Бутяга Володимир Іванович

Володимир Іванович Бутяга — дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Біографія Народився 9 травня 1949 року в селі Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області. Батько — сільський вчитель; мати — колгоспниця.

У 1966 році після закінчення школи працював різноробочим на цегельні с. Велика Багачка. Пізніше вступив на історичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького, який закінчив у 1971 році.

У 1971—1973 рр. проходив строкову службу в Радянській армії в Угорщині. Командир мотострілецького взводу в/ч 61484.

У 1973—1979 рр. працював на керівній комсомольській роботі у Херсонському обласному комітеті ЛКСМУ, м. Херсон.

З 1979 по 1981 роки викладав на факультеті міжнародних відносин та міжнародного права Київського Державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

У 1981—1983 роках був слухачем Дипломатичної академії МЗС СРСР, м. Москва, юрист-міжнародник, сходознавець зі знанням перської мови (Фарсі) та мови Дарі, диплом з відзнакою.

Дипломатична робота З 1983 по 1986 рр. працював радником Посольства СРСР у Демократичній Республіці Афганістан. Учасник бойових дій.

По тому, до 1993 року працював на посаді старшого викладача Українського Інституту міжнародних відносин при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

У 1993—1996 роках — перший секретар, радник Посольства України в Ісламській Республіці Іран.Один із співзасновників української дипустанови в Ірані, м. Тегеран.

У 1996—1997 роках — Тимчасовий Повірений у справах України в Ісламській Республіці Іран.

З травня 1997 по травень 2000 року був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Ісламській Республіці Іран. Був ініціатором будівництва в Ірані авіаційного заводу з виробництва літаків АН-140, масштабних україно-іранських контрактів у галузі вагонобудування, двигунобудування та транспорту. Був одним із співзасновників Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, м. Ісламабад.

У травні 2000 року став першим заступником директора Українського Центру досліджень проблем міжнародної безпеки.

У травні 2001 року призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Федеративній Республіці Нігерія — перший Посол нашої Держави в цій країні. Ініціював та забезпечив підписання масштабного україно-нігерійського контракту з добудови Аджаокутського металургійного комбінату.

У вересні 2001  р. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Гамбія (за сумісництвом)- перший Посол України. Організував і забезпечив поставки великих за вартістю українських морських поромів та сільськогосподарської техніки в цю країну.

У листопаді 2003 р. був переведений на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Ісламській Республіці Іран, на якій пробув до вересня 2006 року.

У вересні 2006 р. став радником з питань міжнародного співробітництва керівника органу центральної виконавчої влади України, м. Київ.

25 січня 2010 р. був призначений Надзвичайним і Повноважним Посолом України в Республіці Кенія. 31 травня-11 червня 2010 року — очолював українську делегацію на Оглядовій Конференції Міжнародного кримінального суду, що проходила у м. Кампала, Уганда. Брав безпосередню участь в організації заходів по звільненню захоплених сомалійськими піратами громадян України та українських кораблів.

З 27 квітня 2011 р. — Постійний Представник України при Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) та Постійний Представник України при Програмі ООН з населених пунктів (ООН-ХАБІТАТ) (за сумісництвом).

У лютому-квітні 2011 року — призначений Спеціальним Представником МЗС України в Великій Соціалістичній Народній Лівійській Арабській Джамагирії під час активної фази Громадянської війни у Лівії, м. Триполі.

З 6 травня 2011 р. — також за сумісництвом Надзвичайний і Повноважний Посол України в Об'єднаній Республіці Танзанія — перший Посол України.

У серпні-вересні 2012 року — призначений Спеціальним Представником МЗС України в Сирійській Арабській Республіці. Вирішення питань функціонування української дипломатичної установи та евакуації громадян України під час критичної фази громадянської війни у Сирії, м. Дамаск.

18 жовтня 2013 — 31 березня 2014 — призначений Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Південний Судан за сумісництвом. Перший Посол України.

Володіє: Перською (Фарсі)- професійний рівень, Дарі- професійний рівень, англійською- функціональний рівень.

Дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посланник України І класу (Указ Президента України № 373/1998 від 24.04.1998 р.) Надзвичайний і Повноважний Посол України (Указ Президента України № 526/2002 від 06.06.2002 р.)

Нагороди Подяка Президента України (2010 р.) орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2011 р.) орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (1996 р.) орден «Червоної Зірки» (1987 р.) орден Афганістану «За хоробрість» (1985 р.) «Діамантовий хрест» (2008 р.) «Іменна вогнепальна зброя» (2006 р.) медаль «За мужність та відвагу» (2003 р.) медаль Інтерполу «За заслуги» ІІ ступеня (2008 р.) Грамота Президії Верховної Ради СРСР від 29.12.1988 р. «За мужество и воинскую доблесть, проявленную при выполнении интернационального долга в Республике Афганистан» Відзнака Президента України — медаль «Захиснику Вітчизни» (1999 р.) 20 інших медалей.

Примітки

Література В. М. Матвієнко. Бутяга Володимир Іванович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання Український дипломатичний корпус Указ Президента України № 574/2013 Указ Президента України № 871/9т/2011 Указ Президента України № 845/2011 Указ Президента України № 551/2011 Указ Президента України № 508/2011 Указ Президента України № 61/2010 Указ Президента України № 494/2006 Указ Президента України № 1345/2003 Указ Президента України № 526/2003 Указ Президента України № 798/2003 Указ Президента України № 871/2001 Указ Президента України № 403/2001 Указ Президента України № 562/2000 Указ Президента України № 1329/99 від 14.10.1999 р. Указ Президента України № 373/1998 Указ Президента України № 431/97 Указ Президента України № 1237/1997 Указ Президента України № 030/1996 Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 28.12.1988 р. Постанова Президії Верховної Ради СРСР № 203803 від 17.03.1987 р. Постанова Реввійськради ДРА від 15.08.1985 р.