Козел альпійський (Capra ibex) — вид ссавців ряду оленеподібних з роду козлів (Capra), поширений в Альпах. Інколи його називають «козорогом» (проте справжні козороги належать до іншого роду підродини козлових — Capricornis).

Зовнішній вигляд У середньому альпійський гірський козел сягає завдовжки до 150 см, а його висота у загривку становить близько 90 см. Самиці важать приблизно 40 кг, тоді як самці можуть важити до 100 кг. Самці мають великі вигнуті роги довжиною до 1 м, натомість у самиць є лише короткі, ледве вигнуті ріжки. В обох статей є борідка. Улітку забарвлення хутра у самців темно-коричневе, а в самиць дещо рудувате або із золотавим відтінком. Узимку хутро в обох статей стає сірим.

Поширення

Мешкає в Альпах на межі лісової зони та снігових вершин. Тварини можуть підійматися до 3500 метрів над рівнем моря. Узимку вони зазвичай спускаються нижче, ніж улітку, проте й у теплу пору можуть виходити на альпійські луки в пошуках їжі. Навесні вони просуваються вгору за лінією танення снігу, живлячись молодою рослинністю, і залишаються на великих висотах із липня по жовтень. Ночують переважно високо в горах.

Поведінка

Із весни до осені самці та самиці просторово сегреговані.

Найчастіше стадо альпійських гірських козлів складається з 10-20 самиць і дитинчат. Окрім них, існують менш стійкі холостяцькі стада молодих самців, а також зрілі самці-одинаки.

Зазвичай самці долають більші відстані, ніж самиці: вони шукають луки й частіше відвідують змінені діяльністю людини території (дороги, населені пункти, туристичні стежки тощо), які відрізняються вищою якістю корму. У шлюбний період (в Альпах він триває з грудня по січень) самці намагаються встановити своє лідерство в стаді. Через це суперництво між козлами нерідко переростає в поєдинки. Щоб перемогти в такому двобої й дістати можливість паруватися із самицями, самець мусить досягти щонайменше шестирічного віку. Упродовж усієї зими самець перебуває в стаді й покидає його лише навесні.

Після вагітності, що триває від п'яти до шести місяців, самиця у травні чи червні народжує одне, зрідка двох козенят. Дитинча здатне триматися на ногах уже з першого дня життя, але залишається з матір'ю і годується молоком ще близько року. Молоді самці залишаються із самицями приблизно до трирічного віку, після чого покидають їх та приєднуються до чоловічих груп. Тривалість життя альпійського гірського козла може сягати 20 років.

Систематика

Козел альпійський — один із кількох видів роду Capra, якого інколи називають ібексом або козорогом. Він є близьким родичем козла сибірського (Capra sibirica) і нубійського козла (Capra nubiana), якого раніше об'єднували з альпійським козлом в один вид. Інші види козлів ближчі до козла звичайного (Capra hircus).

Харчування Альпійський козел — рослиноїдна тварина. Трав'янисті рослини становлять 82-94% його раціону. Найчастіше він споживає такі трави: мітлицю, овес, куничник, кострицю, тимофіївку, тонконіг, сеслерію та трищетинник.

Узимку й навесні козел також поїдає гілочки та листя таких чагарників, як вільха зелена, ліщина звичайна, ялівець звичайний, рододендрон альпійський і верба трав'яна. Крім того, він споживає мохи та лишайники, хвою та кору молодих дерев — ялиці, модрини європейської, ялини європейської та сосни гірської. Якщо листя та пагони недоступні, він часто стає на задні лапи, щоб дістатися до цієї їжі.

У горах цим ссавцям бракує мінеральних солей. Часто ці тварини знаходять виходи мінеральних порід, багатих на солі, та злизують їх з каменів. Козоріг і людина

У давнину й у Середні віки козоріг був об'єктом містифікації, внаслідок чого всі частини його тіла — від крові та шерсті аж до екскрементів — використовувалися в медицині для лікування хвороб. Такі заходи майже призвели до вимирання цих травин у Європі. На початку XIX століття чисельність козлів у всьому альпійському регіоні ледь перевищувала 100 особин. Вони збереглися переважно в італійському Гран-Парадізо. В 1816 році лісничий Йозеф Цумштайн і природознавець Альберт Гіртаннер змогли переконати владу охороняти останніх козлів в Гран-Парадізо.

У 1854 році король П'ємонту і Сардинії Віктор Еммануїл II взяв козорогів під особистий захист. Завдяки успішній програмі з розселення козлів у Альпах, сьогодні вони знову зустрічаються в багатьох частинах свого споконвічного ареалу. Усі нинішні особини походять від тих збережених 100 тварин (що є прикладом ефекту пляшкового горла).

Попри те, що Швейцарія просила продати їй цих тварин, Віктор Еммануїл II забороняв іхнє вивезення. Перших тварин завезли до Швейцарії контрабандою лише в 1906 році та доставили у спеціально створений для цієї мети парк дикої природи "Петер і Пауль" у місті Санкт-Галлен. Нині їхня популяція є досить великою: загалом чисельність альпійських козлів становить від 30 до 40 тисяч особин, з яких понад 17 тисяч знаходяться у Швейцарії. З 1977 року на них дозволено контрольоване полювання. Місцеві жителі підтримують розселення альпійських козлів, оскільки їхня присутність сприяє розвитку екотуризму та вигідна для маркетингу альпійських курортів.

Цікаві факти

Версія 8.10 операційної системи Linux Ubuntu отримала назву «Безстрашний Козоріг» (Intrepid Ibex).

Джерела Козел альпійський (Capra ibex) у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005)