Тив́ун* * Кулаковський П. М. Тивун // (тів́ун, ті́ун) — управитель княжого дому, слуга, що виконував також судові та адміністративні поручення князя.КОРОТКИЙ СЛОВНИК історичної термінології, що вживається в «Повісті врем'яних літ». // Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с. Доступ Назва кількох категорій посадових осіб (прикажчик, управитель, наглядач) у Київській Русі та на українських землях у складі Великого князівства Литовського, Речі Посполитої і Московської держави до XVII століття. Слово тивун () вважається давнім запозиченням з давньоісландської мови: від þjónn («слуга»), що є спорідненим з («наймичка, служниця»), («слуга»), та («служити»), а також з («бігти, текти»).
Стародавня Русь У Київській Русі тіуном називались господарські управителі князя або бояр. Тіун огнищанний (пізніше тіун двірський) відав домом (огнищем, двором) феодала; Тіун конюшний відав конюшнями і табунами; Тіун ратайний — польовими роботами і т. д.
Тіуни були найближчими помічниками феодалів-землевласників у галузі суду і управління. Більшість із них були невільними людьми. Однак за вбивство тіуна згідно з «Руською правдою» платилось подвійну виру. На посаду призначалися дружинники. Особливо високими вважались звання «кінного тіуна», який відав кіньми князя, тому що князі і дружинники воювали на конях і на конях їздили в далекі подорожі.Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл.редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А. И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин;, зам. Гл.редактора: П. А. Мичурин. — Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:221)
У 14-17 ст. існували тіуни великого князя, що займались його господарством і управляли окремими городами-селами, волостями, та тіуни, що входили до апарату намісників і виконували судові функції.
Велике князівство Литовське У Великому князівстві Литовському тіунами називались великі феодали, що здійснювали управління волостями (пізніше — намісники).
В окремих місцевостях Галицької Русі, де чинність зберігало давньоруське право, тіуни були виборними представниками сільських громад.
Див. також Ключник Посадник Дідич Місництво Прикажчик
Примітки
Джерела Кулаковський П. М. Тивун // Тіун // Новий тлумачний словник української мови (у чотирьох томах) / укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко. — К. : Аконіт, 2000. — Т. 4 : Р — Я. — С. 536. — ISBN 966-7173-02-X.
Посилання Тивун //
Словничок з творів Івана Франка