Транспорт Вірменії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 29 743 км² (143-тє місце у світі). Форма території країни — витягнута з південного сходу на північний захід; ряд малих обопільних ексклавів-анклавів на сході з Азербайджаном; максимальна дистанція з півночі на південь — 275 км, зі сходу на захід — 210 км. Географічне положення Вірменії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Південним Кавказом і Близьким Сходом; шляхи сполучення між акваторіями Чорного і Каспійського морів (перш за все потоки вуглеводнів); доступ до азербайджанського ексклаву, Нахічевані з півночі та сходу.

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Загальна довжина автошляхів у Вірменії, станом на 2013 рік, дорівнює 7 792 км (143-тє місце у світі). З Єревану, столиці Вірменії, розходяться чотири багатосмугові «автобани» — в Арарат, Аштарак, Вагаршапат і Севан. Мегрійська траса на ділянці Єреван — Арарат подвійна: на південь в обхід міста іде швидкий «автобан», а з півночі — паралельна йому стара траса, якою йдуть приміські автобуси. Такого явища, як закриті на зиму перевали, у Вірменії немає.

Головні дороги з найбільшим трафіком це траси: Єреван — Аштарак — Гюмрі — Ахалкалак Єреван — Арарат — Горіс — Степанакерт/Мегрі Єреван — Аштарак — Ванадзор — Тбілісі Єреван — Севан — Діліжан — Іджеван.

Решта доріг, незважаючи на гарне покриття не «відвідуються» так часто. Є кілька перевалів: між Єхегнадзором і Сісіаном та Селімський перевал. На Варденіс легше їхати через Мартуні. До Ірану автомобілі їдуть через Капан і Мегрі.

Автостоп популярний у Вірменії як на основних трасах, так і на сільських дорогах.

Залізничний

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 780 км (97-ме місце у світі), усі широкої 1520-мм колії (780 км електрифіковано). Лише 726 км експлуатується.

Ширококолійна залізниця

Вірменська залізниця () здійснює перевезення пасажирів у міждержавних пасажирських поїздах далекого прямування, у приміських пасажирських поїздах, а також здійснює перевезення вантажів. Вірменська залізниця належить Південно-Кавказькій залізниці, яка в свою чергу є дочірнім підприємством Російської залізниці.

На залізниці розташовано 73 станції, з яких 69 діючі і 4 недіючі. Вся залізнична мережа електрифікована. Вокзали діють в трьох найбільших містах — Єревані, Гюмрі та Ванадзорі. Є чотири міждержавних переходи — Айрум — Садахло (Грузія), Ахурян — Догукапі (Туреччина), Єрасх — Велідаг (Азербайджан) та Іджеван — Бархударлі (Азербайджан). З них діє лише перехід Айрум — Садахло. Ахурян — Догукапі відновлюється і при відкритті вірмено-турецького кордону, який закрили з ініціативи Туреччини з 1992 рік а у зв'язку з відкритою підтримкою Азербайджана у вірмено-азербайджанської війні 1987—1994 рр.. буде відразу ж задіяний. Переходи з Азербайджаном закриті у зв'язку з двосторонньою блокадою через нав'язану Вірменії війну проти населення Нагірного Карабаху. У структуру Вірменської залізниці входять три локомотивних і два вагонних депо: Санаїнське локомотивне депо Гюмрійське локомотивне депо Єреванське локомотивне депо Гюмрійське вагонне депо Єреванське вагонне депо

У міждержавному сполученні курсують потяги до Тбілісі та Батумі. Діє близько 10 приміських поїздів, які курсують в основному з Єревану або з Гюмрі. Є кілька основних діючих залізничних гілок: Канакер (Єреван) — Раздан — Сотк Раздан — Іджеван Єреван — Масіс Єрасх — Масіс — Армавір — Гюмрі Армавір — Аршалуйс Гюмрі — Ахурян Гюмрі — Маралік Гюмрі — Ванадзор — Айрум

Активний розвиток залізничного транспорту почався у зв'язку з переходом Вірменської залізниці під управління структурного підрозділу Російської залізниці — Південно-Кавказької залізниці. Окрім удосконалення інфраструктури і рухомого складу також планується будівництво та реконструкція нових і старих ділянок залізниці. Наприклад президент Вірменії та президент Ірану підписали безпрецедентну угоду про будівництво залізниці між Вірменією та Іраном завдовжки понад 500 км і вартістю за різними даними від 1 до 2 мільярдів доларів. Також важливе значення має відновлення руху ділянкою Ахурян — Догукапі залізниці Гюмрі — Карс, яка з'єднує Вірменію і сучасну Туреччину. Відновлювальні роботи на станції Ахурян вже ведуться. Ще одним не менш важливим проектом є будівництво 20-км ділянки залізниці від станції Ванадзор до станції Фіолетово. Ця лінія скоротить відстань між столицею і найбільшими промисловими підприємствами Вірменії і вірмено-грузинським кордоном, через яку проходить весь експорт з Вірменії залізницею. Також дана гілка створить залізничне кільце Вірменії.

На сьогодні залізничний транспорт у Вірменії є динамічно розвивається, він гідно конкурує з домінуючим у внутрішніх перевезеннях автомобільним транспортом, а також з домінуючим у міждержавних перевезеннях авіаційним транспортом.

Вузькоколійна залізниця

Вузькоколійні залізниці Вірменії, на відміну від стандартних ширококолійних не призначені для перевезення пасажирів у приміському або у міжміському сполученні. Перша вузькоколійна залізниця у Вірменії була відкрита у 1906 в Єревані, це була Еріваньська міська кінно-рейкова дорогаУзкоколейные железные дороги Армении.. Потім під час Першої світової війни в терміновому порядку споруджувалися військові вузькоколійні залізниці для перевезення солдатів, зброї, боєприпасів та провізії Російської імперії до російсько-турецького фронту. Згодом ці залізниці виявилися на території Туреччини, частина з них перешита на широку колію, а інша розібрана.Краткий обзор Кавказско-турецкого театра военных действийВеликая Война и Февральская Революция

Сучасні вузькоколійні залізниці Вірменії можна розділити на два види: Дитячі залізниці у великих містах Промислові залізниці на промислових підприємствах

Повітряний

За радянських часів у Вірменії аеродроми були практично у всіх районних центрах і з них регулярно здійснювалися авіарейси, як по республіці, так і в інші республіки СРСР, у тому числі в Росію, Грузію та Азербайджан. Також там базувалася авіація для меліорації полів. Майбутня доля більшості аеродромів невідома. Швидше за все вони не функціонують взагалі, а можливо і закинуті. В умовах блокади з боку Туреччини та Азербайджану, а також нестабільної ситуації на грузино-російському кордоні, авіаційний транспорт, фактично є основним видом міжнародних пасажирських перевезень.

У країні, станом на 2013 рік, діє 11 аеропортів (154-те місце у світі), з них 10 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 1 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття): довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0); від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0); від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (0); від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (1).

У Вірменії виконують постійні рейсові пасажирські авіаперевезення лише два аеропорти — Міжнародний аеропорт «Звартноц», Єреван та Аеропорт «Ширак», Гюмрі. Наприклад за вересень-грудень 2006 р. на частку авіатранспорту припало 67,6 % виїжджаючих з країни (з них на «Звартноц» — 64,3 %; на «Ширак» — 3,3 %) і 60,5 % в'їжджаючих в країну (з них «Звартноц» — 57,1 %; «Ширак» — 3,4 %). Інші аеропорти не використовуються для перевезення пасажирів і в основному знаходяться в жалюгідному стані. Існують аеропорти в Степанавані (марз Лорі, північна Вірменія), Горісі (марз Сюнік, південна Вірменія) і Таширі (марз Лорі, північна Вірменія).

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 5 повітряними суднами.

Вірменія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — EK, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Вірменії мають літерний код ІКАО, що починається з — UD.

Аеропорт «Звартноц»

Міжнародний аеропорт «Звартноц», який розташований за 10 км на захід від Єревана є головними повітряними воротами Вірменії. З аеропорту здійснюються рейси в 70 міст світу. Аеропорт був побудований в 1961 р. за планом архітекторів А. Тарханяна, С. Хачикяна, Л. Черкезяна, Ж. Шехляна та конструктора С. Багдасаряна. З аеропорту до Єревана регулярно курсують автобуси і маршрутки. На таксі прямо з аеропорту можна потрапити до будь-якої точки країни, невизнаної Нагірно-Карабахської Республіки на території Азербайджану (що є незаконним) і Грузії. В 1998 р. був відкритий новий вантажний термінал. В 2001 р. аеропорт був переданий в оренду на 30 років аргентинській компанії «Аеропуертос Архентіна 2000». В 2004 р. почалося будівництво нового міжнародного терміналу. Влітку 2007 р. новий термінал був відкритий.

Аеропорт «Ширак»

Аеропорт «Ширак» розташований за 5 км від другого за величиною міста у Вірменії — Гюмрі, який також є адміністративним центром марза (області) Ширак. У наш час аеропорт «Ширак» є другим і останнім аеропортом у Вірменії, який здійснює постійні регулярні пасажирські авіаперевезення. З Гюмрі регулярними рейсами можна відлетіти лише в Москву, Сочі та Ростов-на-Дону. Аеропорт розташований в північно-західній частині сучасної Вірменії і є зручнішим, ніж єреванський «Звартноц» для жителів північної Вірменії, а також зручнішим, ніж тбіліський аеропорт для мешканців Джавахетія. Аеропорт знаходиться під управлінням компанії «Аеропуертос Архентіна 2000» і ведуться роботи з модернізації аеропорту (зокрема була поліпшена злітно-посадочна смуга, покращено освітлення, а також основний термінал). Компанія «Аеропуертос Архентіна 2000» має намір інвестувати $ 10 мільйонів в цьому році, щоб розпочати програму модернізації і впродовж найближчих років буде інвестовано більше, щоб аеропорт повністю відповідав міжнародним стандартам.

Аеропорт «Еребуні»

Аеропорт «Еребуні» є другим аеропортом Єревана, який знаходиться у межах столиці, за 7 км на південь від центру міста. З аеропорту не здійснюються регулярні пасажирські авіаперевезення й аеропорт більше використовується для військових потреб, на ньому базується авіація ВПС Вірменії та ВПС Росії, які спільно проводять чергування з охорони південних рубежів країн-учасників ОДКБ. З аеропорту здійснюються приватні пасажирські чартерні рейси в країни СНД, а також здійснюється незаконне нерегулярне туристичне вертолітне сполучення з єдиним аеропортом в невизнаній Нагірно-Карабахської Республіці — Степанакертським.

Водний

У зв'язку з відсутністю виходу до моря, судноплавних річок та великих водойм, водний транспорт незатребуваний у Вірменії. На озері Севан і на інших водоймах є аматорські яхти, катери, човни та інші плавзасоби. У Вірменії немає жодного порома. Ділянки, на яких був би затребуваний пором, вже давно мають мости. Якщо казати про відсутність порома через Севан, то це можна пояснити відсутністю пасажиропотоку. Наприклад, якщо казати про пором через озеро за максимальною довжиною (з міста Варденіса або Мартуні до міста Севан), то це займе набагато більше часу, ніж доїхати автомобільним транспортом через якісні дороги, які проходять по обох берегах озера. Якщо говорити про пором через озеро в ширину, то слід зазначити, що на північно-східному узбережжі розташовані лише невеликі села, а з протилежного боку є лише одне місто Гавар, у зв'язку з чим відсутній великий пасажиропотік і відповідно порома немає, так як мешканцям північно-східного узбережжя озера легше дістатися автомобільним транспортом в міста Варденіс, Чамбарак, Севан або взагалі на електричці доїхати через те ж місто Севан в більші міста Раздан, Абовян або прямо до Єревана.

Трубопровідний Загальна довжина газогонів у Вірменії, станом на 2013 рік, становила 2 233 км.

Нафтопроводи