Сейшельські Острови — східноафриканська острівна країна, що займає архіпелаги поблизу східного узбережжя континенту . Загальна площа країни 455 км² (199-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 455 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа суходолу країни вдвічі менша за площу території міста Києва.

Етимологія Офіційна назва — Республіка Сейшельські Острови, Сейшельські Острови, Сейшели (). Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу. Острови були відкриті португальськими мореплавцями напочатку XVI століття під час подорожей до Індії і названі Сім Сестер, тут чисельник «сім» було вжито на означення великої кількосьті (подібно нашому висловлюванню «з десяток») і не вказує на конкретну кількість, а слово сестер вказує на жіночій рід слова «острів» у португальській мові. 1742 року французький капітан Лоранс Піко за наказом місцевого губернатора Бертрана Франсуа Мае графа де Лабурдонне, обстежив острови і назвав їх на честь губернатора — островами Ла-Бурдоне. Проте вже 1756 року архіпелаг був переназваний на честь Жана Моро де Сешеля, міністра фінансів французького короля Людовика XV у 1754–1756 роках, Островами Сешелля (). Ім'я губернатора збереглося за головним островом архіпелагу — Мае. 1794 року архіпелаг захопила Велика Британія і видозмінила його назву на свій манір — Сейшели ().

Історія дослідження території

Географічне положення

Сейшельські Острови — східноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Сейшельські Острови омиваються водами західної акваторії Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 491 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76).

Крайні пункти

Час

Час на Сейшельських Островах: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом).

Геологія

Сейшели є частиною гранітного Маскаренського плато, яке відкололося від Індійської плити близько 66 млн років тому. Формування рифту пов'язане з гарячою точкою Реюньйон. З її діяльністю пов'язане утворення острова Реюньйон і трапів плато Декан в Індії. Плато загальною площею 43 тис. км² простягнулось на 330 км з північного заходу на південний схід, завширшки 180 км.

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Морне-Сейшелос (905 м).

Узбережжя

Острови

Клімат

Територія Сейшельських Островів лежить у субекваторіальному кліматичному поясі. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів можуть надходити руйнівні тропічні циклони.

Сейшельські Острови є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Річки і струмки островів країни належать басейну Індійського океану.

Озера

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинний світ

За флористичним районуванням світу Сейшельські Острови разом із о. Мадагаскар і прилеглими архіпелагами належать до Мадагаскарської області Мадагаскарського підцарства Палеотропічного флористичного царства.

Через свою тривалу ізоляцію на Сейшельських островах росте ряд унікальних видів, наприклад, кокос-де-мер (Lodoicea maldivica) з найбільшим насінням серед усіх рослин планети.

Тваринний світ

Зоогеографічно територія країни належить до Мадагаскарської підобласті Ефіопської області. Через свою тривалу ізоляцію на Сейшельських островах утворилась унікальна ендемічна популяція гігантських сейшельських черепах.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті шторми; нечасті посухи.

Природні ресурси

Корисні копалини

Надра Сейшельських Островів не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні.

Водні ресурси Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Сейшельських Островів (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 6,5 %, орні землі — 2,2 %, багаторічні насадження — 4,3 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 0 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 88,5 %; інше — 5 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: дефіцит природних джерел питної води покривається збором дощової води.

Сейшельські Острови є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Природоохоронні території

Екорегіони

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Сейшельські Острови разом з о. Мадагаскар та прилеглими архіпелагами умовно належать до Південноафриканської фізико-географічної країни.

Див. також Східна Африка

Примітки

Література

Українською

Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7 Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4

Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1

Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8

Англійською

Російською

Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.

Посилання

 — карти ґрунтового покрову Сейшельських Островів.