Галицьке місто Яворів пройшло насичений і цікавий історичний шлях — від поселення на торговельному шляху Львів-Ярослав до міста-районного центру Львівської області незалежної України; тут жили і працювали яскраві особистості національної історії та культури.
Перебуваючи у різні періоди у складі королівської Польщі, Австро-Угорської монархії, Радянського Союзу, яворівці активно боролися за своє національне визволення. Адже від заснування Яворова й до нинішнього дня у місті переважало українське населенняІсторія Яворова на Офіційний сайт Яворівської міської ради .
Яворів з його околицями, як і інші регіони України, пережив важкі часи феодального, соціального і національного поневолення та руйнівних набігів монголо-татарських і турецьких орд. Найтривалішими поневолення були з боку Польщі та Угорщини (XIV–XVI століття), Великого Польсько-Литовського князівства (XVI століття), знову Польщі (XVI–XVIII століття), Австрії і Австро-Угорщини (XVIII — початок XX століття), Російської імперії (1914–1915 роки), Польщі (1919–1939 роки), СРСР (1939–1941 роки), нацистської Німеччини (1941–1944 роки), і знову Радянського Союзу (1944–1991 роки). Протягом століть Яворів неодноразово переносив спустошливі пожежі, а його населення — смертоносні епідемії. Проте і в таких умовах Яворів розвивав свою господарську діяльність, народні промисли, освіту, вів будівництво церков, самобутнє і неповторне мистецтво — різьба по дереву, вишивка, ткацтво, писанкарство, хорове мистецтво.
Від першої згадки до 2-ї половини XVII століття
Виявлені в околицях міста залишки поселення бронзової доби свідчать про те, що люди на цій території жили вже у ІІ тисячолітті до н. е.
Перша письмова згадка про Яворів датується 1436 роком. У документі надання Яворова з рядом сіл Казимиром Ягеллончиком у заставне володіння познанському каштелянові Петрові Шамотульському (1456 р.) міститься згадка про аналогічне надання Вінценту Шамотульському 20-річної давностіAkta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie. – Lwów, 1870. – T. 2 / [oprac. O. Pietruski, X. Liske]. – S. 151–154. – Nr. 85.. Яворів у документі згаданий як місто – таким чином, магдебурзьке право він отримав ще на початку XV ст. (а можливо, й раніше).
В літературі поширене помилкове твердження, нібито Яворів вперше згадується 24 червня 1376 року у документі надання Владиславом Опольським братам Рейнгольду і Нитку сіл Нових Селиськ та Порудного. Вперше його висловив автор краєзнавчого нарису про Яворів Едвард ВеберсфельдWebersfeld E. Jaworów (monografia historyczna, etnograficzna i statystyczna). — Lwów, 1909. – S. 2.. До аналогічного висновку прийшов і В. Маланчук в «Історії міст та сіл Львівської області»Маланчук В. Яворів // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. – К., 1968. – Т. 14: Львівська область / Ред. кол.тому: В. Маланчук (гол. редкол.), П. Пастер (відп. секр. редкол.) та ін. – C. 892—906.. Насправді цей документ про сам Яворів не згадуєAkta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie. – Lwów, 1875. – T. 5 / [oprac. O. Pietruski, X. Liske]. – S. 13—14. — Nr. 11.. Ще один акт з нібито першою фіксацією міста – надання Анджеєм Шамотульським гербу Наленч торгових яток яворівським шевцям, датоване 1 травня 1408 р.Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 9 (Львівський гродський суд), оп. 1, спр. 378 (Чистова книга донесень, 1627 р.), c. 2311–2316. Анджей з Шамотул в 1408 р. ще не народився (коли саме це сталося – невідомо, помер Анджей у 1511 р.). Таким чином, у документі допущено помилку — ймовірно, його слід датувати 1478 (або 1488) рокомСмерека Б. Документ з ранньої історії міста Яворів 1478 року // Zaporizhzhia Historical Review. — Запоріжжя, 2019. — Вип. 1 (52). — С. 11..
1498 році молдавський господар Штефан ІІІ під час походу на Галичину з великою ордою турків і татар зруйнував Яворів. Ще один татарський набіг завдав шкоди місту в 1507 році.
На межі XV–XVI століть Яворів перейшов до володінь роду польських шляхтичів Ґурок.
Вже в 1515 р. згадується православна громада Яворова. Спротив національному та релігійному гніту приводить до організації братства, яке 1568 року збудувало церкву на Великому передмісті, а у 1572 - на Малому.
Саме знаходження Яворова на роздоріжжі важливих шляхів сприяло розвиткові в ньому торгівлі і ремесла. Тут були добре розвинуті шевство, столярство, ткацтво, грабарська і гончарна справа. Яворів, маючи численні ставки, був постачальником свіжої риби у Львів та інші великі міста.
У середині XVI століття Яворів став королівським містом, а 2 липня 1569 року повторно отримав від Сигізмунда-Августа привілей на магдебурзьке право — свідчення того, що тут активно розвивалися торгівля і ремісництво, влаштовувалися великі ярмарки із залученням іноземних купців.
На початку XVII століття Яворів став значним ремісничим і торговим центром, де проживало понад 2 тисячі населення. Тоді тут мешкало 20 шевців, 10 ковалів, 16 різників, 9 кравців, 27 гончарів, 33 гарбарів. У Яворові були броварня, олійниця, чотири млини, воскобійня і склад солі. Яворівські купці вели жваву торгівлю з навколишніми містами, особливо зі Львовом. У цей же час до міста було перенесено (із Добромиля) друкарню Яна Шеліги, що видавала церковні книги.
У 1621 році засновано православний жіночий монастир.
У 1630 році монахи-домініканці насильно захопили костел святого Миколая в місті (був розгляд справи у суді, брав участь львівський римо-католицький єпископ Станіслав Ґроховськийks. Marian Rechowicz. Stanisław Grochowski h. Junosza (zm. 1645) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — Tom VIII/4. — Zeszyt 39. — S. 599.).
Місто часто потерпало від набігів татар, які протягом всього XVI століття спустошували Яворівщину, та від епідемій, і пожеж. Так, у 1636 році велика пожежа охопила все місто, крім Малого передмістя і замку. Згоріли більшість будинків та дерев'яна ратуша у центрі.
У середині XVII століття, а саме у 1648 році яворівці взяли участь у національно-визвольній війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, відтак десятьох міщан Яворова з числа учасників було страчено, а на місто накладено контрибуцію.
Резиденція королів Польщі, за австрійського урядування
З другої половини XVII століття Яворів стає важливим центром політичного життя.
11 червня 1675 року в місті було укладено договір — «Яворівський трактат» — між Річчю Посполитою та Францією.Przyboś Adam. Pac Michał Kazimierz h. Gozdawa (ok. 1624—1682) / Polski Słownik Biograficzny. Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/4, zeszyt 103.— S. 726. :pl:Traktat w Jaworowie В часи король Польщі Яна ІІІ Собеського у 1647—1684 роках в Яворові зводиться дерев'яний замок. У ньому деякий час містився королівський монетний двір. Сюди для переговорів прибували посли різних країн. Саме в яворівській твердині король готувався до турецького походу 1676 р. До Дніпра звідси далеко. Але події Визвольної війни докотилися і в ці західні землі.
Не знати, що саме мав на увазі відомий дослідник української старовини Орест Мацюк, коли в своїх легендарних «Замках і фортецях Західної України» («Центр Європи», 1997, с. 10) писав, що в Яворові й зараз є замок, але туди немає ходу нікому, крім військових, що служать в яворівській частині. Правда, ні? Не знати. М. Орлович з цього приводу повідомляє спочатку, що від булої слави нічого не лишилося, а через рядок — що рештки замку слугують як в'язниця (арешт). З часів Собєського на початок XX століття залишився лише вал в міському парку, замкова пивниця та купальня на ставу.
Після смерті Яна доходи з яворівських маєтків отримувала його вдова, Марія Казимира.
У квітні 1711 року у Яворів приїздить російський самодержець Петро І і гостює два тижні, ведучи переговори з французьким послом Валюзом, австрійським послом Шліяйнцом і турецькими васалами: семигородським князем Ракоці та молдавським господарем Кантемиром. Під час гостювання відбулися заручини Петра І з майбутньою російською імператрицею Катериною І.
У вересні 1768 року з метою залякування місцевого населення на площі Ринок були страчені 4 активні учасники гайдамацького повстання Коліївщини.
Після 1-го поділу Польщі (1772) Яворів — у складі Австрії (від 1867 року — Австро-Угорщина), стор. 486. Тоді ж Яворів одержав статус вільного міста, до якого напливали німецькі колоністи, які тут заснували різні підприємства.
У XIX столітті і аж до 1939 року Яворів — повітове місто.
Від середини XIX століття в Яворові відбувається українське культурно-патріотичне піднесення. Так, у 1848 визначний просвітницький діяч, парох о. Григорій Гинилевич створив у місті народну гвардію, яка налічувала 300 бійців і мала свій прапор (золотий лев на синьому тлі). Наприкінці цього ж століття парох Яворова, визначний український етнограф о. Йосип Лозинський заснував першу українську читальню (16 жовтня 1881 року).
Яворів у XX столітті і в наш час
Процеси культурного розвитку українців на шляху до політичного самовизначення тривали і на початку XX століття. Так, 30 серпня 1903 року створюється філія Товариства «Просвіта», яка проводить на Яворівщині просвітницьку роботу, висувались вимоги про відкриття українських шкіл. У 1904 створено спортивне товариство «Січ», від 1908 року в Яворові діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», у цьому ж році в місті побудували й відкрили Народний Дім.
Яворів у 1914—1921 рр. Був це дуже важкий рік. Все наче змовилося для того, щоб принести лиху долю народові. Літо було похмуре, довготривала слота зовсім зруйнувала господарства хліборобів. Воєнне поготівля Австрії, внутрішньодержавні конфлікти викликали велику фінансову кризу, що позбавило велику кількість робітників хліба, довершило руїну селянства. В парламенті чеські та українські посли, змушені вдатися до крайніх заходів, організовують галасливу обструкцію - грають на різних інструментах, виголошують кількагодинні промови. Роботу парламенту паралізовано, але рішуча постава української опозиції приносить користь. У Львові прийшли до певної угоди з польськими політиками. Наприкінці січня 1914 року сторони погодили проект нової виборчої системи до сейму, хоча вона не могла повністю задовольнити вимог народу. Жінки в селах не мали права голосу, чоловіки могли голосувати щойно у 24 роки. Українцям запевнено два місця в краєвому уряді.
Наші посли продовжують домагатися удержавлення яворівської української гімназії, яку фінансує філія УПТ. У кращому становищі приватна польська гімназія - вона дістає субсидію від повітової та міської рад, хоча весь контингент - всього 179 учнів, переважно з різних повітів. В українській гімназії вже 403 учні, з них лише 21% з інших повітів.
У травні 1914 року яворівці величаво святкують століття від дня народження Тараса Шевченка. Після польової Служби Божої в парку «Ходанівці» 10-тисячний похід пройшов вулицями міста, організовано виступили політичні та громадські організації, школи. На завершення відбувся великий концерт, показано виставу «Назар Стодоля».
Прийшла в Яворів страшна звістка про війну. Поділена між двома головними противниками Україна вже від початку Першої світової війни зазнала великих руйнувань. Йшла загальна мобілізація, плакали гірко жінки та діти, виряджаючи чоловіків та й батьків на війну. Лавиною посипались оголошення війни урядами Німеччини. Росії. Франції. Бельгії, Англії, Чорногорії війна відразу стала світовою. 6 серпня розпочались воєнні дії між Австро-Угорщиною та Росією. Головна Українська Рада заявила рішучу підтримку Австрії, звідси проавстрійські настрої охопили велику частину галицьких українців. З перспективи історії видається, що це було великою помилкою народу, більше виграли ті народи Австрії, які орієнтувалися на Антанту. Що ж — на початку війни й наші сусіди-поляки формували свої легіони проти Росії…