Центральний державний історичний архів України (Львів)

Центральний державний історичний архів України, Львів (ЦДІАЛ України) — один з найбагатших і найдавніших архівів України. Зосереджені в ньому документи відображають історію українського та інших народів, що населяли Галичину. В ньому зосереджено одну з найбагатших і найдавніших збірок документальних матеріалів XII — першої пол. XX ст. з історії Західної України, Польщі, Австро-Угорщини, Литви, Білорусі, Чехії, Молдови, Німеччини, Угорщини та інших країн Європи.

Архів створений у листопаді 1939 року як Центральний Архів Давніх Актів у Львові на базі архівів, що існували в місті на 1939 рік — Архіву давніх актів міста Львова (магістрату), Державного архіву у Львові та ряду відомчих, організаційних і приватних архівів.

Історія формування та еволюції архіву

Архів давніх актів м. Львова (магістрату) Архів міста Львова виник ще в середині XIII ст., одночасно з заснуванням міста (перша літописна згадка про Львів відноситься до 1256 р.). Значна роль у Львові іноземних колоністів — німців, чехів, угорців, вірменів — запрошених королем Данилом, його сином Левом та наступними володарями, виявилася у наданні Львову маґдебурзького права ще в XIII ст. Архів зосереджував князівські грамоти місту, окремим церквам, колоністам, привілеї королів, господарів і воєвод інших країн галицьким купцям на закордонну торгівлю, документи міського самоврядування, цехові акти, частково приватні документи патриціату. Однак майже всі ці документи, як і княжий архів Романовичів, загинули 1340 р., під час першого нападу на Галичину польського короля Казимира ІІІ та під час боротьби за Галичину між Польщею і Литвою, у ході якої 1381 р. згорів Львів. Однак, починаючи з 1382 р., міські судово-адміністративні та рахункові книги Львова збереглися. У магістратському архіві збереглись і пергаменти ранішого часу, починаючи з 1233 р. Від середини XIII до початку XX ст. Міський архів Львова зберігався у ратуші, в міжвоєнний і повоєнний період, а також у будинку по вул. Яблоновських (Руставелі).

Протягом 1838—1839 рр. документи в межах фасцикулів описував відомий історик Д. Зубрицький. На основі опису він склав латинський «Inventarium Archivi Civitatis Leopoliensis», а на основі своїх нотаток написав твори: «Хроніка міста Львова» (1844), «Історія Галицько-руського князівства» у 3 томах (1852.1855), «Галицька Русь у 16 віці» (1862) та ін. Наукове описання архіву пов.язане з діяльністю видатного просвітителя і вченого І. Вагилевича (1811—1866). У 1862 р. він здійснив реорганізацію Міського архіву, запровадив нову методику поділу документів та їх описання, керував упорядкуванням фондів. У 1862—1866 рр. І. Вагилевич створив колекцію пергаментних грамот, вперше в Україні підготував до неї розгорнутий опис реґестового типу. Одночасно з І. Вагилевичем кустошем архіву в 1861—1872 рр. працював К. Расп. Він впорядковував та інвентаризував документи, склав численні довідки з історії Львова й Галичини.

З 1870 р. контрактовими кустошами були О. Гіршберґ (1874—1877), О. Семкович (1881—1882), К. Відман (1882—1891). Останній, крім удосконалення описів, написав нарис історії архіву й почав публікацію реґестів грамот. У 1891 році Львівський магістрат здійснив реорганізацію Міського архіву, який отримав назву Архів давніх актів міста Львова, вважався окремим департаментом магістрату й підпорядковувася Президії міста. Першим постійним архіваріусом архіву став А. Чоловський (1865—1944), який згодом протягом тридцяти років (1906—1937) працював директором. А. Чоловський керував концентрацією і впорядкуванням міських документів, виділив Колекцію карт і планів, опублікував ряд статей про архіви Львова.

Впорядкуванням та інвентаризацією документів, зокрема з періоду після 1787 р., у міжвоєнний час займалися також М. Вальтер і Ю. Скочек. К. Бадецький у 1934 р. склав меморіал — «Архів міста Львова. Його нинішній стан та реорганізаційні, інвентаризаційні й видавничі потреби». Багаторічне вивчення документів він узагальнив у частково опублікованому каталозі Архіву Давніх Актів м. Львова з науковим описом 956 львівських книг. Частина науковців продовжували працювати в архіві й після вересня 1939 р., і в період німецької окупації 1941—1944 рр.

Державний архів у Львові Державний архів у Львові, директором якого став відомий історик Євген Барвінський, створений у 1913 році на базі існуючого з 1908 р. Архіву Намісництва, де, крім документів цього вищого органу управління Галичини, зібраний великий масив документів Крайового комітету, Фінансової прокуратури, інших центральних установ. Директор архіву в 1908—1911 рр. А. Віняж, з середини 1911 р. Ю. Кокуревич. Заслугою Є. Барвінського збирання фондів численних державних і самоврядних установ колишньої Австро-Угорщини в Галичині та їх впорядкування. Державний архів містився початково в будівлі Намісництва й колишньому палаці намісника, а після 1927 р., значно поповнений документами, в будівлі колишнього Королівського арсеналу.

У 1931 р. до архіву приєднали ліквідований Крайовий архів карт і планів у Львові, що існував як самостійна установа з 1822 р.

У 1933 р. до Державного архіву на правах відділу приєднали також Земський архів. Цей архів було засновано 1784 р. як цісарсько-королівський уряд давніх галицьких гродських і земських актів і короборації документів після ліквідації гродських і земських судів Галичини. Крім гродських і земських актів Галичини (з Краківським і Сандомирським воєводствами) до нього потрапили книги підкоморських, каптурових (періоду міжкоролів'я), підвоєводинських (для єврейського населення), скарбових судів, Коронного трибуналу. За оцінкою австрійського історика XIX ст. Б. Дудіка цей архів став найбільшим судовим архівом Австрійської монархії. У 1808 р.цей архів підпорядкували Шляхетському судові, а 1877 р. він знову став самостійною установою і отримав назву Крайовий архів гродських і земських актів у Львові.

Центральний архів давніх актів у Львові Центральний архів давніх актів у Львові, створений у листопаді 1939 р. на базі Архіву давніх актів м. Львова (магістрату), Державного архіву у Львові та ряду відомчих, організаційних і приватних архівів. Він підпорядковувався архівному відділові Управління НКВС УРСР по Львівській області. 24 червня 1941 р. його реорганізували у Філіал Центрального державного історичного архіву УРСР, однак через початок німецько-радянської війни рішення не було виконане. Під час німецької окупації 1941—1944 рр. архів відновив діяльність як Архів м. Львова, підпорядкований Архівному управлінню генерал-губернаторства у Кракові. В ньому працювали відомі історики К. Бадецький, М. Голубець та ін. У 1943—1944 рр. найцінніші фонди були вивезені до Третього Рейху. В 1944—1945 рр., до закінчення реевакуації фондів, архів існував як відділ давніх актів Львівського облдержархіву. Протягом 1946—1947 рр. основна частина документів повернулася до Львова, і з 1946 р. архів знову діяв як Філіал ЦДІА УРСР. Внаслідок розмежування документів між Філіалом ЦДІА і Львівським облдержархівом до першого відійшли фонди установ і організацій Галичини, діяльність яких виходила за межі Львівського воєводства. У 1958 р. реорґанізований у ЦДІА УРСР у Львові, підпорядкований Архівному Управлінню УРСР.

Після війни архівом керували В. Позняков, Ф. Політкін, Д. Куцевол, а з 1958 р. Н. Врадій. З квітня 1958 р. по липень 1964 р.на посадах наукового співробітника та  завідувача відділу давніх актів працював Петро Харитонович Пироженко. Під його керівництвом були підготовлені до друку географічний покажчик до поземельних кадастрів Галичини, Йосифінської і Францисканської метрик.

На почаатку 60-х років з ініціативи І. Крип'якевича в архіві започатковано семінар з допоміжних історичних дисциплін, влаштовано експозицію кабінетів архівознавства, археографії, дипломатики, палеографії, філігранології, сфрагістики й геральдики.

Основними напрямками діяльності архіву є забезпечення збереження, науково-технічне удосконалення фондів, використання і публікація документів.

В архіві діє найбільша в регіоні лабораторія мікрофільмування і реставрації документів, працює читальний зал, каталог, стіл довідок, науково-довідкова бібліотека. Користування документами забезпечує система науково-довідкового апарату, створюється комп'ютерна база даних. Для дослідників є можливість копіювання документів. Архів постійно організовує наукові конференції і семінари, виставки документів. На базі Кабінетів допоміжних історичних дисциплін проводяться екскурсії і практика студентів. У приміщенні архіву діє також Українське геральдичне товариство.

Структура архіву Апарат управління

Відділи: забезпечення збереженості та обліку документів давніх актів використання інформації документів Сектори: зберігання документів давнього періоду зберігання фондів адміністративно-судових установ зберігання друкованих фондів зберігання фондів культурно-освітніх установ спеціальних історичних дисциплін релігіезнавства інформаційних технологій Лабораторія мікрофільмування та реставрації документів.

Характеристика і обсяг фондів Загалом в архіві зберігається 762 фонди з загальною кількістю 1112 097 (13382 л. м.) справи за 1233—1990 рр.; протяжність стелажів архіву — понад 12 тисяч погонних метрів. Сховища й робочі приміщення архіву розміщені у трьох пам'ятках архітектури: колишніх Бернардинському монастирі (1600—1630 рр.), Королівському арсеналі (1638.1650 рр.), Домініканському монастирі (1407 р.). Ця унікальна скарбниця історичних документів зберігає документи різних історичних епох: Галицько-Волинської держави (XIII — XIV ст.), Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої (XIV — XVIII ст.), встрійської і Австро-Угорської монархії (1772—1918), Західно-Української Народної Республіки (1918—1919), Української Народної Республіки (1917—1921), міжвоєнної Польщі (1919—1939), періодів радянської (1939—1941) і німецької (1941—1944) окупацій, радянського періоду (після 1944 р.) й незалежної України (після 1991 р.).

Найдавніші документи архіву, починаючи з 1233 р., відклалися у Колекції пергаментних грамот (ф. 131), у ній зібрані 1133 міжнародні угоди, булли пап, привілеї патріархів, митрополитів, єпископів, королів, царів, князів, господарів, воєвод містам і селам, церквам, монастирям, костелам, цехам, приватні угоди. Унікальним документом, що справив величезний вплив на перебіг української історії, є грамота Берестейської унії 1596 р. Грамоти колекції писані арабською, вірмено половецькою, грецькою, гебрейською, італійською, латинською, молдавською, німецькою, польською, російською, українською, французькою і чеською мовами. Вони стосуються історії не лише України, а й Білорусі, Ватикану, Волощини, Італії, Литви, Молдови, Німеччини, Польщі, Угорщини, Трансільванії, Туреччини, Франції, Московії та інших країн.

Найдавніший комплекс документів періоду Великого Литовського князівства й Речі Посполитої складають документи органів місцевого самоврядування — магістратів і громадських урядів. Загалом у архіві зібрано 67 таких фондів.

Найбільший за обсягом і найдавніший з них — фонд Львівського магістрату (ф. 52). Тут є актові книги й фасцикули ради, лави, лонгерії, вірменського суду, книги прийняття громадянства, шосові (податкові), цехові документи й матеріали міських шпиталів за 1382—1787 рр. Цінним історичним джерелом є хроніки Й. Алембека, С. Кушевича, В. Зиморовича, Я.-Т. Юзефовича, купецькі книги, т. зв. новини (газети) XVII—XVIII ст. Міські документи є невичерпним джерелом для дослідження розвитку економіки, торгівлі, культури, медицини, містобудування, воєнного та інших аспектів історії.

Гордістю архіву є великий (понад 6,5 тисяч) комплекс актових книг гродських, земських, підкоморських і старостинських судів Східної Галичини XV—XVIII ст. Хоча ці суди призначалися для розгляду справ шляхти, вони містять привілеї руських, литовських, угорських і польських королів і князів, митрополитів, архієпископів, владик на володіння земельними маєтками, містами й селами; люстрації Руського й Белзького воєводств, інвентарні описи маєтків; протестації православних і греко-католицьких митрополитів, владик, братств;