Анастасі́я Ма́рківна Скоропа́дська, до шлюбу Маркович, у першому шлюбі Голуб (1667–1729) — донька прилуцького орендаря Марка Марковича. Перший чоловік — генеральний бунчужний Костянтин Голуб, шваґр гетьмана Івана Самойловича. Другий чоловік — гетьман Іван Скоропадський. Часто втручалась у перебіг державних справ, за що прозвана «Настею-гетьманихою». Через владний характер серед козаків народилася приказка: «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Мала зв'язки в російських урядових колах, використовувала їх для збільшення своїх маєтків і дбала про інтереси численних родичів. Засновниця монастиря в Гамаліївці та Анастасіївської церкви в Глухові.
Сім'я Чоловік: Костянтин Голуб Донька: Євдокія Костянтинівна Голуб (?—[?) + Іван Чарниш, генеральний суддя. Чоловік (від 1700): Іван Скоропадський Донька: Уляна Іванівна Скоропадська (1703—1733) + Петро Петрович Толстой, ніжинський полковник, перший росіянин на українському полковницькому уряді.
Примітки
Джерела та література Пріцак О. Рід Скоропадських (Історично-генеальогічна студія). — Львів, 1938. Гуржій О. «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Суспільно-політичний портрет елітної жінки першої половини XVIII ст. // Соціум. Альманах соціальної історії. Випуск 1. — 2002. — с.219—230.
Посилання
Лебединська Т. Гетьманша серед «собіратєлєй»