Стан дієслова () — граматична категорія, що визначає співвідношення між підметом, що поєднується з даним дієсловом та актуальним суб'єктом дії, вираженої тим же дієсловом.
Загальна характеристика Розрізняють активний стан, коли підмет повідомлення — суб'єкт дії: Співак виконує арію, та пасивний стан, коли підмет — об'єкт дії: Арія виконується (виконана) співаком.
Крім того, деякі мовознавці виділяють також:
займенникові стани: зворотний, коли суб'єкт дії сам є об'єкт: вмиватися; загально-зворотний, вказує на внутрішній стан, настрій: гніватися, сміятися; взаємний, коли об'єкт можна виразити займенником «один одного»: цілуватися; непрямо-зворотний, дію виконує дійова особа, а об'єкт виражено непрямим додатком: запастися їжею; результативний стан, коли суб'єкт не називають зовсім (безособове речення, іноді підметом може виступати фіктивне «воно»): дорогу замело. Характерна особливість української мови — наявність особливих результативних форм перехідних дієслів: фортецю зруйновано; стан, в якому суб'єкт виражено непрямим відмінком: мені бракує; у деяких мовах особливий стан виражає відсутність певного об'єкта (протиставлення безоб'єктного стану я займаюсь шитвом активному стану я шию щось).
Типи станів
Активний стан
Пасивний стан
Середній стан
Статив
Див. також Станівник
Джерела Сучасна українська мова: Підручник / Пономарів О. Д., Різун В. В., Шевченко Л. Ю. та ін.; за ред. Пономарева О. Д. — вид.2-ге —К. : Либідь , 2001—400 с. — ISBN 966-06-0173-5
Посилання