Сибонеї ( від «печерні жителі» класичною таїно) — народ, що заселяв у доколумбову епоху Великі Антильські острови Карибського моря.
Жили на захід від таїно і ворогували з ними, але говорили спорідненою мовою.
Раніше історики часто плутали сибонеїв з ґуанахатабе ― племенами крайнього заходу Антильських островів, які відрізнялися від таїно і сибонеїв своєю культурою. Походження останніх не встановлено, хоча можливо, що вони відносилися до хвилі мігрантів з території сучасних Колумбії та Венесуели, які розмовляли аравакськими мовами. Не можна відкидати вплив центральноамериканських культурMitochondrial DNA from pre-Columbian Ciboneys from Cuba and the prehistoric colonization of the Caribbean — Lalueza-Fox — 2003 — American Journal of Physical Anthropology — Wi.
Історія На момент іспанської колонізації сибонеї були найбільш густонаселеною групою на Кубі. Вони населяли центральну частину острова, між західною провінцією Пінар-дель-Ріо та східною провінцією Ор'єнтеGranberry and Vescelius, p. 20, 23.. Бартоломе де лас Касас, який жив серед сибонеїв на початку 16 століття, розповів, що їхній діалект і культура були подібні до лукаянів (одне з племен араваків) сучасних Багамських островівGranberry and Vescelius, p. 20.. Таким чином, вчені класифікують сибонеїв як західну групу таїно, асоціюючи їх з народами Багамських островів, Ямайки та найзахіднішої Еспаньйоли, одночасно відрізняючи їх від класичних таїно на сході Куби, більшої частини Еспаньйоли та Пуерто-РикоGranberry and Vescelius, p. 9, 21.. Окрім класичних таїно на сході Куби, сибонеї поділяли острів із ґуанахатабеями, архаїчним народом, що населяє західну провінцію Пінар-дель-РіоGranberry and Vescelius, pp. 18–19.. Сибонеї говорили на діалекті мови таїно, умовно відомої як таїно сибонеїв; вони взаємозрозумілі, хоча між ними є відмінні рисиGranberry and Vescelius, p. 21..
Сибонеї були панівним населенням Куби приблизно до 1450 року.Granberry and Vescelius, pp. 20–21. Лас Касас стверджує, що на відміну від високоорганізованих класичних таїно на сході, у сибонеїв не було інтегрованих вождівств та ширшої політичної структури.Granberry and Vescelius, p. 9. У середині 15 століття класичні таїно з Еспаньйоли почали мігрувати на схід Куби. Ці кубинські таїно створили вождівства, зосереджені в провінції Ор'єнте, хоча вони заснували й поселення на заході, наприклад в провінції Гавана. Однак, кубинські таїно так і не створили загальноострівної політичної структури, яка існувала в Еспаньйолі та Пуерто-Рико. Зростання міграції класичних таїно з Еспаньйоли на Кубу було зумовлено бажанням уникнути іспанського вторгнення. Вождь еспаньйольських таїно Атуей втік на Кубу з більшістю свого народу; він залишався там, доки іспанці не захопили його і не стратили Після іспанського завоювання Куби в 1511 році під керівництвом Дієго Веласкеса де Куельяра, населення всіх корінних груп стрімко скорочувалось, доки до кінця століття вони не зникли як окремі групи.Saunders, p. xvii..
Плутанина з ґуанахатабеями У 20 столітті неправильне прочитання історичних записів змусило вчених сплутати сибонеїв як з сусідньою групою, ґуанахатабеями, так і з архаїчним населенням Карибського басейну. Лас Касас згадував і про сибонеїв, і про ґуанахатабеїв, але він розумів, що вони відрізняються: ґуанахатабеї були примітивним суспільством мисливців-збирачів на заході Куби, і вони говорили окремою мовою, відмінною від таїно. Плутанина джерел змусила археологів використовувати термін «сибонеї» для акерамічних археологічних пам'яток, знайдених на різних карибських островах. Оскільки багато з них були знайдені на колишній території ґуанахатабеїв, цей термін став асоціюватися з історичними (не таїно) ґуанахатабеямиSaunders, pp. 122–123.Rouse, pp. 20–21. Вчені визнали помилку у 1980-х роках і відновили назву «сибонеї» для західного народу таїно на Кубі.Granberry and Vescelius, pp. 22–23..
Література
Примітки
Зовнішні посилання Encyclopædia Britannica, vol. 3, p.313: «Ciboney» and p. 773: «Cuba (History)». Chicago, 1989.