«Марія Стюарт» () – опера на три дії італійського композитора Гаетано Доніцетті. Лібрето італійською мовою написав Джузеппе Бардарі за мотивами драми німецького письменника Фрідріха Шиллера «Марія Стюарт» (1800). Прем'єра відбулася 30 грудня 1835 у Мілані в театрі Ла Скала. Опера потрапила під заборону цензури в 1836 році та практично не виконувалася до середини XX століття, коли відновився інтерес до постановок опер бельканто.

Опера «Марія Стюарт» належить до опер Доніцетті, присвячених історії династії Тюдорів. Сюди входять також «Замок Кенілворт» (1829), «Анна Болейн» (1835) і «Роберто Деверо »(1837).

Історія постановок

«Марія Стюарт» в Італії: злет і занепад у XIX столітті

Прем'єра опери відбулася 30 грудня 1835 року в театрі «Ла Скала» за участю Марії Малібран у головній ролі. Вистава не мала успіху: Доніцетті описав цей вечір як «болісний від початку до кінця».Ashbrook 1972, p. 19, quoting Donizetti's letter to a friend. Ще до прем'єри опера зазнала втручання цензури через політично чутливий сюжет про конфлікт двох королев. Під час вистав Малібран проігнорувала частину цензурних виправлень і замість дозволеного варіанта donna vile («підла жінка») виконала оригінальний вислів vil bastarda («мерзенна байстрючка»), адресований Єлизаветі І.Ashbrook 1972, p. 19: he speculates that "someone, probably Donizetti himself, persuaded Malibran to use the original text, including the famous vil bastarda. Після кількох показів влада посилила цензурні обмеження, а постановку було знято з репертуару. Через цензурні перешкоди опера надалі ставилася переважно у перероблених або скорочених версіях, зокрема у Реджо-Емілії та Модені (1837), у Феррарі та на Мальті (1839–1840), у Флоренції, Анконі, Венеції та Мадриді (1840), Болоньї (1841), Порту (1842), Гранаді, Малазі, Барселоні, а також у Венеції та Падуї (1843), Лісабоні (1844) і, нарешті, в Пезаро (1844–1845). Лише в 1865 році оперу вперше поставили в Неаполі,Osborne 1994, pp. 229–234. після чого вона фактично зникла зі сцени більш ніж на 130 років.Ashbrook 1972, pp. 17 to 30.

Відродження у XX столітті та пізніше Перші постановки, що започаткували відродження опери у XX столітті, спиралися на цензуровані версії XIX століття. Першою з них стала вистава в Бергамо 1958 року, а американська прем'єра у концертному виконанні відбулася 16 листопада 1964 року в Carnegie Hall. Англійська прем'єра пройшла 1 березня 1966 року в Лондоні.Ashbrook and Hibberd 2001, p. 235. У 1967 році оперу також поставили на фестивалі Maggio Musicale Fiorentino за участю Лейли Генджер та Ширлі Верретт.Siff, Opera News.

У 1980-х роках у Швеції було виявлено авторський рукопис опери. На його основі підготували критичне видання, яке дало змогу відновити первісний текст і музику, вилучені або змінені цензурою та пізнішими редакторами. При цьому з'ясувалося, що після неаполітанської постановки 1865 року окремі музичні номери були замінені фрагментами з інших, менш відомих опер Доніцетті, тоді як сам композитор раніше використав частину музичного матеріалу Maria Stuarda в опері La favorite.William Ashbrook, "Maria Stuarda" in The New Grove Dictionary of Opera, edited by Stanley Sadie. Grove Music Online, Oxford Music Online (accessed 26 December 2009), and also in the 1998 print edition, Vol. 3, p. 213 f. Уперше у відновленій авторській версії оперу було виконано в Бергамо 1989 року у двоактній редакції.

Лібрето Акт перший. Вестмінстерський палац

Єлизавета отримує листа від французького короля, в якому той просить її руки для свого брата герцога Анжуйського. Одночасно король просить випустити з ув'язнення і відправити до Франції Марію Стюарт, яка вже багато років ув'язнена в замку Фотерінгей за звинуваченням у замаху на англійський престол. За Марію просить також Телбот, граф Шрусбері. Категорично проти висловлюється лорд Сесіл. Багато чого буде залежати від позиції королівського фаворита графа Лестера. Єлизавета залишає Лестера з придворними. Телбот просить Лестера підтримати звільнення Марії і для цього влаштувати особисту зустріч Марії з Єлизаветою. Лестер погоджується. Всі, крім Лестера, йдуть. Повертається Єлизавета. Після тривалого пояснення Єлизавета дозволяє Лестеру переконати себе - вона зустрінеться з Марією і тоді вирішить її долю.

Акт другий. Парк замку Фотерінгей

Марія зі своєю придворною пані Анною Кеннеді прогулюється по парку. Прекрасний весняний день народжує в душі ув'язненої надію на можливе звільнення. Здалеку чутно кавалькаду мисливців. Герольд повідомляє, що це королева Єлизавета. Входить Лестер. Він розповідає Марії, що влаштував як би випадкову зустріч Єлизавети з нею, і благає Марію упокорити свою гордість і на колінах благати про звільнення. Тільки так можна добитися милості Єлизавети. Входить Єлизавета в супроводі Телбота, Сесіла і придворних. Марія опускається на коліна. Єлизавета подає руку для поцілунку. Здається, примирення ось-ось відбудеться, але Сесіл провокує Єлизавету, і та піддає Марію насмішкам, перераховує її коханців, звинувачує в організації вбивства власного чоловіка. Гордість Марії ображена. Вона кидає Єлизаветі найстрашніше для тієї звинувачення в тому, що вона не дочка Генріха, оскільки її мати Анна Болейн була викрита в подружній зраді і страчена за це, а сам король Генріх піддавав сумніву походження Єлизавети. Примирення більше неможливе. Єлизавета в гніві йде. Марію беруть під варту.

Акт третій. Сцена перша. Кабінет Єлизавети

Сесіл наполягає на тому, щоб Єлизавета підписала для Марії смертний вирок. Єлизавета вагається. Входить Лестер і просить помилувати Марію. Тоді Сесіл звинувачує Лестера в тому, що той інтригує на користь Марії, тому що вирішив допомогти їй захопити англійський престол, одружитися з нею, і таким чином стати королем. Розгнівана Єлизавета підписує наказ про страту Марії.

Акт третій. Сцена друга. Кімната Марії

Сесіл приносить Марії смертний вирок. Входить Телбот. Він співчуває Марії, але та невтішна. Вона згадує своє життя, людей, загиблих через неї; вважає, що її спіткала заслужена кара.

Акт третій. Сцена третя. Великий зал в замку Фотерінгей

Придворні Марії оплакують свою королеву. Входить Анна. Вона в розпачі. З'являється Марія. Вона йде з гордо піднятою головою в королівській мантії та короні. Урочисто прощається вона зі своїми придворними, з Анною, дякує за службу. З'являються Сесіл, Телбот і Лестер. Марія дякує Телботові та Лестерові за допомогу, з презирством відповідає Сесілові, передрікає швидкий кінець правління Єлизавети та повернення на престол законної династії Стюартів. Всі приголомшені королівською величчю Марії. Її відводять на страту.

Дискографія Доніцетті. Марія Стюарт. Л. Генчер, Ш. Верретт, Ф. Тальявіні. Диригент Ф.Молінарі-Праделлі. Флорентійський музичний травень 2.5.1967 / MEMORIES Доніцетті. Марія Стюарт. Беверлі Сілз, Ейлін Фаррелл, Стюарт Берроуз, Луї Кіліко, Крістіан дю Плессі. Диригент Альдо Чеккато. DG 1971 - найповніший запис опери. Доніцетті. Марія Стюарт. М. Кабальє, М. В. Менендес, Х. Каррерас, Е. Серра. Диригент М. Санті. Париж, Радіо Франс 26.3.1972 Доніцетті. Марія Стюарт. Б. Сілз, М. Гальвані, К. Рігель, Р. Фрідерікс. Диригент Ч. Вілсон. НІКО 17.9.1972 Доніцетті. Марія Стюарт. Дж. Сазерленд, Ю. Туранже, Л. Паваротті, Дж. Морріс. Диригент Р. Бонінг. DECCA 1976 Доніцетті. Марія Стюарт. Е. Груберова, А. Бальтса, Ф. Арайса, С. Алаймо. Диригент Дж. Патане. Мюнхен. 1989. Доніцетті. Марія Стюарт. Е. Груберова, С. Ганассі, Х. Д. Флорес, С. Орфіла. Диригент Фрідріх Хайдер. Барселона Liceu 20.11.2003

Відеографія

Доніцетті. Марія Стюарт. М.Кабальє, Б.Беріні, Е.Хімненс, Е.Серра. Диригент А.Гатто. Барселона Liceu 31.12.1978 (TV) Доніцетті. Марія Стюарт. К.Ремиджіо, С.Ганассі, Ж.Каллейя, Р.Дзанеллато. Диригент Фабриціо Марія Кармінаті. Бергамо, Театр Доніцетті 2002 / DYNAMIC

Посилання Текст лібрето