Драб () — рядовий воїн найманої піхоти на службі Великого князівства Литовського або Корони Польської наприкінці XV—XVI ст.
На українських землях кількість драбів була незначною. Драби розташовувалися невеликими ротами по 50–100 осіб у найголовніших містах краю. Київський гарнізон налічував 200—300 драбів.
Згідно ревізії 1552 року, основу гарнізону порубіжного містечка Черкаси складали дві роти драбів, які налічували 100 і 60 вояків відповідно. Першою командував ротмістр Петро Розбицький, інша підпорядковувалася безпосередньо черкаському старості князю Дмитрові Санґушкові.
Зазвичай, драби у роті ділилися на дві рівні частини, одна з яких була озброєна вогнепальною зброєю (аркебуз, мушкет), інша — холодною (алебарда, спис та ін.). Кожен драб мав меч або шаблю.
Драби добре зарекомендували себе у війнах із Молдавським князівством і Московською державою. Під час татарських нападів унаслідок своєї нечисленності й малорухомості вони використовувалися для оборони замків.
Примітки
Джерела та посилання (автор статті Борис Черкас)
Любавский М. К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. М., 1910 Kolankowski L. Obrona Rusi za Jagieiionow. Б/м, б/р.