Зять — термін свояцтва, чоловік дочки, сестри, зовиці. Іншими словами, зять — чоловік по відношенню до сім'ї дружини: до її батьків (тестя та тещі), її брата (шурина), її сестри (своячки) і дружини останнього (невістки). Чоловік сестри в діалектах також може зватися швагер. Зять, який постійно жив у домі батьків дружини, також називався приймаком.
Українське зять походить від , спорідненого з («зять»), («зять», «свояк»), («зять», звідки й , ), («родич», «брат»), , джаті («рід»), разом з якими виводиться з , пов'язаного з коренем *g'en- («плодити», «родити», «знати»). Первісно означало — «приймак у роді чи в сім'ї, на відміну від брата й сина — постійних членів родини». Наявність слов'янського і балтійського [z] ([ʒ]), індійського [d͡ʒ] на місці [g] в інших індоєвропейських мовах пояснюється явищем сатемізації.
Див. також Невістка
Примітки
Посилання Терміни генеалогії . Ступені спорідненості і ступеня властивості