Клод Шаброль

Клод Шаброль (; 24 червня 1930, Париж — 12 вересня 2010, Париж) — французький кінорежисер, сценарист, актор, продюсер. Шаброль є одним з основоположників французької «нової хвилі», лідерами якої стали Жан-Люк Годар і Франсуа Трюффо. Разом з цими режисерами Шаброль починав як кінокритик у журналі Cahiers du cinema.

Перший фільм Шаброля «Красень Серж» вийшов в 1958 році, він викликав значний глядацький інтерес і заслужив позитивні відгуки критиків. Друга картина режисера — зняті в 1959 році «Кузени» — удостоїлася головного призу Берлінського кінофестивалю.

Клод Шаброль є одним з найплідніших режисерів Франції. Майже щороку на екранах з'являється нова картина, в титрах якої є ім'я Шаброля. Всього за час своєї режисерської роботи Шаброль зняв понад півсотні картин. Крім режисури великого кіно, Шаброль знімався як актор і працював на телебаченні.

У 1964—1980 роках Клод Шаброль був одружений з акторкою Стефан Одран.

Життєпис Клод Шаброль народився 24 червня 1930 у Парижі.

Його прихід у кіно почалася не з режисерських теренів, а з літературних. З середини 1950-х років він працював у журналі «Cahiers du cinema» разом з Франсуа Трюффо, Жаном-Люком Годаром, Еріком Ромером і Жаком Ріветта. А весь вільний час Шаброль присвячував читанню детективів.

Журнал «Cahiers du Cinema» своїми поглядами надихнув багатьох початківців критиків почати знімати власне кіно. Так почалася французька «нова хвиля».

Перша стрічка Шаброля — «Красунчик Серж» (1958) — стала маніфестом нового кіноруху і викликала фурор: недорогий (був знятий на гроші, отримані Шабролем у спадок) і гострокритичний щодо буржуазної дійсності, абсолютно некомерційний фільм викликав, тим не менше, великий інтерес, як і наступна картина — «Кузени» (1959). В обох фільмах проявилися риси подальшої творчої манери режисера — гострий сюжет, критика буржуазного укладу життя, холодна мізантропія в зображенні провінції.

Все життя Шаброль був прихильником жанру «чорного детективу», проте в найкращі роки своєї творчості використав жанрові канони для гостросоціального аналізу та демонстрації широкої картини відносин всередині буржуазного суспільства. Особливо яскравим був період кінця 1960-х — початку 1970-х років: «Невірна дружина» (1969), «Нехай помре звір» (1969), «М'ясник» (1969), «Розрив» (1970), «Криваве весілля» (1973), коли критика називала режисера, його постійного співавтора сценаріїв Поля Жегоффа і актрису (і дружину Шаброля) Стефан Одран творцями «нової людської комедії», порівнюючи з Бальзаком.

Гостросюжетна фабула в цих фільмах була необхідна для того, щоб розкрити лицемірство і нерідко криміналізованість людських відносин усередині середнього і вищого класів суспільства.

У 1975 закінчився тривалий період співпраці з Жегоффом. Однак Шаброль спробував зберегти колишню творчу манеру, продовжуючи знімати «чорні детективи»: «Інспектор Лаварден» (1986), «Маски» (1987), «Крик сови» (1992), водночас вносячи розмаїтість у свої теми, екранізуючи гучні судові процеси півстолітньої давності: «Віолетта Нозьєр» (1978), «Жіноча справа» (1988); літературу XX століття: «Чужий кров'ю» (1984) за Сімоне де Бовуар, «Тихі дні в Кліші» (1990) за Генрі Міллером; класичну літературу: «Мадам Боварі» (1991) Гюстава Флобера; фольклорну прозу: «Кінь гордині» (1979) П'єра Еліаса. Цей період творчості Шаброля не містить удач і позначений почуттям втоми і холодного професіоналізму.

Всі подальші фільми Шаброля стали варіаціями знайомого жанру — детективами в буржуазному середовищі. Почав Шаброль теж з класики — першої в ряду стала «Бетті» (1992). Своє «Пекло» (1994) Шаброль не без гумору назвав «останнім марксистським фільмом», але тему класової боротьби і повстання мас виразно розкрив, швидше, у фільмі «Церемонія» (1995), звівши в дуеті актрис Ізабель Юппер і Сандрін Боннер. Після уїдливої поліцейської комедії «Ставок більше немає» (1997), Шаброль відзначив черговий ювілей — картина стала 50-ю в кар'єрі режисера.

Психологічний трилер «У серці брехні» (1999) дозволив Шабролю пофілософствувати: «Коли всі брешуть, то брехня зникає, а коли всі винні, то винен ніхто». Після фільму Шаброль несподівано сам зрадив свою Музу: він розлучився з Одра і тут же одружився з Орор Пакісс — з цією жінкою він пропрацював на знімальному майданчику з 1959 року.

Серед останніх робіт режисера фільми: «Спасибі за шоколад» (2000), серіал «Небезпечні» (2001), «Квітка зла» (2003), «Подружка нареченої» (2004), «Комедія влади» (2006), «Дівчина, розрізана навпіл» (2007), серіал «Новели Гі Де Мопассана» (2007—2008), «Белламі» (2009).

Фільмографія

1959 — «Красунчик Серж» 1959 — «Кузени» 1959 — «На подвійний поворот» 1960 — «Красуні» 1961 — «Залицяльники» 1962 — «Сім смертних гріхів» (епізод «Жадібність») 1962 — «Око лукавого» 1963 — «Офелія» 1963 — «Ландрю» 1964 — «Найпрекрасніші шахрайства в світі» (епізод «Людина, що торгувала Ейфелевою вежею») 1964 — «Тигр любить свіже м'ясо» 1965 — «Париж очима…» (епізод «Глуха») 1965 — «Марі-Шанталь проти доктора Ха» 1965 — «Тигр пахниться динамітом» 1966 — «Демаркаційна лінія» 1967 — «Скандал» 1967 — «Дорога в Коринф» 1968 — «Лані» 1969 — «Невірна дружина» 1969 — «Хай звір помре» 1969 — «М'ясник» 1970 — «Розрив» 1971 — «Перед настанням темряви» 1971 — «Велетенська декада» 1972 — «Доктор Пополь» 1973 — «Криваве весілля» 1974 — «Нада» 1975 — «Вечірка задоволень» 1975 — «Невинні з брудними руками» 1976 — «Чарівники» 1976 — «Буржуазні пристрасті» 1977 — «Аліса, або Остання втеча» 1977 — «Кревні узи» 1977 — «Потвора» 1978 — «Віолетта Нозьєр» 1979 — «Кінь гордині» 1982 — «Привиди капелюшника» 1984 — «Чужа кров» 1985 — «Курка з оцтом» 1986 — «Інспектор Лаварден» 1987 — «Маски» 1987 — «Крик сови» 1988 — «Жіноча справа» 1989 — «Тихі дні в Кліші» 1990 — «Доктор М» 1991 — «Мадам Боварі» 1992 — «Бетті» 1993 — «Око Віші» 1994 — «Пекло» 1995 — «Церемонія» 1997 — «Ставки зроблено» 1999 — «Серед брехні» 2000 — «Дякую за шоколад» 2002 — «Квітка зла» 2004 — «Подруга нареченої» 2006 — «Комедія влади» 2007 — «Одна дівчина на двох» 2009 — «Белламі»

Джерела Клод Шаброль. Биографическая справка

Посилання