Ви́шгород () — місто в Україні, адміністративний центр Вишгородського району Київської області. Розташоване на правому березі Дніпра і є північним передмістям Києва.
Перша історична згадка про Вишгород датується 946 роком. Під цією датою у літописі «Повість временних літ» він згадується як град княгині Ольги. В XI ст. тут були поховані князі Борис і Гліб — перші руські святі. З 1078 року, коли на княжіння у Вишгороді посів Ярополк Ізяславич, місто стає одним із удільних князівств Київської землі. У XIII ст. Вишгород вже був одним з найбільших міст Київської Русі, але 1240 року він був зруйнований ханом Батиєм і згодом перетворився на селище. Статус міста повернено 1968 року, після завершення будівництва Київської ГЕС. Станом на 1 січня 2016 року у Вишгороді проживало осіб.
Назва Походження топоніму «Вишгород» пов'язують з ландшафтними та географічними особливостями міста: з підвищеним рельєфом місцевості, де засновано городище, тобто Вишгород — означає місто, замок або укріплення на високому місці, і з ситуацією розташування відносно Києва, тобто вище за течією Дніпра.
Географія
Розташування Вишгород розташований на правому узбережжі Дніпра північного краю Київського плато, що є частиною Придніпровської височини, на відстані 18 км від міста Київ. На 2001 рік площа міста становила 8,7 км², загальна ж площа Вишгорода в межах населеного пункту становить 49,68 км². На заході та півдні його оточують хвойні ліси, на півночі — мішані, а на сході розташоване Київське водосховище. Разом з Київськими горами, він замикає величезний п'ятнадцятикілометровий амфітеатр дніпровської долини, обмежений високим схилом правого берега, що плавною дугою простягнувся від Вишгородської до Старокиївської гори.
Рельєф і ґрунти Території Вишгорода притаманний погорбований рельєф. Поверхня лісового пагорба, на якому сформувалось давнє місто, рівнинна, хвиляста, розчленована ярами та балками. Берегові схили Вишгородського пагорба і прилеглі до них збережені ділянки заплави Дніпра мають велику природну та історичну цінність.
На геологічному розрізі північного узбережжя зробленому зверху вниз можна простежити відклади четвертинного, неогенового і палеогенового періодів. В цих відкладах знаходяться дерново-підзолисті ґрунти (потужність 0,1—1,2 м), пісок, суглинок лесовидний сірувато-палевий (1—2 м), вишнево-червоні глини (3,0—5,8 м), пласти бурого вугілля (до 1 м) тощо. Також на території міста знаходяться поклади бурштину, які належать до прип'ятського басейну. Відомо, що він тут видобувався вже у XII ст. та використовувався майстрами при виробництві прикрас.
Клімат Клімат Вишгорода є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом. Сумарна тривалість сонячного сяйва за рік становить 1927 годин, або 43 % можливої. Протягом року найбільша тривалість сонячного сяйва спостерігається у червні та липні (по 279 годин), найменша (39 годин) — у грудні.
Щороку в місті утворюється сніговий покрив, максимальна висота якого звичайно спостерігається в лютому. Тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 80 днів.
Рослинність
Станом на 2010 рік, в околицях Вишгорода виявлено 20 рідкісних видів судинних рослин, з яких 8 включено до Червоної книги України (2009), а 12 видів належать до списку видів рекомендованих для взяття під охорону на території Київської області. Частина з цих видів, є надзвичайно рідкісними, тому їх порівняно чисельні популяції становлять цінність на державному рівні.
Тут знаходиться одна з небагатьох на Київщині великих популяцій хвоща великого. З ініціативи Київського еколого-культурного центру на невеличкому фрагменті підніжжя Вишгородських схилів в 1999 році було створено ботанічну пам'ятку природи місцевого значення «Хвощ великий», яка перебуває у віданні Вишгородської міської ради та займає площу 2 га. Зважаючи на те, що популяція хвоща великого зростає переважно за межами існуючої пам'ятки, науковці України протягом тривалого часу наполягають на необхідності розширити територію пам'ятки із включенням популяцій усіх рідкісних видів, створити ландшафтні заказники «Сільський яр» та «Горянський яр» на східній околиці Вишгорода, а також ботанічну пам'ятку природи «Орхідейна гірка» на узбережжі Дніпра. І неприпустимості забудови та засмічування вказаних територій. Але знищення пам'яток природи триває.
Екологія Вишгород знаходиться в IV зоні радіаційного забруднення. Радіаційна ситуація стабілізувалася в 1986–1988 роках і зараз змінюється повільно. На 2010 рік, на всій території Київської області, за винятком території зони відчуження і зони обов'язкового відселення, гамма-фон на поверхні ґрунту становить у середньому 10—25 мкР/годину, що істотно не перевищує доаварійні показники. Але в Вишгородському районі все ще реєструється перевищення вмісту радіонуклідів в дикорослих грибах (перевищення виявлено в 33 % проб), а також дикорослих ягодах (в 0,4 % проб) та м'ясі дичини (в 1,5 % проб).
Історія
Давня історія Поселення на території Вишгорода виникли дуже давно — тут виявлено рештки неолітичного поселення (IV—III тис. до н. е.), кургани доби бронзи (II тис. до н. е.), поселення скіфського часу (VII—VI ст. до н. е.) та поселення сарматського часу. В урочищі Межигір'я знайдено скарб мідних прикрас з виїмчастими емалями (V—VII ст. н. е.).
Середньовіччя
За легендою, місто було засновано Хоривом — молодшим братом Кия, і спочатку мало назву Хоривиця, але згодом стало називатись Вишгород. Саме під таким ім'ям місто згадується у письмових творах, що дійшли до нашого часу. Першою такою згадкою є історико-географічний трактат «Про управління імперією» написаний в середині X століття Костянтином Багрянородним. В ньому, Костянтин називає Вишгород Вусеградом (), одним з-поміж інших міст Русі, що відправляють свої кораблі до Константинополя. Найранішою ж засвідченою у писемних джерелах датою існування Вишгорода є 946 рік. За цим роком місто згадується у літописних зведеннях «Повість минулих літ», складених ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором на початку XII століття, як місто княгині Ольги («град Вользин»). Статус княжого міста залишається за Вишгородом і в подальші роки. На його зразок володимирським і смоленським князями були засновані фортеці — Боголюбово та Смядинь. Смядинь в одному з рукописів так і називають — «другий Вишгород».
Вишгород розташовувався за 15 км вище від Києва і гирла Десни, на високих пагорбах правого берега Дніпра, біля важливої переправи на торговельних шляхах. Він свідомо будувався як місто-фортеця, яке було оточене потужними дерево-земляними укріпленнями: валами, ровами, ескарпами. До міста вели три дороги: зі сходу — з долини Дніпра і перевозу; з півдня — з Києва; з півночі — з Поліського шляху. Вдале воєнно-стратегічне положення відносно Києва було однією з основних причин швидкого розвитку міста. Вишгород поступово ставав важливим елементом системи оборони давньоруської держави та значним осередком господарської діяльності.
Існує версія, що славнозвісна бібліотека Ярослава Мудрого зберігається на вишгородській землі. Цю бібліотеку засновано 1037 року. За словами літописця, Ярослав «насеял книжними словесьі сердца верных людей, а ми пожинаєм, ученье приемлюще книжное». Він не тільки сам читав «часто і в ночі і в дні», а й перекладав книжки з грецької на слов'янську. Після розповіді про користь книг йдеться про те, що «Ярослав же сей, якоже рекохом, любим бе книги, многи написав й положи в святой Софии церкви». Цим вичерпуються літописні джерела про славетну бібліотеку Ярослава Мудрого, або, як її краще називати, — Софіївського собору. Наприкінці свого життя Ярослав Мудрий через хворобу жив у літній резиденції — Вишгороді й, очевидно, міг передати частину своєї бібліотеки Межигірському монастирю, який розташовувався поблизу. На користь цієї версії свідчить той факт, що при Межигірському монастирі століттями існувала велика бібліотека. Сліди її були віднайдені начебто в 30-х роках XX ст., коли під час земляних робіт будівельники натрапили на «кам'яний мішок», у якому містились стародавні пергаментні рукописи в дерев'яних окладах. На жаль, цій знахідці тоді не було приділено належної уваги, і подальша її доля невідома.
Значний економічний розвиток міста підтверджують знахідки так званого «Кварталу металургів» з житлами та майстернями для виробництва: склоробного, ювелірного, ковальського, гончарного. 1078 року Вишгород уперше згаданий як столиця удільного князівства Київщини.
Особливого релігійного значення місто набуло після вбивства братів Бориса і Гліба, яке традиція приписує Святополку Володимировичу. Про них в середині XI століття написане «Сказання про Бориса і Гліба», а в 1071 році їх було остаточно канонізовано. Вони — помічники в битвах, їхнім ім'ям закликають до єдності Русі, до припинення міжусобних воєн, а 1072 року в Вишгороді відбувається з'їзд князів з нагоди церемонії перенесення мощей канонізованих братів до нової дерев'яної церкви. Зрештою, року 1112 князем Володимиром Мономахом було завершено будівництво незвичайно великого (900 м²) мурованого храму-мавзолею для увіковічення їх пам'яті, який було закладено ще у 1075 році чернігівським князем Святославом Ярославичем. І року 1115 мощі святих мучеників були перенесені до нього. На кошт Володимира Мономаха скриня з мощами святих була прикрашена сріблом та золотом, кришталем та коштовним камінням так вишукано, що про майстерність виконання захоплено розповідали навіть греки з Візантії.
З кінця XI — початку XII століття, місто стає значним економічним центром середньої Наддніпрянщини. Року 1077 Ярополк Ізяславович від свого батька, Великого князя Київського Ізяслава Ярославича, отримує Вишгородський стіл. В 1078 році Ярополк отримує титул князя і Вишгород стає центром удільного Вишгородського князівства підвладного Київським князям, та починає карбувати власну монету. У Вишгороді знаходились ставленики Великого князя Київського: Всеволод Мстиславич, В'ячеслав Володимирович та інші. Була тут і своя посадська влада — тисяцький, який здійснював і поєднував адміністративне керівництво, поліцейські функції та функції визиску. В той самий час будуються нові укріплення міста.
В середині XII століття міжусобні війни призводять до остаточного розпаду Київської Русі. Року 1169 за ініціативою Андрія Боголюбського була створена коаліція для походу на Київ. Вишгородський князь Давид Ростиславич приєднався до неї, і Вишгород став плацдармом для взяття Києва. Але невдовзі настає черга випробувань і для самого Вишгорода. Року 1173 він успішно витримує облогу суздальського війська зібраного тим же Андрієм Боголюбським.
У першій половині XIII століття площа дитинця Вишгорода становила 8 га, тут знаходився адміністративно-громадський центр та храм. Площа решти міста була понад 70 га, там розташовувалися житлові квартали та ремісничо-торговельний посад, де вироблялися та спродувалися ювелірні прикраси, зброя, скляні та гончарні вироби тощо. Таким чином Вишгород належав до найбільших міст Київської Русі, та був одним з культурних центрів того періоду. Року 1240 війська Монгольської імперії на чолі з чингізидом Батиєм у своєму поході на Східну Європу — захопили місто, а потім спустошили його.
З 1362 і до 1569 року Вишгород перебував у складі Великого князівства Литовського. Після монголо-татарської навали життя у місті поступово відроджувалося. Але у 1482 році Менґлі Ґерай на прохання Івана III здійснив похід на Київ в якому Вишгород було знов зруйновано. За даними польських дослідників (1880-ті), на тривалий час місто стало безлюдним..— S. 153.
Новий час
Після Люблінської унії 1569 року Вишгород увійшов до складу Польщі. Його власником лишився Межигірський монастир, якому ці землі були приписані грамотою Сигізмунда I. 1571 року королівським привілеєм за заслуги перед Королівством Польським Межигірський монастир та Вишгород з околицями був наданий правом «доживоття» Євтихію Висоцькому — писарю коронної канцелярії «справ руських».