Капітал. Критика політичної економії () — одна з основних праць Карла Маркса, у якій аналізується та критикується капіталістичне суспільство. Книжка мала визначний вплив на робітничий рух в XX столітті.
Після десятиліть досліджень в економіці та написання різноманітних попередніх робіт (прим. Основи критики політичної економії, До критики політичної економії, Теорії доданої вартості) 1867 року було випущено перший том: Процес виробництва капіталу. Фрідріх Енгельс вже після смерті Маркса скомпонував рукописи останнього й видав два наступних томи, II: Процес циркуляції капіталу 1885 та III: Загальний процес капіталістичного виробництва 1895.
Номер 30 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу «Ньюсвік»Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік .
Огляд Перш за все, слід розрізняти три послідовних рукописи, написаних за планами, які змінюють структуру та визначення проблем, які досліджено в кожній наступній версії; та три редакції Капіталу.
Перший рукопис на економічну тему: Основи критики політичної економії (, 1857—1858). Був першим загальним нарисом запланованої праці, заснований на ідеї системного розвитку від абстрактних понять до конкретного, з прозорим поясненням виконаних кроків. Особливо це стосується поняття вартості, визначення ціни та собівартості виробництва, завдяки чому Маркс вивільнився з поняттєвого простору Рікардо. В цьому рукописі містилась лише частина більшої праці, яку запланував на цей час Маркс. Однак в ньому покривались, хоча і нерівномірно, частини майбутнього Капіталу, а другий та третій томи все ще перебували в зародковому стані. Роботу над ним було завершено в січні 1858 року.
Маркс одразу ж взявся за написання та друк До критики політичної економії (, 1859) яка згодом перетворилась на першу частину першого тому, присвячену основним категоріям товарів та грошам.
Того ж року він окреслив нарис праці, яка б складалась з трьох томів, які ми знаємо зараз, та окреслив зміст розділів першого тому.
Другий рукопис на економічну тему (від грудня 1861 до липня 1863) містив: варіант першого тому (продовження До критики); варіант третього тому; Теорії доданої вартості, на яких було заплановано побудувати четвертий том, присвячений історії та критиці попередньої економічної теорії. Цей рукопис містить новий та дуже докладний план першого та третього томів, написаних після Теорій в січні 1863 року, та відображає теоретичні вдосконалення, які вони містили, особливо поняття «капіталу взагалі», яке має основну роль в праці.
Третій рукопис на економічну тематику (1863—1865) являє собою нову, попередню чернетку трьох томів. Він також містить важливий текст, який було заплановано розмістити в кінці першого тому, але його було вирішено пропустити. Він має назву «Глава 6. Наслідки безпосереднього процесу виробництва».
Також існують три редакції першого тому Капіталу. Перша редакція (1867) відрізняється від наступних відмінним змістом першої глави та наявністю «додатку» з альтернативним вмістом. Друга німецька редакція (1873) в якій перша глава основана на додатку попередньої редакції. Французька редакція (1872—1875) побачила світ в окремих випусках, перекладач Дж. Рой, відредагована Марксом, який скористався цією нагодою аби підправити текст в багатьох місцях.
Наступні редакції були підготовлені Енгельсом. Четверте видання, яке стало «канонічним текстом», в основному спирається на друге німецьке видання з деякими додатками, які Маркс написав для французького видання.
Зміст
Том I: Процес виробництва капіталу
Перший том містить наступні відділиКарл Маркс. Капітал. Критика політичної економії. Том I. Кн. I / Пер. з нім. за ред. Д.Рабиновича. — Київ: Партвидав ЦК КП(б)У, 1934. — Стор. 833—839:
Відділ 1: Товар і гроші Відділ 2: Перетворення грошей на капітал Відділ 3: Продукція абсолютної доданої вартости Відділ 4: Продукція відносної доданої вартости Відділ 5: Продукція абсолютної і відносної доданої вартости Відділ 6: Заробітна плата Відділ 7: Процес акумуляції капіталу
Том II: Процес циркуляції капіталу
Другий том містить наступні відділи: Відділ 1: Метаморфози капіталу та їх кругообіг Відділ 2: Обіг капіталу Відділ 3: Відтворення та циркуляція всього суспільного капіталу
Том III: Сукупний процес капіталістичного виробництва
Третій том складається з двох частин, що містять наступні відділиКарл Маркс. Капітал. Критика політичної економії. Том III. Ч. I. Кн. III / Пер. з нім. за ред. Д.Рабиновича. — Київ: Партвидав ЦК КП(б)У, 1936. — Стор. 437—439: Частина перша Відділ 1: Перетворення додаткової вартості в зиск і норми додаткової вартості в норму зиску Відділ 2: Перетворення зиску в пересічний зиск Відділ 3: Закон тенденції норми зиску до падіння Відділ 4: Перетворення товарного капіталу і грошового капіталу в товарно-торговельний капітал і грошово-торговельний капітал (купецький капітал) Відділ 5: Розпад зиску на процент і підприємницький дохід. Капітал, що дає процент Частина друга Відділ 5 (продовження): Розпад зиску на процент і підприємницький дохід. Капітал, що дає процент Відділ 6: Перетворення додаткової вартості в земельну ренту Відділ 7: Доходи та їхні джерела
Том IV: Теорії додаткової вартості
Четвертий том складається з трьох частин, що містять наступні розділиКарл Маркс. Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»). Частина I. — Київ: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1956. — Стор. 432—437; Карл Маркс. Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»). Частина II. — Київ: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1960. — Стор. 634—640; Карл Маркс. Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»). Частина III. — Київ: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1964. — Стор. 555—560. [Розділ перший] Сер Джеймс Стюарт [Розділ другий] Фізіократи [Розділ третій] Адам Сміт [Розділ четвертий] Теорії щодо продуктивної і непродуктивної праці [Розділ п'ятий] Неккер [Розділ шостий] Економічна таблиця Кене (відступ) [Розділ сьомий] Ленге [Розділ восьмий] Пан Родбертус. Нова теорія земельної ренти (відступ) [Розділ дев'ятий] Зауваження про історію відокремлення так званого Рікадорського закону земельної ренти. [Додаткові зауваження про Родбертуса] (відступ) [Розділ десятий] Теорія ціни витрат у Рікардо і Адама Сміта (спростування) [Розділ одинадцятий] Теорія ренти Рікардо [Розділ дванадцятий] Таблиця диференціальної ренти з поясненнями [Розділ тринадцятий] Теорія ренти Рікардо (закінчення) [Розділ чотирнадцятий] Теорія ренти А. Сміта [Розділ п'ятнадцятий] Рікардовська теорія додаткової вартості [Розділ шістнадцятий] Рікардовська теорія прибутку [Розділ сімнадцятий] Рікардовська теорія нагромадження. Критика її. Виведення криз з основної форми капіталу [Розділ вісімнадцятий] Різне у Рікардо. Джон Бартон [Розділ дев'ятнадцятий] Т. Р. Мальтус [Розділ двадцятий] Розклад Рікардовської школи [Розділ двадцять перший] Пролетарські противники політико-економів, які виходили з Рікардовської теорії [Розділ двадцять другий] Рамзей [Розділ двадцять третій] Шербюльє [Розділ двадцять четвертий] Річард Джонс
Цитати з 1-го тому
Передмови
Промислово розвиненіша країна показує менш розвиненій країні лише картину її власної будучиниПередмова до першого видання «Капіталу» // Карл Маркс. Капітал. Критика політичної економії. Том I. Книга I. — Харків: Партвидав «Пролетар», 1933. — Стор. 78*..
Діялектика в нього [ Геґеля ] стоїть на голові. Треба її повернути й поставити на ноги, щоб вилущити раціональне ядро з містичної шкаралупиПередмова до другого видання «Капіталу» // Там само. — Стор. 88*..
Відділ перший. Товар і гроші
Отже, праця не є однісіньке джерело продукованих нею споживчих вартостей, речового багатства. Праця є його батько, як каже Вільям Петті, а земля — його матірТам само. — Стор. 9..
…таємність товарової форми є попросту в тому, що форма ця відбиває людям суспільний характер їхньої власної праці як предметний характер самих продуктів праці, як суспільні природні властивості цих речей; тим то й суспільне відношення продуцентів всієї сукупної праці вона відбиває як суспільне відношення предметів, яке існує поза нимиТам само. — Стор. 34..
Вони несвідомі цього, але вони це роблятьТам само. — Стор. 36..
Величини вартостей змінюються постійно незалежно від волі, передбачення й діяльности осіб, що обмінюють продукти. Власний суспільний рух цих осіб має в їхніх очах форму руху речей, під контролем якого вони стоять замість самим його контролюватиТам само. — Стор. 36-37..
Формули, на чолі яких понаписувано, що вони належать до такої суспільної формації, де процес продукції панує над людьми, а не людина над процесом продукції, — буржуазна свідомість цієї формації вважає за таку саму самозрозумілу природну доконечність, як і саму продуктивну працю. Тому вона з передбуржуазними формами суспільно-продукційного організму поводиться приблизно так само, як отці церкви з передхристиянськими релігіямиТам само. — Стор. 42..
Відділ другий. Перетворення грошей на капітал
…для перетворення грошей на капітал, посідач грошей мусить знайти на товаровому ринку вільного робітника, вільного в двоякому розумінні: щоб він, з одного боку, як вільна особа порядкував своєю робочою силою як своїм товаром, і щоб, з другого боку, в нього не було на продаж ніяких інших товарів, щоб був він гольцем голий, позбавлений усіх речей, потрібних для здійснення його робочої силиТам само. — Стор. 121..
Відділ третій. Продукція абсолютної додаткової вартости
Павук виконує операції, що подібні до операцій ткача, а бджола будовою своїх воскових комірочок засоромить не одного архітектора-людину. Але найгіршого архітектора від найкращої бджоли з самого ж початку відрізняє те, що він, раніш ніж збудувати комірочку з воску, вже збудував її у своїй голові. Наприкінці процесу праці виходить такий результат, який на початку цього процесу вже існував у уяві робітника, отже, вже існував ідеальноТам само. — Стор. 130..
У капіталіста є свій власний погляд на цю ultima Thule, доконечну межу робочого дня. Як капіталіст він є лише персоніфікований капітал. Його душа — душа капіталу. Але капітал має одним-однісіньке життєве прагнення — прагнення самозростати, утворювати додаткову вартість, вбирати своєю сталою частиною, засобами продукції, якомога більшу кількість додаткової праці. Капітал є вмерла праця, що, як вампір, оживає, лише вбираючи в себе живу працю, і то довше живе, що більше вона її вбирає. Час, протягом якого робітник працює, — це є той час, протягом якого капіталіст споживає куплену ним робочу силу. Коли робітник споживає для себе самого той час, що ним він порядкує, то він обкрадає капіталістаТам само. — Стор. 176—177..
В сутичці поміж рівними правами вирішує силаТам само. — Стор. 178..
Установлення нормального робочого дня є результат багатовікової боротьби між капіталістом і робітникомТам само. — Стор. 210..
Відділ четвертий. Продукція відносної додаткової вартості
Абсолютна вартість товару для капіталіста, що його продукує, сама по собі байдужа. Капіталіста цікавить лише додаткова вартість, що міститься в товарі й що її можна реалізувати в продажіТам само. — Стор. 249..
…поділ праці захоплює поряд економічної сфери усякі інші сфери суспільства та всюди закладає основу тому розвиткові професіоналізму, спеціялізації, тій парцеляції людини, яка примусила вже А. Ферґюсона, вчителя Адама Сміса, вигукнути: «Ми є нація гелотів, і немає серед нас вільних людей»Там само. — Стор. 287—288..