Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера — державний концертний заклад у місті Житомирі, заснований 1938 року.
Історія Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера, як і більшість архітектурних пам’яток, має складну, але надзвичайно цікаву історію. Будівлю звели у 1858 році як міський театр, виконану виконану в стилі в поєднанні стилів неокласицизму та неоренесансу.
Архітектура є виразним зразком доби історизму, де неокласицистична симетрія, стриманість та геометрія поєднуються з неоренесансними елементами. Головний фасад ускладнений виразними ризалітами, завершеними арковими фронтонами, великими арковими вікнами та вхідною групою, тоді як бічні фасади залишаються лаконічними. Таке вдале поєднання елементів надає споруді презентабельного й водночас стриманого вигляду.
Її роль у становленні та розвитку театральної культури Житомира того часу важко переоцінити.
Відомий письменник Лев Нікулін, уродженець Житомира, згодом так згадував цей театр: «…Це був справжній театр — затишна й шляхетна зала з ложами бенуара та бельетажу, з чудовою акустикою. Зал мав майже округлу форму, і навіть слово, сказане пошепки, було чути так, ніби його прошепотіли на вухо. Плафон прикрашали розписи з пухкими летючими купідонами, усміхненими музами, лірами та гірляндами троянд. Тут співала Поліна Віардо, виступали Сальвіні й Олдрідж, публіка захоплювалася гумором Щепкіна та Варламова. Найталановитіші італійські декоратори створили для театру вишукані мальовані декорації. Таємнича ілюзія зникла разом із цими майстрами — вони вміли так зображати середньовічні вулиці чи анфілади палацових залів, що сцена набувала безмежної глибини».
Зрозуміло, що такий театр у губернському центрі приваблював численних мандрівних акторів і гастролерів, із творчістю яких пов’язані яскраві сторінки історії театрального й сценічного мистецтва Волині. На житомирській сцені виступали відомі вітчизняні та зарубіжні митці.
Особливо пам’ятними стали гастролі Айри Олдріджа, який двічі — у 1865 та 1866 роках — відвідав Житомир. Про захоплене сприйняття місцевою публікою мистецтва темношкірого трагіка, котрий зруйнував відчуття екзотики й грав «так проникливо, що в залі плакали, не соромлячись сліз», писали «Волинские губернские ведомости» та навіть газета «Киевлянин». У сьомому номері журналу «Антракт» за 1866 рік зазначалося: «Нещодавно Айра Олдрідж, проїжджаючи, дав у Житомирі кілька вистав. Незважаючи на високі ціни, глядачів було багато. Найбільше житомирській публіці сподобався “Шейлок” — трагедію повторили тричі. Двічі з аншлагом ішов “Отелло”».
У другій половині XIX століття Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера (на той час — театральна будівля) була важливим осередком театрального життя міста. У 1860–1870-х роках у Житомирі у складі гастрольних драматичних колективів і місцевої трупи виступали відомі артисти, імена яких збереглися в історії театру.
На житомирській сцені розпочинали свій творчий шлях Митрофан Трохимович Іванов-Козельський — відомий виконавець ролей Чацького, Жадова, Гамлета, Уріеля Акости та Франца Моора, а також Микола Миколайович Синельников — актор, режисер і антрепренер. Про гастролі 1879 року в Житомирі, архітектурні особливості театрального приміщення та складні умови існування місцевої трупи згадувала у своїх спогадах акторка Олександра Яківна Глама-Мещерська, яка брала участь у виставах «Одруження Бєлугіна» та «Материнське благословення».
Із початку 1880-х років, у період часткового послаблення царських заборон щодо української мови й культури, мешканці Житомира отримали можливість ознайомитися з мистецтвом українського театру корифеїв. 22 листопада 1883 року трупа Михайла Старицького під режисурою Марка Кропивницького розпочала гастролі в Житомирі постановкою «Наталка Полтавка». Також демонструвалися нові на той час драми «Доки сонце зійде — роса очі виїсть» і «Глитай або ж павук» за участі Марії Заньковецької в ролях Оксани та Олени й Івана Карпенка-Карого в ролі Хандолі, комедія «За двома зайцями» та інші п’єси.
Виступи українських труп мали значний успіх у глядачів. За переказами, саме в цей період у будівлі театру були встановлені чавунні підпірки для зміцнення верхніх ярусів через велику кількість відвідувачів.
У 1883 році на сцені житомирського театру розпочала гастролі трупа Михайла Старицького. Глядачам були представлені драми «Доки сонце зійде — роса очі виїсть», «Глитай або ж павук» за участі Марії Заньковецької в ролях Оксани та Олени й Івана Карпенка-Карого в ролі Хандолі, комедія «За двома зайцями», а також інші п’єси. Виступи українських акторів мали значний успіх у публіки.
Водночас відомо, що наслідком популярності гастролей стала заборона київського генерал-губернатора на виступи українських труп у п’яти підвладних йому губерніях, зокрема й у Волинській. У зв’язку з цим наступні гастролі корифеїв у Житомирі відбулися лише в 1896 році. Тоді трупа під керівництвом Марка Кропивницького представила вистави «Лимерівна» Панаса Мирного, «Катерина» Миколи Аркаса, «Вечорниці» Порфирія Ніщинського, «Сорочинський ярмарок», «Циганка Аза», «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» Михайла Старицького та інші постановки.
Наступна зустріч житомирської публіки з провідними діячами українського театру відбулася навесні 1902 року під час гастролей об’єднаної трупи корифеїв, до складу якої входили Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий, Іван Загорський, Ганна Борисоглібська та Олександр Суслов. Схвальні відгуки глядачів і преси отримала вистава за п’єсою Михайла Старицького «Зимовий вечір». Особливою популярністю користувалися постановки за творами Івана Карпенка-Карого, зокрема «Паливода XVIII століття», «Хазяїн», «Безталанна», «Мартин Боруля», «Наймичка», «Понад Дніпром», «Сава Чалий».
29 березня 1902 року у виставі «Наймичка» відбувся бенефіс Марії Заньковецької. За повідомленнями місцевої преси, інтерес публіки був настільки великим, що зранку біля театральної каси збиралися черги, а під час продажу квитків траплялися сутички, у які втручалася поліція. У середині квітня трупа продовжила гастролі в літньому театрі «Аркадія» (нині — територія стадіону «Спартак»), який, попри холодну погоду, відвідувала значна кількість глядачів.
У 1905 році в Житомирі знову відбулися тривалі гастролі українських корифеїв: з 7 березня по 24 квітня виступала трупа під керівництвом Панаса Саксаганського та Миколи Садовського за участі Івана Карпенка-Карого. У листопаді 1906 року в місті гастролювала трупа Миколи Садовського, до складу якої входили Марія Заньковецька, Ганна Борисоглібська та Іван Мар’яненко. На початку XX століття Житомир також відвідували інші українські театральні колективи, зокрема трупи Олександра Суслова, Данила Гайдамаки, Тимофія Колісниченка та Михайла Ярошенка.
На межі XIX—XX століть у Житомирі активно гастролювали відомі російські театральні діячі. У вересні 1896 року в міському театрі у виставах за п’єсами Олександра Островського та Олександра Сумбатова-Южина виступила акторка Гликерія Миколаївна Федотова.
Житомир, а також Бердичів, неодноразово згадував у своїй книзі «Життя і творчість російського актора Павла Орленєва» відомий трагічний актор Павло Миколайович Орленєв, який гастролював у цих містах. У 1899 році Орленєв уперше виступив у Житомирі в одній зі своїх найвідоміших ролей — царя Федора Іоанновича з однойменної п’єси Олексія Толстого. У травні 1901 року він знову грав на житомирській сцені цю роль, а також образи Раскольникова і Карамазова в інсценізаціях творів Федора Достоєвського.
Вагомими подіями театрального життя Житомира стали виступи Мамонта Дальского, Павла Самойлова, братів Рафаїла і Роберта Адельгеймів, Марії Савіної та Віри Коміссаржевської.
У липні 1903 року Житомир відвідав оперний співак Федір Іванович Шаляпін. Спочатку він дав запланований концерт у залі будинку взаємного кредиту (нині — будівля Житомирської міської ради), а наступного дня виступив у міському парку над річкою Тетерів, де співав для публіки, перебуваючи в човні на річці.
Історія найстарішого театру на території України завершилася у 1938 році, коли заклад змінив свій статус і був реорганізований у філармонію. З цього часу розпочався новий етап його діяльності. Період становлення філармонії був складним: під час Другої світової війни її роботу було припинено.
Офіційне відновлення діяльності відбулося у 1944 році. Після війни філармонія поступово відновила роботу, було створено естрадні бригади, концертні колективи та музичні лекторії. Заклад отримав статус обласної державної філармонії та став важливим осередком музичного життя регіону.
Важливим етапом у розвитку філармонії став 1966 рік, коли було проведено реконструкцію репетиційних і службових приміщень. Упродовж радянського періоду, а також у перші роки незалежності України, заклад зазнавав певних труднощів, однак продовжував свою діяльність і зберігав провідні позиції у культурному житті області.
У 2012 році за значний внесок у розвиток концертної діяльності Житомирській обласній філармонії було присвоєно ім’я видатного українського та світового музиканта Святослава Теофіловича Ріхтера.
Станом на 2025 філармонія працює у приміщенні після капітального ремонту. Має репетиційну базу, концертний зал на 420 місць, малу залу на 70 місць.
Ремонт Підчас ремонту в 2011 році на історичній будівлі було збито весь оригінальний декор, замінивши його пінопластовим. Також будівля отримала новий дах, вікна та колір фасаду.
Всередині філармонії було також проведено повне оновлення усього декору і вигляду, були зафарбовані оригінальні розписи стелі, які ще були створені італійськими майстрами, був доданий новий невідповідний будівлі декор. Загалом весь інтер'єр намагались зробити в необароковому стилі.
Після ремонту будівля отримала зовсім новий вигляд, який не мав нічого спільного з автентичним виглядом будівлі. Був повністю втрачений оригінальний декор, розписи та акустика залу. Через дешеві і невідповідні матеріали будівля втратила автентичний вигляд, тому сьогодні вона не нагадує будівлю, якій майже 170 років.
Загалом подібні ремонти не могли б відбутись на пам'ятці архітектури через те, що єдиний допустимий вид робіт — це реставрація, а не ремонт.
Колективи Ілля Ємець — соліст Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера, український музикант і композитор. Працює як автор музичних творів, аранжувальник, співак і саксофоніст.
Здобув фахову музичну освіту в музичному коледжі імені В. С. Косенка за спеціальністю «Хорове диригування». Реалізував себе також як керівник народного колективу Passion Group. Наразі продовжує навчання в державному університеті імені Івана Франка на факультеті «Музичне мистецтво».
Ілля Ємець є автором близько 20 музичних творів. Його діяльність пов’язана з концертною та творчою роботою в Житомирі та за його межами. Вероніка Гуренко-Грищук — українська співачка, солістка Житомирської обласної філармонії.
Народилася та проживає в місті Житомир. Закінчила Житомирський інститут культури та мистецтв Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв за спеціальністю «артист-вокаліст, керівник вокального ансамблю». Лауреатка всеукраїнських та міжнародних вокальних конкурсів.
Камерний оркестр Житомирської обласної філармонії Камерний оркестр Житомирської обласної філармонії — професійний музичний колектив, створений на базі ансамблю «Солісти філармонії». До складу оркестру входять висококваліфіковані музиканти міста Житомира. Художній керівник колективу — Євген Стецюк.
За ініціативи колишньої генеральної директорки філармонії Тетяни Руденької, за її безпосередньої участі та за підтримки керівництва Житомирської обласної військової адміністрації й Житомирської обласної ради ансамбль отримав статус камерного оркестру. Метою створення колективу є розширення музичного простору міста та області, а також популяризація академічної й сучасної музики.