Заперечення Голодомору 1932—1933 — твердження, що Голодомору 1932—1933 років, штучного голоду в Радянській УкраїніExecution by Hunger: The Hidden Holocaust pp xv By Miron Dolot Published by W. W. Norton & Company, 1985 ISBN 0393304167, 9780393304169, визнаного злочином проти людяності Європейським Парламентом, не існувало. Відповідно до українського законодавства «публічне заперечення Голодомору 1932—1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним»Закон України Про Голодомор 1932—1933 років в Україні , ЗАКОН УКРАЇНИ № 376–V Про Голодомор 1932—1933 років в Україні .

Заперечення та замовчування Голодомору відбувалось в офіційній радянській пропаганді від самого початку і до 1980-тих років. Заперечення Голодомору знайшло підтримку серед деяких західних інтелектуалів та журналістівThe Soviet Union dismissed all references to the famine as anti-Soviet propaganda. Denial of the terror-famine declined after the Communist Party lost power and the Soviet empire disintegrated @ Encyclopedia of Genocide and Crimes Against Humanity By Dinah Shelton; Page 1055 ISBN 0028658485After over half a century of denial, in January 1990 the Communist Party of Ukraine adopted a special resolution admitting that the Ukrainian Famine had indeed occurred, cost millions of lives… Century of Genocide: Critical Essays and Eyewitness Accounts — Page 93 ISBN 0415944295. Заперечення лунало в часи Голодомору від деяких провідних Західних журналістів, зокрема від Волтера Дюранті та Луїса Фішера. Заперечення Голодомору було дуже добре організованою кампанією з дезінформації, що проводилася радянською владоюRichard Pipes Russia Under the Bolshevik Regime, Vintage books, Random House Inc., New York, 1995, ISBN 0-394-50242-6, pages 232—236.. Сталіну «вдалось досягти неможливого: придушити всі розмови про Голод… Мільйони помирали, але населення співало хвалу колективізації», зазначив історик та письменник Едвард Радзинський.

Роберт Конквест вважає, що заперечення Голодомору було першим вагомим прикладом застосування радянською владою гітлерівської пропагандистської техніки великої брехні. Подібні кампанії здійснювались для відволікання уваги від Московських процесів та системи ГУЛАГRobert Conquest, The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror-Famine Oxford University Press (1987), ISBN 0195051807, p. 308. .

Замовчування та заперечення у Радянському Союзі

Замовчування Голодомору

1930-ті роки Радянська влада здійснила масштабні заходи для запобігання поширенню будь-якої інформації про Голодомор, серед іншого, тримаючи в глибокій таємниці передачу інформації. Коли українські селяни почали тікати на північ до Росії в пошуках хлібу, Йосип Сталін та В'ячеслав Молотов надіслали секретну телеграму місцевим керівникам партії та органів внутрішніх справ з наказом повертати втікачів назадРоберт Конквест The Dragons of Expectation. Reality and Delusion in the Course of History, W.W. Norton and Company (2004), ISBN 0-393-05933-2, page 102., заявивши, що польські агенти намагаються залякати населення вигаданим голодом. Голова ОДПУ Генріх Ягода згодом доповідав, що понад 200 000 біженців було повернуто назад.

Дружина Сталіна, Надєжда Алілуєва, дізналась про Голод від студентів з України, разом з якими вона навчалась в технічній школі. Вони розповіли про випадки канібалізмуThere were numerous incidents of cannibalism, both killing for food and the consumption of corpses. Davies & Wheatcroft. The Years of Hunger, p 421. та зграї безбатченків. Алілуєва поскаржилась Сталіну, який наказав ОГПУ вичистити всіх студентів, які брали участь в колективізації(Harvest of Sorrow, page 325).

Голова ЦВК СРСР Михайло Калінін на пропозиції Заходу надіслати гуманітарну допомогу дав відповідь про «політичних шахраїв, які пропонують допомогти голодуючій Україні» та заявив, що «лише занепадницькі класи можуть створювати такі цинічні елементи».

В інтерв'ю Ґаресу Джоунзу, в березні 1933 року, Радянський Нарком зовнішніх справ Максим Літвінов заявив, «Немає жодного голоду», та «Ви маєте подивитись далі. Нинішній голод тимчасовий. При написанні книг треба дивитись далі. Важко буде назвати це голодом.»Gareth Jones, Interview with Maxim Litvinov , March 1933

За вказівкою Літвінова, Борис Сквирський, радник повноважного представника СРСР у США, оприлюднив листа 3 січня 1934 року, у відповідь на памфлет про голод.Marco Carynnyk, «The New York Times and the Great Famine» , The Ukrainian Weekly, September 25, 1983, No. 39, Vol. LI В цьому листі, Сквірський заявив, що сама думка про те, що Радянська влада «безтурботно вбивала населення України» є «повним гротеском.» Він заявив, що населення України зростало на 2 відсотки щороку протягом попередніх 5 років та смертність «була найнижчою серед всіх республік Радянського Союзу», завершивши тим, «що вона майже на 35 відсотки нижча, аніж смертність в довоєнні часи царизму.»James E. Mace, «Collaboration in the suppression of the Ukrainian famine» (paper delivered at a conference on «Recognition and Denial of Genocide and Mass Killing in the 20th Century», held in New York City on November 13, 1987), The Ukrainian Weekly, January 10, 1988, No. 2, Vol. LVI

Згадування про голод було оголошено карним злочином, який карався ув'язненням на 5 років в ГУЛАГ. Покладання вини на владу каралось на смерть.Robert Conquest Reflections on a Ravaged Century (2000) ISBN 0-393-04818-7, p. 96

1980-ті роки В березні 1983 року посол СРСР в Канаді Олександр Яковлєв в секретній аналітичній записці «Деякі міркування щодо рекламного забезпечення експозиції УРСР на Міжнародній канадській виставці „Людина та її світ“» прогнозує, що «в доповнення до провокаційних компаній „на захист національних прав“ України і „прав людини“ в УРСР (насамперед, так званих „українських політв'язнів“, „української гельсінської групи“, „української катакомбної церкви“) українські націоналістичні главарі в наш часвочевидь, на увазі мається початок-середина 1980-тих активно включилися в американські підривні акції в зв'язку з 50-річчям т. зв. „штучного голоду на Україні“.» Далі Яковлєв запропонував цілу низку конкретних заходів з метою «нейтралізації ворожих ідеологічних акцій українських буржуазних націоналістів»З посиланням на ЦДАГОУ: Ф. 1. — Оп. 25. — Спр. 920. — Арк. 131—132.там же, Спр. 2603. — Арк. 17—22.там же, Спр. 2719. — Арк. 20—26..

Зокрема, в квітні 1983 бюро московського Агентства Преси й Новин в Канаді випустило спеціальний прес-реліз, в якому заперечувався факт голоду в Україні. Цю фальшивку було розіслано в усі великі газети Канади, на теле- і радіостанції, в університети країни, а також членам парламенту, відомим політичним і громадським діячам.

5 липня 1983 року посольство СРСР в Канаді заявило офіційний протест у зв'язку з наміром Едмонтонського відділу Комітету Українців Канади відкрити на центральному майдані міста пам'ятник жертвам Голодомору в Україні. Воно вимагало від канадської влади вжиття всіх заходів, аби не допустити його спорудження.

Також КПРС доручила канадським комуністам підготувати контрпропагандистський матеріал під заголовком (Шахрайство, голод і український фашизм). Книжка була написана журналістом Дуґласом Тоттлом, видана 1987 року в канадському видавництві «Progress Books»Douglas Tottle, «Fraud, famine, and fascism: the Ukrainian genocide myth from Hitler to Harvard» , Toronto: Progress Books, 1987. ISBN 0919396518. Рецензенти з Києва погоджувалися з канадськими в тому, що в книзі переконливо показано, що «авторами антирадянських вимислів та інсинуацій є в абсолюнтній більшості „кримінальні злочинці“, фашистські прислужники, ренегати». Також рецензенти просили змінити назву книжки, оскільки «українського фашизму як такого не було»Сергійчук, 2006; с. 328.

Фальсифікація та приховування доказів