Опера́ція «Ві́сла» (серед українців Польщі відоміша як акція «Вісла», ) — етнічна чистка, здійснена протягом квітня-липня 1947 року за рішенням партійного і державного керівництва СРСР, ПНР та ЧСР. Полягала у примусовій, з використанням військ (СРСР, Польської республіки, ЧСР), депортації українців з їхніх етнічних територій, — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, — на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині, так звані «Повернені Землі» () з метою асиміляції українського населення під маніпулятивним приводом обмеження підтримки українського підпілля місцевим населенням. Було переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3936 осіб (з них: 823 жінки, 27 священники. Унаслідок катувань загинуло близько 200 бранців), убито 655 осіб, заарештовано 2800 членів українського руху ОУН і УПА на Закерзонні. З квітня до липня 1947 року оперативна група «Вісла» провела 357 бойових акцій, ліквідувала 1509 повстанців, знищила 1178 бункерів і криївок.

Передумови

У 1944 році між урядами УРСР і Польської республіки було підписано «Угоду про взаємний обмін населенням у прикордонних районах». Це перше виселення українців зі споконвічних українських земель, що на той час належали Польській Республіці, котре передувало «Операції „Вісла“» та яке мало (за умовами Угоди) бути винятково добровільним, проводилося найчастіше примусово та із застосуванням військової сили. Польські адміністративні органи для збільшення масштабів переселення вдавалися до: позбавлення прав українців на землю, ліквідації рідного шкільництва, ліквідації культурно-освітніх установ, ліквідації греко-католицької церкви тощо.

Протягом жовтня 1944 — серпня 1946, за даними польських джерел, до УРСР було переселено 482 тис. осіб.

Переселення і масові репресивні акції польського уряду щодо українського цивільного населення викликали закономірну рішучу протидію національно-патріотичних сил — Української Повстанської Армії та підпілля Організації українських націоналістів на території Закерзоння, що становило серйозну загрозу для існування тоталітарного режиму в цілій Польщі. За цих умов польська комуністична влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила повністю виселити українське населення з його етнічних земель і розпорошити українську національну меншину в Польщі.

Керівники та виконавці операції Керівник  — бригадний генерал Стефан Моссор Начальник штабу ОГ «Вісла» — полковник Міхал Хілінський () Заступник керівника ОГ «Вісла» з політично-виховних питань — полковник Болеслав Сідзінський () Керівник розвідки ОГ «Вісла» — полковник Александр Євченко Кватермеєстр ОГ «Вісла» — полковник Францішек Лейтл Керівник операційного відділу Війська Польського — полковник Остап Стеца Командувач Краківського військового округу — генерал дивізії Командир  — бригадний генерал Командир  — полковник Командир  — полковник Ян Кобилянський () Командир 7-ї дивізії піхоти — полковник Зигмунт Бобровський Командир  — полковник Ян Белецький () Командир  — полковник Ігнацій Величко () Командир 34-го полку піхоти — підполковник Ян Ґергард Суддя Військового Суду ОГ «Вісла» — полковник Мар'ян Маліновський () Суддя Військового Суду ОГ «Вісла» — старший лейтенант Людвік Келтика Військовий прокурор ОГ «Вісла» — капітан Ян Праусе

Планування депортації 1947 року та підготовка до неї

31 січня 1947 р. — голова Воєводського комітету безпеки в Ряшеві полковник Іґнаци Вєлічко видає наказ провести облік українського населення на території Ряшівського воєводства. 5 лютого — польський Сейм проголошує «Закон про амністію для членів підпілля» на час від 22 лютого до 25 квітня 1947 р. Амністія не поширюється на ОУН і УПА. Як заявлено під час сеймових переговорів: . 14 лютого — новоторзький староста Лех Лея звертається до краківського воєводи з проханням виселити лемків. Пояснює це потребою . 20 лютого — заступник начальника Генерального штабу Війська Польського генерал Стефан Моссор у звіті міністру національної оборони і голові Державної комісії безпеки представляє список українців з 12 повітів Ряшівського воєводства і проєкт їх виселення. . 25 лютого — голова Воєводської комісії безпеки в Ряшеві полковник Вєлічко пропонує виселити українців: . 6 березня — з пропозицією виселення лемків виступає до Державної комісії безпеки командир Краківської округи генерал. : . 27 березня — на засіданні Державної комісії безпеки обговорено пропозицію виселення українців. Прийнято постанову, щоб міністр державної безпеки генерал Радкевич справи, котрі стосуються виселення українців з Ряшівського воєводства () представив на засіданні Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії. 27 березня — у секретному рапорті Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська записано:

Сили УПА на Закерзонні Згідно з оцінками документів, котрі були в командування Оперативної Групи «Вісла», Українська повстанська армія розпоряджалася на день 1 квітня 1947 року збройними силами в кількості 2402 осіб, включно з місцевою самообороною в кількості 720 осіб. Серед членів УПА таких, що носять зброю й активні в бойових діях, оцінено на 1772 людини. Розклад сил на окремі відділи виглядав наступний: Штаб УПА в «Закерзонському Краю» — 25 осіб; Округа № 1 (Сяноччина) — штаб (37 осіб), підрозділи місцевої самооборони, зокрема Самооборонні Кущові Відділи () 249 осіб, збройні підрозділи: сотня «Бурлаки» (120 осіб), сотня «Ластівки» (91), сотня «Громенки» (121), сотня «Крилача» (81), Лемківська сотня «Стаха» (61), сотня «Біра» (90), сотня «Хріна» (121), сотня «Романа» (121). Округа № 2 (Ряшівщина) — штаб (27 осіб), підрозділи місцевої самооборони СКВ () 471 особа, збройні підрозділи: сотня «Месники-1» хорунжого Григорія Мазура «Калиновича» (100), сотня «Месники-2» хорунжого Івана Шиманського «Шума» (101), сотня «Месники-3» Михайла Тарабаня «Тучі» (90), сотня «Месники-4» Григорія Левка «Крука» (71) (входили до складу куреня «Месники»), сотня «Бриля» (60), сотня «Сагайдачин» (61), сотня «Яра» (41), сотня «Чауса» (51), сотня «Дуди» (40), сотня «Крилаті» (41), сотня «Давида» (71) ().

Згідно з тими ж даними командування Оперативної Групи «Вісла», на 23 липня 1947 року збройні сили УПА на Закерзонні зменшились з 2402 осіб до 563.Grupa Operacyjna «Wisła», kalkulacja sił U.P.A. (sił zbrojnych U.P.A. i personalnej obsady terenowej) na terenie działania Grupy Operacyjnej «Wisła» na dzień 1.04-23.07.1947 r.

Хід операції

Формальний привід Приводом до початку операції «Вісла» стала загибель 28 березня 1947 року в районі села Яблоньки (на шосе між Балигородом і Тісною) у бою з відділом УПА (командир — майор С. Хрін) заступника міністра оборони (ІІ віцеміністр національної оборони) Польської республіки генерала Кароля Свєрчевського. Справжнім наміром, прихованим у документах з грифом «таємно», було «остаточне розв'язання української проблеми в Польщі».

.

Цього ж дня на засіданні політбюро ПРП було прийнято рішення про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства — Вроцлавське, Гданське, Зеленогірське, Кошалінське, Ольштинське, Познанське і Щецінське.

28 березня — постанова Політбюро ЦК ПРП: . 29 березня — Політбюро ЦК ПРП повідомляє про свою постанову в справі виселення українців посла СРСР у Варшаві Віктора Лебедєва. 30 березня — Воєводський комітет безпеки в Ряшеві приймає постанову про виселення і «впровадження концтаборів для українців, що шкодять Державі» 11 квітня — постановою Політбюро з завданням проведення «української акції» () твориться штаб оперативної групи, яку очолює генерал Моссор. 11 квітня — рапорт Оперативного відділу Генерального штабу Війська Польського у справі генерала Свєрчевського:

15 квітня — міністр оборони Польської республіки фельдмаршал Міхал Рола-Жимієрскі (, ) звернувся до міністрів оборони національної Республіки Чехословаччини і СРСР з проханням про щільну блокаду рубежу з Польщею, щоб ніхто не перебрався на територію сусідніх країн. 16 квітня — на засіданні Державної комісії безпеки представлено проєкт організації «Спеціальної акції „Схід“» (), згодом перейменованої на «Акція „Вісла“» (), який починався від речення:

17 квітня — звіт спеціальної комісії Міністерства безпеки і оборони в справі вбивства генерала Сверчевського:

18 квітня — Посол Польської республіки в Москві повідомляє міністра закордонних справ СРСР про акцію «Вісла». 20 квітня — план дій Оперативної групи «Вісла»:

22 квітня — інструкція командування Оперативної групи «Вісла» для командира конвою транспорту з виселеними українцями:

22 квітня — у Сяноці починає «працювати» Військовий суд Оперативної групи «Вісла». Протягом трьох місяців він засудив 173 українців до смертної кари, 58 на довічне ув'язнення і 79 на кару до 15 років ув'язнення. 23 квітня — постанова Політбюро ЦК ПРП у справі ув'язнення «підозрілих українців» () у концтаборі в Явожні. 23 квітня — інструкція командування ОГ «Вісла» для командира виселенського відділу:

23 квітня — інструкція командування ОГ «Вісла» для коменданта полкового збірного пункту:

23 квітня — з'являється наказ для вояків перед їх виїздом на акцію «Вісла»:

24 квітня — Президія Ради Міністрів Республіки Польща ухвалила рішення у справі Акції «Вісла». 24 квітня — з Варшави відправлено залізничним транспортом 15 тонн колючого дроту для побудови перехідних виселенських таборів. 24 квітня — згідно з наказом командира ОГ «Вісла» починаються масові арешти українців, запідозрюваних у співпраці з УПА. 28.04.1947 о 04:00 ранку шість польських дивізій (близько 17 тисяч осіб) та відділи Корпусу Безпеченьства Публічного (назва органів польської служби безпеки) оточили території, на яких компактно проживало українське населення. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польської республіки від Берестя до Нового Санча. Операція Вісла проводилась під безпосереднім керівництвом міністра оборони Польської республіки маршала Р. Жимерського та генерала С. Моссора. 28-29 квітня — на засіданні Пленарної Конференції єпископату Польщі Примас Польщі Кардинал Август Гльонд повідомляє, що Святійший Отець іменував його делегатом для Церков східного обряду в Польщі — Греко-Католицької і Вірменської. Просить польських владик, щоб з великою розсудливістю і гідністю ставилися до греко-католиків, щоб «навіть не давати приводу, що спричиняються до ліквідації Церкви» (). Просить також, щоб з українських церков не забирали іконостасів. 29 квітня — зі станції Куляшне від'їжджає перший транспорт з виселенцями. Це мешканці Должиці Сяніцького повіту. 1 травня — командування 9 Дивізії Війська Польського повідомляє, що 1 травня в Перемишлі

9 травня — командування 7 Дивізії Війська Польського повідомляє, що

9 травня — з Освєнціма до концентраційного табору в Явожні прибуває перша група українців. В'язнем № 1 є Марія Баран, дочка Петра й Анни, нар. 10.III.1929 р. в Луковій Ліського повіту. 15 травня — краківський щоденник «Naprzód» («Вперед») повідомляє про акцію «Вісла».

22 травня — у лісі біля Лішної Сяніцького повіту розстріляно у збірній екзекуції першу групу 19 українців, засуджених на смерть Військовим судом Оперативної групи «Вісла». Серед страчених була дівчина Розалія Мілько. 27 травня — таємна, вручну написана, інструкція головного прокурора Війська Польського полковника Генрика Гольдера для Військового суду Оперативної групи «Вісла»:

21 червня — у Любачеві відбулася урочиста зміна назви вулиці Шашкевича на вул. «генерала Свєрчевського». 6 липня — наказ командування ОГ «Вісла» № 006 про створення спеціальних військових «Grup Kontrolnych» («Груп Контрольних»), завданням яких є перевірити ще раз кожну виселену місцевість у пошуках українців:

15 липня — Державна комісія безпеки вирішує, щоб від 1 до 25 липня ОГ «Вісла» провела «kontrolę terenów i oczyszczenie z pozostałych resztek» (тобто — «контроль і зачистку території від решток»).