Герб Дніпра́ — офіційний геральдичний символ міста Дніпра, затверджений рішенням міської ради № 2/22 23-го скликання 6 вересня 2001 року.

Опис На лазуровому полі покладені в косий хрест срібні козацька шабля і стріла вістрями догори, над ними три срібні зірки з сімома променями, одна під двома. Щит обрамований картушем з золотого дубового листя і прикрашений золотою міською короною. На лазуровій девізній стрічці напис «Дніпро».

Символізм Лазуровий колір означає славу, честь, вірність. У гербі Дніпра він має багаторівневе значення. Це води могутньої річки Дніпро, що наповнюють місто життєвою енергією. Лазур є одним із кольорів Герба України та Прапора України і таким чином відображає належність до основної державної символіки, державницьких прагнень міста, що відповідає реальному місцю Дніпра у політичній та економічній системі України. Синім був колір герба міста Катеринослава, в також є традиційним у козацькій символіці. Символи, що розташовані на полі щита, поєднують героїчне минуле та сучасне значення Дніпра, як одного з найпотужніших політичних, фінансово-промислових та наукових центрів України.

Три семипроменеві срібні зірки уособлюють декілька понять. Геральдичне значення зірок — символ високих прагнень, неминущих ідеалів. Девіз «Ad astra!» («До зірок!») означає шлях до піднесеного, величного, ідеального. Семипроменеві зірки символізують козацькі витоки нашої історії і як данина традиції перейшли з печатки Кодацької паланки.

Три зірки на гербі символізують: поєднання минулого, сьогодення і майбутнього; три частини міста, на які Дніпро географічно поділено річками Дніпро та Самара — правобережна, лівобережна, ж/м «Придніпровський» із прилеглими мікрорайонами.

Зірки також символізують бризки металу, що є уособленням головної промислової галузі міста — металургії, яка наприкінці XIX — початку XX століття сприяла перетворенню невеличкого провінційного міста на один із найбільших індустріальних центрів світу. Зірки є уособленням космосу, всесвіту і відображають ракетну галузь, яка ву XX столітті активно розвивалась у Дніпрі та зробила його космічною столицею України. Зірки розташовані у вигляді латинської V, що означає «» — перемога і відображає прагнення жителів міста до нових досягнень.

Центральною фігурою є перехрещені срібні шабля та стріла. Вони були поширені серед козаків і, в тому числі, зображені на печатці Кодацької паланки. Як сучасний символ, стріла символізує рух, прагнення до нових висот, до зірок і через це відображає космічно-ракетну галузь, яка із середини XX століття активно розвивалася в Дніпрі, сприяла його розвитку і стала невід'ємною складовою наукового і промислового комплексу міста. Шабля — старовинний символ захисту, сили, могутності великого міста, яке завжди стоїть за державу, за Україну.

Срібний колір означає чистоту і досконалість, непорочність, мудрість і добру волю.

Історія

Кодацька паланка Головними фігурами сучасного герба стали елементи полкової печатки Кодацької паланки від 1768 року. Полковий центр Нові Кодаки нині є житловим масивом міста Дніпро:.

В полі печатки три пагорби з рослиною, по яких біжить кінь вліво, що обернув голову вправо, над яким перехрещено шаблю і стрілу вістрями вгору, згори князівська корона, праворуч восьмипроменева зірка, ліворуч півмісяць, що лежить рогами вліво; згори літери: ПП, праворуч — літера К, ліворуч — літера П.

Катеринослав Перший Катеринослав, заснований 1776 року на річці Кільчень, який проіснував нетривалий час і обзавестися власним гербом не встиг. 9 травня 1787 року було засновано новий Катеринослав на правому березі Дніпра.

Перший проєкт

Вже 1796 року було створено проєкт герба Катеринослава.

Перший проєкт герба створено у канцелярії губернатора Івана Хорвата, за завданням намісника Платона Зубова. Спочатку в нижній частині щита зображався меч, що пронизує півмісяць, а сам щит розташовувався на піраміді. Але Платоном Зубовим був схвалений лаконічніший варіант: піраміда перенесена всередину щита, меч зовсім вилучений.

Піраміда з вензелем Катерини II та короною подає місто Катеринослав, прикрашене ім'ям та славою Катерини II. На п'єдесталі піраміди було зазначено 1787 рік, що відображає знамените заснування міста у найвищій її величності присутності. На щиті, поділеному навпіл рікою Дніпром з порогами, зверху, праворуч у пюсовому полі золота дев'ятикутна зірка, що означає благоденство цього краю. З лівого боку, в зеленому полі, сніп, що означає жертву від багатого жнив престолу піднесену і нагородження цією найвищою грамотою. Внизу, у пюсовому полі меч, встромлений у Місяць, на мечі хрест і срібний щит з лаврами та миртовим вінцем, що відтворюють приєднання цього краю від Порти Оттоманської.

Другий проєкт До питання герба повернулися на початку ХІХ століття. У 1803—1804 роках місцеві купці відправили декілька прохань імператору Олександру I, в яких просили «подарувати» місту герб як символ відповідності статусу губернського центру. Звернення підписали імениті громадяни — перший міський голова Іван Шевельов, його колеги Дмитро Горяїнов, Степан Четверіков та інші. Міністр внутрішніх справ граф Кочубей дав доручення опрацювати проєкт герба.

У канцелярії губернатора П. І. фон Берга розробили проєкти гербів Катеринославської губернії. Проєкт герба губернського міста виглядав так: «Катеринославський герб зображує щит розділений на три поля між двома воїнами, що стоять та підтримують над ним імперську корону, посеред щита вензелеве ім'я государині імператриці Катерини Другої. Прикрашений блиском слави. У зеленому полі ріг достатку, що символізує родючість і достаток, а в блакитному полі дев'ятикутна зірка, що знаменує благоденство цієї країни, у червоному полі видно початкову побудову міста, двома руками та імператорськими коронами прикрашеними, у пам'ять заснування його імператрицею Катериною Великою і Римським імператором Йосипом ІІ на п'єдесталі зображений 1787 рік час, у який почалася його побудова».

У 1806 році проєкт герба був представлений імператору на затвердження, але був відхилений через зайву строкатість. Доопрацювання герба виконав Олексій Миколайович Оленін та художник Олександр Миколайович Дмитрієв-Мамонов.

Перший герб

Герб Катеринослава було затверджено 2 серпня (на малюнку у Повній Збірці Законів вказана інша дата — 29 липня) 1811 року (ПСЗ № 24741):

«На лазуровому полі золоте вензелеве iм'я Катерини II, поставлене серед цифр, що означають рік заснування міста. Навколо вензеля — дев'ять зірок, що означають переселення Імператриці Катерини II у вічне блаженство i славу. Щит увінчаний імператорською короною, яка показує Найвище покровительство цій Губернії».

Проєкт Кене

У 1859 році геральдмейстером Бернгардом Карлом фон Кене було складено проєкт нового герба Катеринослава:

«У блакитному щиті золотий вензель імператриці Катерини Другої, оточений 9 золотими про 6 променів зірками».

Передбачалося, що герб оточуватимуть колосся, з'єднані Олександрівською стрічкою. Сам щит вінчала золота мурована корона. Проєкт не було затверджено.

Радянський період

Новий герб Дніпропетровська було затверджено 2 червня 1970 року рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих № 353. Автор герба — Стародубський Наум Ілліч:

«Герб виконаний у вигляді щита, який увінчується шестернею сталевого кольору з написом золотом «Дніпропетровськ» українською мовою. На тлі Державного прапора УРСР — ківш, що символізує металургію — основну галузь міста. На горизонті — три зелені бугра, на яких розміщено напис «Дніпропетровськ». Над ними золоті промені, що запалені працьовитими руками. У гребенях синіх річкових хвиль відображено Дніпро (Славутич). Ківш, зображення променів, контури гербових фігур та облямівка щита виконані золотом».

У Незалежній Україні Після проголошення незалежности України 24 серпня 1991 року старий герб Дніпропетровська за інерцією вживався усі 1990-ті роки.

Перший герб У 2001 році, напередодні 225-річного заснування міста, було сформульовано ідею нового міського герба та проведено конкурс, на якому було відібрано декілька проєктів.

Щит герба було обрамлено стрічками, з яких одна синьо-жовта, інша червоно-синя, взята з прапора Української СРСР, як символ радянського етапу розвитку міста. На девізній стрічці під щитом розміщувався напис — «Дніпропетровськ».

Другий герб У 2017 році, після перейменування міста на сучасну назву Дніпро, до герба внесли деякі зміни. Обидві стрічки на вінку стали синьо-жовтими, а на девізній стрічці розмістили нову назву міста — «Дніпро»

Галерея

Див. також Прапор Дніпра Дніпро (місто)

Примітки

Джерела

В. М. Бекетова. Герб — наследство покодений//Наше місто. — 1998. — 24 січня В. М. Бекетова. Наша визитная карточка // Днепр вечерний. — 1992. — 20 травня В. М. Бекетова. Герб міста та його використання в міському середовищі (за матеріалами Дніпровського історичного музею)//Музей i місто. Музеєзнавчі аспекти збереження i відтворення своєрідності міської культури (матеріали обл. наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровськ). — Д: АРТ-ПРЕС, 2003, c. 18-27 А. В. Бойко. Перший герб м. Катеринослава// Проблеми історіографії та джерелознавства історії запорізького козацтва. Матеріали наукових читань [на честь] Д. I. Яворницького: Зб. ст. Запоріжжя:1993, с. 75-76 А. Б. Гречило. Яким бути гербу міста // Днепр вечерний. — 1992. — 22 сентября К. Титаренко. Какой герб нужен нашему городу? // Наше місто. — 1998. — 3 червня В. Воронов. Яким повинен бути герб міста // Наше місто. — 2000. — 1 листопада Яким бути гербу міста? // Наше місто. — 2000 — 22 грудня Про герб Дніпропетровська. Відкритий лист міському голові м. Дніпропетровськ Куліченку I. I.//Літературна Україна. — 2001. — 11 січня І. І. Куліченко. I ще раз про герб Дніпропетровська//Літературна Україна. — 2001. — 26 квітня В. Кудінов. Віднині ми маємо прапор i герб // Зоря. — 2002. — 21 березня О. Мороз. С гербом и реформами отдают «платформу»//Днепр вечерний. — 2002. — 23 марта Старт в третье тысячелетие. Очерки о Приднепровье. Дніпр. Проспект, 2003 В. М. Бекетова. Геральдична колекція Дніпропетровського історичного музею// Скарбниця рідного краю: Зб. мат.наук.-практ. конф. з музейної справи i краєзнавства. — Д, 1993, с. 44-47 В. М. Бекетова. Проблеми каталогізації геральдичних колекцій музеїв// Третя геральдична конф.: Зб. тез, повідомлень та доповідей. — Львів, 1993, с. 3-4