Лисичáнський тролéйбус — закрита тролейбусна система міста Лисичанська, внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну. Була третьою за віком та п'ята за розміром система у Луганській області серед колись діючих тролейбусних систем. Довжина тролейбусних ліній складала 33,5 км.
Історія
У 1933 році планувалось побудувати трамвайну мережу в місті Лисичанськ, проте плани були не здійснені.
5 березня 1972 року в Лисичанську відкритий тролейбусний рух, а з 7 березня 1972 року після урочистого мітингу відкритий регулярний тролейбусний рух для пасажирів. Також за кілька місяців до цього проводилася обкатка. Першу поїздку здійснив водій Федір Гук по маршруту № 1. Перші тролейбуси Лисичанська були Škoda чехословацького виробництва. Лисичанськ став третім містом на Донбасі і другим в Луганській області, де почали експлуатувати тролейбуси «Škoda». Маршрут № 1 з'єднав центр міста з Лисичанським скляним заводом «Пролетарій», а маршрут № 2 прямував з центру до споруджуваного тоді житлового квартала НПЗ. У 1975 році парк поповнився ще дев'ятьма Škoda 9Tr того ж року випуску. Аж до кінця 1983 року парк складався з 29 машин Škoda 9Tr, працювало два маршрути. Закуповувати тролейбуси Škoda 14Tr Лисичанськ не хотів через складності освоєння тиристорний-імпульсна система управління (ТІСУ), а Škoda 9Tr вже не випускалася. Тому упор у розвитку тролейбусного парку був зроблений на роботу з Škoda 9Tr, в основному списаними з інших міст. У 1985 році парк становив 37 машин Škoda 9Tr, причому останні 8 машин були передані з Києва та Луганська.
Навесні 1987 року залишилося менше 20 працюючих тролейбусів Škoda 9Tr, у результаті було прийнято рішення про перехід на тролейбуси ЗіУ. Перші два ЗіУ були передані зі Сіверськодонецька — це ЗіУ-682В (1983 року виробництва).
У 1988 році був відкритий маршрут № 3, який з'єднав Лисичанський скляний завод «Пролетарій» з районом Лисичанського содового заводу «Лиссода» — станцією Переїзної, а 1989 року маршрут № 3 був подовжений до школи № 3. У 1988 році парк поповнився 15-ма новими тролейбусами ЗіУ-682В00.
З 1989 по 1990 роки парк поповнився 13 новими тролейбусами ЗіУ-682В0А. У 1989 році Лисичанськ повністю перейшов на експлуатацію тролейбусів ЗіУ, так як у червні 1989 року на ходу залишилося менше десяти Škoda 9Tr, з яких до початку 1990 року залишилося тільки п'ять, та й ті були передані до Луганська. Таким чином у 1990 році в Лисичанську припинили експлуатацію тролейбусів Škoda 9Tr, а на Донбасі стало на одне місто менше, де експлуатують тролейбуси чехословацького виробництва. У самому ж Лисичанську донині збереглося лише два кузова тролейбуса цієї моделі: один знаходиться у вигляді сараю біля центрального ринку, а інший використовується як будка в дачному селищі НПЗ.
У листопаді 1992 року парк поповнився двома новими тролейбусами Київ-11У. Перевага цих машин у порівнянні з ЗіУ в тому, що електрообладнання винесено на дах. Це полегшило доступ до вузлів і агрегатів, а також експлуатацію. На дах винесені пуско-гальмові реостати та серводвигун. Але вже у 1995 році у зв'язку з нестачею запчастин на ці машини і труднощів з проводкою тролейбуси були зняті з експлуатації. У тому ж році більше десяти ЗіУ-682В00 були списані (розібрані на запчастини).
У 1995 році почалася криза з рухомим складом, і тому маршрути були скорочені. У 1995 році маршрут № 1 курсував від Центрального ринку до Лисичанського скляного заводу «Пролетарій», а маршрут № 3 — від Центрального ринку до Лисичанського содового заводу. Маршрут № 2 залишався без змін.
У 1996 році парк поповнився двома новими тролейбусами ЮМЗ Т2, але ЗіУ-682В00 вже почали інтенсивно списувати, переважно на запасні частини. У березні 1996 року робляться спроби відновити хоча б один тролейбус Київ-11У. Так одна машина стала донором для іншої, але всі спроби відновити машину не увінчалися успіхом, у 1997 році обидві машини остаточно були списані.
Через брак тролейбусів у 1997 році маршрут № 2 був скасований, і контактна мережа була демонтована. На початку 2000-х років тролейбусний рух в Лисичанську знаходився під загрозою зникнення. На лінію виходило від 3-х до 5-ти машин, але й ті постійно ламаються, їх постійно буксирують в парк.
У 2003 році маршрут № 1 курсував від цегельного заводу до Лисичанського скляного заводу «Пролетарій».
У 2005 році з міського бюджету міста були виділені кошти на ремонт тролейбусів, але в парку перебувало всього 9 машин, з яких 5 в жалюгідному стані.
У 2006 році силами працівників депо вдалося відновити 3 машини, провести капітально-відновлювальний ремонт (КВР) двом машин. Наприкінці листопада 2006 року на маршрут випущені два нові тролейбуси російського виробництва ЗіУ-682Г-016. Вартість кожного з них становила — 500 тис. гривень. При оновленні міського тролейбусного парку були поєднані кошти державного та місцевого бюджетів (один тролейбус придбаний за державні гроші, другий — за кошти міста). Таким чином, депо відновило майже втрачений рух тролейбусів за маршрутом № 1 і № 3, де вже на всю хазяйнували «маршрутки». У 2006 році з Дніпропетровська було передано два тролейбуси ЗіУ-682В1 (1989 р.в.), які пройшли КВР у Дніпропетровську.
У серпні 2006 року подовжено маршрут № 1 до Цегельного заводу.
Влітку 2007 року було ще передано 3 тролейбуса ЗіУ-682В1 (1989 р.в.) після КВР у Дніпропетровську. На ходу перебувало 13 тролейбусів ЗіУ-682 і 2 ЮМЗ Т2. Проте керівництвом міста прийнята програма з відродження лисичанського тролейбусу. Загальна протяжність маршрутів становить 34,6 км, на яких розташовано 37 зупинок .
За 2005 рік тролейбусами в Лисичанську було перевезено 2,2 млн пасажирів, за 2006 рік — 5,9 млн пасажирівТролейбус набирає обертів .
12 березня 2010 року закритий маршрут № 3 «Центральний ринок — 3-тя школа».
З 19 жовтня 2011 року проводилися роботи із заміною застарілих опор контактної мережі на маршруті № 3 для подальшого відновлення руху на маршруті.
З 1 листопада 2011 року розпочав роботу тролейбусний маршрут № 3 у «годину-пік», а з 15 листопада 2011 року переведений на постійний денний маршрут. Час роботи був з 06:30 до 18:30 годин.
З 22 грудня 2011 року вартість проїзду в тролейбусах зросла з 75 копійок до 1 гривні.
У 2012 році Європейському інвестиційному банку був запропонований проект «Розвиток муніципального транспорту міста Лисичанська» який передбачав заміну контактної мережі, купівлю тролейбусів і модернізацію двох підстанцій, а також подальше будівництво нового тролейбусного маршруту та закупівля для нього тролейбусів .
У зв'язку закриттям тролейбусної системи в місті Стаханів, в Лисичанськ були передані 3 тролейбуси ЛАЗ-52522 (№ 077 — 3 вересня 2013), (№ 078 — 16 січня 2014), (№ 079 — 18 лютого 2014).
22 липня 2014 року, у зв'язку з бойовими діями, рух тролейбусів в місті було призупинено. 30 липня 2014 року рух тролейбусів по маршруту № 1 частково відновлено, а вже 9 серпня 2014 року рух відновлено в повному обсязі.
З 15 листопада 2014 року вартість проїзду становить 1,50 грн.
З 25 липня 2015 року почали роботу по демонтажу контактної мережі тролейбусного маршруту № 3 у місті залишився лише маршрут № 1.
13 липня 2017 року систему знеструмлено за борги. 27 липня Лисичанська міська рада виділила кошти на погашення заборгованості тролейбусного управління і вже 31 липня 2017 року рух електротранспорту було відновлено.
З 18 травня 2016 року, згідно рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 16 травня 2017 року «Про встановлення тарифу на проїзд в міському електричному транспорті (тролейбусі)», вартість проїзду становить 2,50 грн.
Станом на лютий 2022 року діяв лише єдиний маршрут № 1. Вартість однієї поїздки складала 4 гривні (оплата здійснювалася водієві або кондуктору).
У Сіверськодонецьку та Лисичанську тролейбусний рух в обох містах, що розташовані поруч на протилежних берегах річки Сіверський Донець, припинився ще в перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну через безперервні обстріли російськими окупантами. Інфраструктура зазнала суттєвих руйнувань внаслідок бойових дій, тому відновлення руху наближчим часом малоймовірне. Тролейбусний рух у Лисичанську тривалий час був на межі закриття, проте останнім часом активно обговорювались різні варіанти об'єднання мереж міст, навіть з долученням сусіднього Рубіжного. Також були здійснені тестові рейси тролейбусного маршруту з використанням автономного ходу з Сіверськоодонецька до спільного для двох міст залізничного вокзалу в Лисичанську.
Маршрути Перелік колишніх тролейбусних маршрутів в місті Лисичанськ № Маршрут руху Дата відкриття Дата закриття 1 Вул. Дмитра Донського — вул. Першотравнева — вул. Сосюри — Центральний ринок — Цегельний завод05.03.1972Березень 2022 2Центральний ринок — — вул. 9 Травня — 41-й мікрорайон НПЗ — Вул. Карла Маркса — вул. Першотравнева — вул. Сосюри — Центральний ринок17.05.197215.10.1997 3Лисичанський скляний завод «Пролетарій» — вул. Першотравнева — — Центральний ринок — Цегельний завод — вул. Червона — Школа № 3 (Зворотньо: Школа № 3 — вул. Філонова — вул. Жовтнева — вул. Червона і далі за маршрутом)31.05.198801.11.201112.03.2010?
Наприкінці 1980-х років існував план подовження тролейбусної мережі і маршруту № 3 від СШ № 3 через залізничну колію по В Лисичанську перейменували 78 вулиць в житловий район заводу ГТВ.
У майбутньому цей маршрут планувалося зробити міжміським — від ГТВ у центр Лисичанська та в район Пролетарію, а далі — мостом через річку Сіверський Донець в місто Сіверськодонецьк.
Нереалізовані проєкти Маршрут Приблизний рік введення в експлуатацію Міжміський маршрут № 9 Сіверськодонецьк — Лисичанськ: Тролейбусне управління — проспект Гвардійський — вул. Новікова — проспект Радянський — Дослідний завод — завод «Пролетарій» — «ГТВ» Проєкт 1980-х років, планів щодо реалізації станом на 2022 рік не було. План продовження лінії по вул. Жовтневої з району Переїзна в район «Скляний» з кінцевим кільцем біля Лисичанського скляного заводу «Мехскло» Через проблеми будівництва двох надземних шляхопроводів через залізницю ці плани так і не були здійснені. Планів щодо реалізації станом на 2022 рік не було.
Рухомий склад
Інформація станом на 28 січня 2019 року .
МаркаРоки експлуатаціїРеєстраційні номериЗагальна кількість Усього/робочихПримітки ЛАЗ-525222013—2022б/н, 077–07833/1 № 077 до 2013, № 078 та б/н до 2014 у Стаханові ЗіУ-682В102007—2022081–08221/0 до 2007 у Дніпропетровську ЗіУ-682Г-016 (018)2006—2022079–08022/2 ЗіУ-682В-012 [В0А]1989—2022056–074197/1 ЗіУ-682В12007—201808310/0 до 2007 у Дніпропетровську ЮМЗ Т21997—2010077–07820/0 ЮМЗ Т11993—2022б/н10/0 Київ-11у1992—199575–7620/0 ЗіУ-682В [В00]1988—200040–52, 053–055160/0 ЗіУ-682В1987—199238–3920/0 до 1987 та з 1992 у Сєвєродонецьку Škoda 9Tr181986—199035–3730/0 усі до 1986 у Луганську; № 37 — з 1990 у Луганську Škoda 9Tr211976—19901810/0 з 1990 у Луганську Škoda 9Tr191977—199028–2920/0 КТГ-11975—2001ТГ-110/0 Škoda 9Tr171973—199021–27, 3280/0 № 32 — до 1984 у Києві; № 23, 26, 32 — з 1990 у Луганську Škoda 9Tr1972—199001–17, 19–20, 30–31, 33–34230/0 № 30–31, 33–34 — до 1984 у Києві; № 34 — з 1990 у Луганську
Вартість проїзду Вартість проїзду в міському електротранспорті Лисичанська встановлюється на підставі рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради. Динаміка зростання вартості проїзду в міському електротранспорті Період Вартість проїздудо 21 грудня 20110,75 з 22 грудня 20111,00 з 15 листопада 20141,50 з 18 травня 20162,50 з 6 серпня 20194,00
Енергогосподарство Живлення мережі забезпечують 3 тягових підстанції.
Примітки
Джерела
Посилання Інвентарний парк тролейбусів Лисичанська Про тролейбусі в Лисичанську на Київському трамвайному форумі Лисичанськ // Трансфото.