Єврейське агентство

Єврейське агентство для Ізраїлю (JAFI) (, Га-Сохну́т га-йегуди́т ле-Е́рец-Ісрае́ль), відоме також як Сохну́т або Єврейське агентство — міжнародна сіоністська організація із одним із головних центрів у державі Ізраїль, що здійснює зв'язок між євреями Землі Ізраїльської і країн розселення, займається репатріацією в Ізраїль (алія) та допомогою репатріантам, а також розвитком єврейсько-сіоністського виховання та глобальною єврейською спільнотою. Є найбільшою єврейською неприбутковою організацією у світі. Організація заснована у 1929 році, як виконавча гілка Всесвітньої сіоністської організації.

Історія

1908-1928 рр - Створення Палестинського єврейського бюро в рамках Всесвітньої сіоністської організації Основна стаття: Палестинське єврейське бюро

Єврейське агентство або Палестинське єврейське бюро (івр. המשרד הארץ-ישראלי‎, Ha-Misrad ha-Erets-Yisraeli) створено в Яффі в 1908 году Всесвітньою сіоністською організацією (Оперативним відділом сіоністської організації — ZO) на території Палестини, що належала тоді Османській імперії. Керував Палестинським єврейським бюро Артур Руппін . Палестинське бюро займалося відносинами між євреями Палестини і турецьким султаном, а також іншими іноземними чиновниками. Бюро сприяло імміграції єврейського населення та допомагало купувати їм землю в Палестині.

Засновників Палестинського бюро надихали ідеї Теодора Герцля, який закликав до боротьби з антисемітизмом із ідеєю змінити ставлення до євреїв у світі шляхом утворення власної держави. Герцль наголошував щодо необхідності для незалежної єврейської держави отримати власну землю. Палестинське бюро, яке згодом стало Єврейським агентством, було основою для втілення ідей Герцля в життя .

Приплив євреїв до Палестини на початку ХХ століття сприяв збільшенню кількості угод щодо купівлі земель. За допомогою Єврейського національного фонду (ЄНФ) Палестинське бюро почало купувати землю у двох районах: на березі озера Кінерет та в Рухамі (поряд зі Сдеротом). Згодом Палестинське бюро спільно з Єврейським національним фондом повсюдно створювало мошави та кібуци .

Під час Першої світової війни єврейська імміграція збільшується, Османська імперія розпадається, сіоністська мрія про суверенітет власної держави у Палестині стає більш реальною.

У 1917 року було оприлюднено декларацію Бальфура Під керівництвом президента Британської сіоністської федерації доктора Хаїма Вейцмана було сформовано комісію, яка представила доповідь британському уряду. Вейцман відіграв важливу роль у визначенні різних напрямів діяльності Палестинського офісу. Палестинське бюро займалося імміграцією, землею, сільським господарством, фінансами, освітою, статистикою.

25 квітня 1920 року країни-переможниці Першої Світової Війни на конференції в Сан-Ремо домовилися про мандати на Палестину, Трансйорданію, Ірак. Ці мандати Ліга Націй офіційно затвердила в 1922 . Мандат управління Палестиною був виданий Великобританії. Четверта стаття мандату передбачала «визнання Єврейського агентства як громадського органу з метою консультування та співпраці з адміністрацією Палестини в економічних, соціальних та інших питаннях, які можуть вплинути на створення єврейського національного вогнища та служити інтересам єврейського населення Палестини» . Керівники ZO зробили свій внесок у розробку мандату .

Робота Єврейського агентства в 20-ті роки була ускладнена внутрішньополітичною боротьбою, що розгорілася між ревізіоністською партією, очолюваною Зеєвом Жаботинським, що вимагав негайного проголошення єврейської держави, і Хаїмом Вейцманом, який виступав за розширення Єврейського агентства, створення єврейських поселень та поступове заселення земель. Повний розрив ревізіоністів із Єврейським агентством стався у 1935 році, але у 1947 році відносини між цими течіями було відновлено .

1929-1947 рр - Палестинська єврейська агенція Назва «Єврейське агентство для Палестини» бюро отримало 11 серпня 1929 на 16 Конгресі сіоністів, що відбувся в Цюріху (Швейцарія). Центральний офіс агенції розташовувався у Лондоні. Хаїм Вейцман одночасно виконував обов'язки Президента Всесвітньої сіоністської організації (1921—1931 рр., 1935—1946 рр.) та Голови Єврейського агентства. 1930 року вийшла «Біла книга Пассфілда», у якій, зокрема, рекомендувалося обмеження єврейської імміграції. Хаїм Вейцман, обурений відмовою від зобов'язань англійців, що були погоджені у Декларації Бальфура, відмовився співпрацювати з ними . У 1931 році Прем'єр-міністр Великобританії скасував деякі з антисіоністських положень «Білої книги». Для британської влади Палестини Єврейське агентство було офіційним представником євреїв, яке також відповідало за внутрішні справи єврейського населення Палестини. Протягом 1934-1948 років Єврейське агентство постійно сприяло збільшенню британських квот імміграції євреїв, у ці роки агентство спільно з іншими організаціями допомогло більш ніж 150 000 людей потрапити до Палестини . Це були євреї, які рятувалися від злочинів нацистів у Європі. Більшість кораблів (рух Хаапала) були перехоплені англійцями, але кілька тисяч євреїв зуміли прослизнути повз. Робота Єврейського агентства об'єднала єврейську громаду в Палестині та новачків із числа європейських єврейських біженців . Агентство користувалося законом часів Османської імперії про те, що жодна будівля, яка має дах, не може бути знесена . Десятки нових єврейських поселень будувалися буквально за одну ніч на землі, купленій за кошти Єврейського національного фонду (ЄНФ), без отримання мандату від влади. У 1933 році Єврейське агентство уклало угоду Хаавара з нацистською Німеччиною, згідно з якою 50,000 німецьких євреїв за допомогою Англо-Палестинського банку (АРС, в даний час «Банк Леумі» — дослівно «Національний банк») отримали дозвіл емігрувати до Палестини, зберігши активи (кошти, боргові вимоги до різних організацій) .

У 1943 році було розроблено спеціальну молодіжну програму алії. У 1933—1948 роках понад 5 000 молодих євреїв з Європи було врятовано, у Палестині вони здобували освіту у спеціальних школах-інтернатах . А за період 1933—2011 років, на думку професора Двори Хакоен, молодіжний рух «алія» допоміг більш ніж 300 000 молодих людей переїхати та абсорбуватися в країні. Під час Другої світової війни Єврейська агенція створила Комітет з надання допомоги європейському єврейству, займалася дозволами на в'їзд до Палестини, відправляла їжу, підтримувала контакти. Агентство також допомогло 40 000 членам палестинської єврейської громади (8 відсотків єврейського населення Палестини) пройти навчання в британських збройних силах, щоб спільно боротися проти нацистів .

Після закінчення Другої світової війни агентство продовжило сприяти нелегальній імміграції до Палестини. У 1945—1948 роках Єврейське агентство відправило 66 кораблів із біженцями до Палестини . Більшість з кораблів були перехоплені британською владою, а емігрантів, які щойно пережили Голокост, відправляли до таборів біженців в Палестині та на Кіпр. Тільки створення держави Ізраїль змінило стан справ і затримані змогли в'їхати в країну . Переконавшись в антисіоністській позиції Великобританії, організації Гаґана, Ірґун та Лехі підписали договір щодо співпраці, а Єврейська агенція допомогла об'єднатися різним силам опору англійцям . У 1946 році британська влада розгромила штаб Єврейського агентства та спробувала зламати єврейський рух у Палестині. Голову політичного відділу агентства Моше Шарет і члена Виконавчого комітету агентства Дов Йосефа заарештували і ув'язнили в Латруні (див. Операція «Агата»).

1947-1967 рр - Єврейське агентство у роки утворення держави 29 листопада 1947 року Організація Об'єднаних Націй ухвалила розділити Палестину, і 14 травня 1948 року було проголошено незалежність держави Ізраїль. Єврейське агентство з першого дня існування країни перестало взаємодіяти з силовими відомствами та зосередило всю увагу на прийомі та облаштуванні іммігрантів, а також на налагодженні єврейської та сіоністської освіти у діаспорі. У 1949 році Єврейське агентство перевезло до Ізраїлю з таборів Європи та Кіпру 239 000 людей, які пережили Голокост. А також надавало допомогу євреям, які страждади від переслідувань в арабських країнах, залишали своє майно, будинки та переїжджали у новостворену державу. Агентство допомогло 49 000 єменських євреїв репатріюватися в Ізраїль. Протягом кількох років сотні тисяч єврейських біженців із Північної Африки, Туреччини, Іраку, Ірану за допомогою Єврейської агенції стали мешканцями Ізраїлю. Лише за 1948-1952 роки Ізраїль прийняв близько 700 000 іммігрантів. Єврейське агентство відкривало школи вивчення івриту , надавало їжу, житло, допомагало освоювати необхідні державі професії. Оскільки житла не вистачало, багато хто з прибулих був розміщений у тимчасових будівлях або транзитних таборах. У перші роки існування держави Єврейське агентство допомагало відкривати установи, пов'язані з культурою та економікою: національний театр та культурний центр, музеї, організації, що займаються сільським господарством. Було розпочато будівництво 480 нових міст та поселень по всьому Ізраїлю. Агентство взяло активну участь у створенні національної авіакомпанії. У 1952 року Кнесет визначив правовий статус Єврейського агентства в Ізраїлі; було вирішено, що Всесвітня єврейська організація та Єврейське агентство продовжуватимуть контролювати завдання, пов'язані з алією та абсорбцією, а держава візьме під контроль усі інші питання: безпека, освіта, зайнятість . Єврейське агентство також відповідало за просвітництво євреїв за межами Ізраїлю, зокрема ізраїльтян відправляли за кордон для створення шкіл діаспори, таборів та молодіжних організацій .

1967-1990 рр - Імміграція та абсорбція Перемога Ізраїлю у Шестиденній війні у 1967 збільшила кількість іммігрантів. У червні 1968 року було створено Міністерство абсорбції, яке перейняло деякі функції Єврейського агентства.

У 1980 року понад 8 000 іммігрантів було доправлено з Ефіопії (Операція «Мойсей»). А у 1991 році 14 400 ефіопських євреїв за 36 годин привезли до Ізраїлю (Операція «Соломон») . Агентство взяло на себе відповідальність за їх проживання у центрах абсорбції, навчало їх івриту, допомагало знайти роботу, полегшувало їх інтеграцію в ізраїльське суспільство .

Під час розпаду Радянського Союзу наприкінці 80-х років десятки тисяч євреїв із Росії, України, Білорусі та інших країн Східної Європи та Середньої Азії емігрували до Ізраїлю. 1990 року з СРСР прибули близько 185 000 емігрантів, 1991 року — майже 150 000; протягом десяти років щорічно Ізраїль приймав у середньому по 60 000 осіб. Загалом після падіння Берлінського муру в 1989 році близько мільйона євреїв та членів їхніх сімей з колишнього СРСР здійснили алію . За допомогою різних програм Єврейська агенція допомагала їм інтегруватися у суспільство.

1990-2009 рр. Нові програми У 1994 році Єврейське агентство, Організація об'єднаних єврейських громад, а також об'єднана ізраїльська організація Керен Ха-Йесод - Юнайтед Ісраель Аппіл спільно встановили ділові партнерські зв'язки. Програма поєднала 45 ізраїльських громад та 500 єврейських громад у всьому світі в єдину мережу міст-побратимів.

Усі наступні роки партнери з міст діаспори та Ізраїлю обмінюються поїздками; у містах-побратимах працюють школи; великі єврейські громади виділяють кредитні кошти, які допомагають підприємцям та власникам малого бізнесу; здійснюються довгострокові програми, за якими єврейська молодь із різних країн зустрічається в Ізраїлі з ізраїльськими колегами .