти Дендінь, Шамшао, Шусунгтяотяй. У центральній й південній частині — відроги гранітних Аннамських гір, південно-західний схил хребта Чионгшон (2286 м) з куполоподібними вершинами на сході, що переходять у невисокі плато, які уступами обриваються до долини Меконгу; на півдні — базальтове плато Боловен (1572 м); на заході — відроги плато Корат. На заході й південному заході країни — алювіальні низовини. Поширені карстові форми рельєфу.
Клімат субекваторіальний, мусонний. Пересічна температура січня від +15° на півночі до +23° на півдні, липня +29°. Пересічна річна кількість атмосферних опадів у горах до 3000 мм, на плато — 1600 мм. Вологу приносить літній мусон з поверхні Індійського океану, який вторгається практично одночасно на всю територію Лаосу. Виділяють два сезони: сухий (листопад — квітень) і вологий (травень— жовтень).
Головна водна артерія країни — Меконг (на окремих ділянках судноплавна), що тече західною околицею країни на кордоні з Таїландом. Його численні притоки мають гірський характер, порожисті, повноводні. Часто бувають катастрофічні повені. Лаос дренується лівими притоками Меконгу: Секонг, Себангхієнг, Намнгум, Намху, Намтан. Частина річок північному сході (Намхет, Намньон) є притоками річок (Ма, Ка), що впадають до Тонкінської затоки Південнокитайського моря.
Найпоширеніші ґрунти — гірські латеритні.
Рослинний і тваринний світ Рослинність Лаосу відносять до Бірмано-Китайської підобласті Індо-Малайської біогеографічної області. Близько 60 % території Лаосу вкрито тропічними лісами, переважно сухими листопадними, на сході — вічнозеленими вологими (магнолія, лавр) з цінними породами дерев (тик, сантал, каучуконоси). На плато й по долинах річок — антропогенні савани. Вище 1000 м ростуть вічнозелені широколистяні ліси (дуб), сосна.
Тваринний світ Лаосу відносять до Бірмано-Китайської підобласті Індо-Малайської біогеографічної області. Серед характерних звірів: слон, елафодус, тупаї, макаки, гібони, кажани, рідкісний білогрудий ведмідь. Серед характерних птахів: фазани, павичі, банківські кури, різноманітні папуги. Різноманітний світ рептилій (кобри, пітони), комах, молюсків.
Фізико-географічне районування Лаос — країна з надзвичайно строкатою ландшафтною структурою, де поєднуються гірські райони, вулканічні плато, рівнини й річкові долини. За фізико-географічним районуванням світу Лаос належить до Центрально-Індокитайської плоскогірної області Індокитайської фізико-географічної країни. З огляду на складний, переважно гірський рельєф, природні умови та ландшафтну структуру територію Лаосу можна поділити на 3 фізико-географічні райони: Північний гірський район (охоплює північні провінції країни; рельєф сильно розчленований, представлений середньовисотними горами (1000—2000 м) із глибокими долинами; клімат порівняно прохолодніший, ніж на рівнинах: середня температура в січні від +15 до +18 °C, у липні від +24 до +26 °C, з опадами 2000—3000 мм/рік; ґрунти червоні та червоно-жовті фералітні, на висотах — гірсько-лісові; рослинність представлена вологими тропічними лісами, на вищих рівнях — гірськими вічнозеленими лісами; район малодоступний, господарське освоєння невисоке); Центральний плоскогірний район (охоплює середню частину країни; характеризується поєднанням плато та низовинних ділянок уздовж Меконгу; клімат тропічний мусонний, середні температури січня +20 °C, липня +27 °C, опади — 1400—1800 мм/рік; ґрунти червоно-жовті, у долинах річок — родючі алювіальні; рослинність: вічнозелені ліси з тиковими деревами та цінними породами, мозаїка вторинних лісів і саван; район найбільш густозаселений і економічно розвинений, значна частина площі освоєна під сільське господарство); Південний рівнинний район (охоплює крайній південь країни, де Меконг утворює широку заплаву з численними островами та протоками; саваноподібні простори з високотрав'ям, вологі ліси, що чергуються з культурними ландшафтами; алювіальні рівнини активно використовуються під рисові поля).
Висотна поясність Через поєднання тропічного клімату й значних висотних амплітуд у Лаосі розвинена висотна поясність, яка змінюється від вологих тропічних лісів до гірських хвойних і навіть субальпійських угруповань. Основні висотні пояси: низинний пояс (до 500—600 м; клімат жаркий, з середньорічними температурами від +25 до +27 °C, кількість опадів 1500—2000 мм/рік; рослинність: вологі тропічні вічнозелені ліси, які нині значною мірою вирубані та замінені рисовими полями й культурною рослинністю); середньогірний пояс (600—1200 м; рельєф горбисто-платоподібний; річки багаті на водоспади; клімат теплий і вологий, температура від +22 до +25 °C, кількість опадів 2000—2500 мм/рік; рослинність: вологі тропічні вічнозелені ліси з домішкою бамбуку; кавові та чайні плантації); високогірний тропічний пояс (1200—1800 м; клімат прохолодніший, температура від +18 до +22 °C, опадів до 3000 мм/рік; рослинність: гірські тропічні ліси з переважанням дубів, каштанів, камелій, хвойних; ландшафти: чергування гірських лісів і високотравних луків; тут активно ведеться вирощування чаю); високогірний субтропічний пояс (1800—2400 м; клімат прохолодний, температура +14 до +18 °C, відчутний сухий сезон; рослинність: гірські хвойні ліси (сосни, ялиці, кипарисові), мішані ліси з дубом і рододендронами; господарське освоєння невисоке, збережені масиви первісних лісів); субальпійський пояс (вище 2400—2800 м, лише на окремих вершинах; клімат прохолодний і вологий, температура в середньому від +10 до +14 °C, взимку можливі нічні зниження до 0 °C; рослинність: субальпійські чагарники, лугове високотрав'я, поодинокі хвойні дерева).
Історія
Прадавні часи Найдавніші поселення на території Лаосу виникли в період пізнього палеоліту. На початку першого тисячоліття до н. е. мон-кхмерські племена заселили Індокитай. Австроазійські племена займались вирощуванням рису, здійснювали іригацію, виробляли бронзові знаряддя, залишили по собі мегалітичні пам'ятки у вигляді кухлів. На початку н. е. з півночі територією сучасного Лаосу розселились племена лао, народність кха була витиснена до гір та лісових нетрів. Протягом першої половини першого тис. н. е. територія Лаосу входила до складу кхмерської держави Фунань.
Середні віки У V—X столітті у народу лао сформувалися основи власного феодального ладу. У VII—VIII століттях лао входили до складу держави Ченла, у IX—XIII — держави Камбуджадеша. У цей період закладаються міста центрального й південного Лаосу. Через північний Лаос пролягають військові шляхи походів тайців держави Наньчжао до Північного В'єтнаму.
У 1280-х роках північний Лаос підпадає під владу тайської держави Сукхотай (Сукходай), найбільше місцеве князівство Мианг-Шва в долині річки Нам-Ун. 1353 року під проводом Фангума, князя Мианг-Шва, на теренах Лаосу й сучасного східного Таїланду виникла централізована лаоська держава Лан-Санг (Лан-Ханг, або Країна Тисячі Слонів), країною поширюється буддизм (хінаяна). Лан-Санг воював з бірманськими державами, та тайською державою Аютія, допомагав 1421 року в'єтнамській державі Дайв'єт у її боротьбі з китайцями. У середині XV століття Лан-Санг занепадає через міжусобні війни та вторгнення військ держави Дайв'єт. У XVI—XVII століттях Лан-Санг знов зазнає розквіту, особливо при королі Сулінгнавонгсі (1637—1694), допоки не розпадається 1707 року на три держави: Луанг-Прабанг, В'єнтьян і Чан-Нінь. 1713 року від В'єнтьяну відокремилось князівство Чампассак. 1828 року державу В'єнтьян було захоплено Сіамом, а 1832 року королівство Чан-Нінь В'єтнамом. З середини XIX століття на північний Лаос роблять набіги народи мей і тхай з Південного Китаю.
Французький Індокитай (1898—1945) 1885 року Сіам дозволив Франції відкрити своє віце-консульство у королівстві Луанґпхабанзі. З 1893 року територія держави потрапила під Французький протекторат, а з 1898 року додана до складу Французького Індокитаю. 1904 року було укладено новий сіамо-французький договір, згідно з яким Сіам відмовлявся від району Бассак і частини королівства Луанґпхабанґ, Франція отримала правий берег Меконгу в його середній течії. Формально влада залишалась за удільними князями, але реально вона була під керівництвом французького резидента та колоніальних адміністраціях на місцях. У країні постійно вибухали селянські повстання: у 1901—1903 роках під проводом Пхок Ба Дуота в Саравані, у 1918—1922 роках на півночі — Тяо Па Патея, у 1930—1937 на півдні — Онг Кео і Комодома. У 1930 році було засновано Індокитайську комуністичну партію. У 1932—1934 роках відбувались масові страйки робітників олов'яних рудників Нам-Патена.
Після капітуляції Франції перед німецькими військами Японська імперія підписала договір з французьким урядом режиму Віші на заборону перевезень товару в Китай через територію колонії. 22 вересня 1940 року поміж французами та японцями укладено угоду про розміщення японських військ у Північному Індокитаї. Виник антиєвропейський рух Лао ітсала (Вільний Лаос), який очолили принци Суфанувонг і Суванна Фума. Після капітуляції Японії в результаті народного повстання 12 жовтня 1945 року була проголошена незалежна держава Патет-Лао (Країна Лао) та створено тимчасовий уряд Опору. Король Сісаванг Вонг відмовився від влади. Королівство Луанґпхабанґ припинило своє існування.
Держава Лаос (лао. ລາວລັດ) 1945) Недовговічна маріонеткова держава, утворена на окупованій Японською імперією території французького Індокитаю в протектораті Лаос. Існувала з квітня 1945 по жовтень 1945. Після капітуляції Японії у серпні король Луанґпхабанґа Сісаванг Вонг почав наполягати на поверненні землі Лао знову до французького протекторату.
У жовтні король був відсторонений від влади рухом Лао-Іссара, яке проголосило незалежність країни і встановило на території Лаосу республіканську форму правління, яка теж проіснувала недовгий період до початку 1946 року.
Французький Індокитай (1946—1949)