«Словарь росийсько-український» — російсько-український словник, надрукований протягом 1893—1898 року в чотирьох томах у Львові М. Уманцем і А. Спілкою. 1924 року видавництво «Українське Слово» перевидало його в Берліні в одному томі. Фототипічно перевиданий в УРСР у 1925 році«Словарь росийсько-український» М. Уманця і А. Спілки // Історія української лексикографії / П. Й. Горецький; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1963. — С. 115—121..

Сутність

Мета словника була суто практична. У передмові її визначено так: «Давно вже почувається потреба в такій книжці, як російсько-український словар. Потреба ся, що здавна чулася не то що в Галичині, а й на Україні, стала найпильнішою останніми часами, коли російська література придбала собі таку славу й сталася чинником у просвіті слов′янських народів, а разом із тим щоразу більше стає вона по мові народною й більше московською, коли користування нею для всіх слов′янських народів, хоч би навіть і таких близьких родичів, як ми Русини, викликає ще більшу потребу в словарі… Запобігаючи сій потребі, ми й зважилися випустити в світ нашу роботу».

Усього словар містить близько 40 тисяч російських слів, перекладених українською. Про якісний склад слів і критерії їхнього добору до словника упорядники пишуть, що вони:

іншомовних слів, уживаних з однаковим значенням і в російській, і в українській, не включали до словаря; випускали слова, спільні в обох мовах; перекладали російські згрубілі й пестливі форми слів, бо в українській мові ці слова «мають завжди самостійні й розмаїті форми»; обов'язково намагються подати іменників будь-якого походження; подають усі прислівники, а ступеньовані прикметники — лише в окремих випадках.

Кожне реєстрове слово перекладено одним або декількома синонімічними українськими словами, для розкриття значення яких часто наведено речення з творів українських письменників чи народної творчості. Обов′язково позначено місце наголосу. Граматичних пемарок не подано, лише біля тих іменників, які в українській мові вживані тільки в однині чи множині.

Упорядкування такого великого російсько-українського словника дало змогу українській інтелігенції, зокрема письменникам, через російську мову лексично збагачувати і українську літературну мову, знаходити для поширених у російській слів нові найкращі й найточніші відповідники. Даний словар був посібником, за яким українська інтелігенція могла ознайомитися з російською мовою та вивчати її. Поширення «Словаря росийсько-українського» в Галичині сприяло остаточному занепадові «язичія» як літературної мови.

Критика У «Словарі росийсько-українськім» і дореволюційна, і радянська критика відзначала такі основні хиби:

неповнота словника, адже до деяких слів нема широко вживаних українських відповідників: абрикос — мореля, жерделя (але нема абрикоса); барченок, барчик — панич, паничик, паниченько (але нема паня, паненя); болтливый — щебетливий, ховзький на язик, слизькоязикий, базікало (але нема балакучий); болтовня — базікання, баляси, теревені, верзіння, торочення (але нема балаканина); вертлявий — верткий, кручений, юрливий, юлкий, дзиґа (але нема в′юнкий) тощо, а деяких російських слів, як-от: августовский, авторитет, аккуратность, безвоздушный, вменяемый, восторженный, выдыхание, каменотёс тощо — узагалі нема; деяких російських слів подано неточно, наприклад: анатомировать — потрошити, требушити, пороти, різати, карбувати; аппеляция — апеляція, пересуд; балаган — шопа; батог — палиця, кий, лозина; бут — груз тощо; трапляються чимало архаїзмів і діалектизмів: брус — брус, балка, штага, рамено, притуга; видение — мара, мана, манія, потороча, страхіття; грудь — груднина, грудниця, перси, перса; жбан — джбан, коновка; задержка — задержання, затримання, впин, упин, припинка, загайка, загаянка тощо.

Одначе «Словарь росийсько-український» має цілий ряд позитивних рис:

укладаючи цей словник, М. Уманець і А. Спілка орієнтувалися передусім на лексичні багатства Сходу України, а не Заходу, Це безумовно сприяло виробленню, поширенню й закріпленню східноукраїнських лексичних норм; Хоч у передмові було сказано, що в словнику не подано слів, спільних російській і українській мові, проте цього наміру практично не було здійснено:

Примітки

Джерела «Словарь росийсько-український» М. Уманця та А. Спілки // «Словарь росийсько-український» М. Уманця і А. Спілки // Історія української лексикографії / П. Й. Горецький; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1963. — С. 115—121.

Посилання Словарь росийсько-український. — Том I. А–К (1893), — Том II. К–П (1894), — Том III. П–С (1896), — Том IV. С–Я (1898) «Словарь росийсько-український». — Берлін, 1924