Кудашеве — селище у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Розташоване на річці Чутка. Населення — 33 особи (2022).
До 2020 року підпорядковувалося Вершацькій сільській раді Чигиринського району Черкаської області.
Історія
Верхня частина нинішнього селища раніше була іншим поселенням, яке називалося Зелений Яр, на відміну від нижньої, яка й була Кудашевим. За радянських часів по Чигиринщині навіть курсував маршрут «Чигирин — Зелений Яр». З плином часу два хутори злилися в один — Кудашеве.
Назва селища походить від пана Кудашева, який тримав це поселення.
Неподалік від села, за ставком, на зрізаному пагорбі колись розташовувалася козацька вежа, за допомогою якої козаки передавали сигнали один одному (наприклад, про наближення ворога). Пізніше, після знищення козацтва, тут часто гуляла молодь, а місце стали по-народному називати «Пупок».
Через Зелений Яр проходила дорога чумаків у Крим по сіль, саме за цим селом вони ставали, щоб напоїти своїх волів і самим перепочити. На пагорбі за селом стояв вітряк.
Оскільки своєї церкви в селі не було, то місцеві жителі в неділю та на свята ходили до сусіднього села Юхимове.
Під час Голодомору вимерла приблизно половина села. Не оминув його і повоєнний голод, люди ходили пухлі, падали з ніг.
У період Другої Світової війни село окупували три німецькі мотопіхотні з'єднання, проте їхня контора була в сусідньому селі Юхимове. Через село вони їздили до Чигирина за продовольством. Ставлення окупантів до жителів села було різне — хтось безжалісно карав і калічив, а дехто ділився шматком хліба з голодними дітьми.
Під час вигнання нацистів радянськими військами у 1943 році жителі сусідньої Тарасо-Григорівки тікали від артобстрілів до хатин жителів Зеленого Яру та Кудашевого, а ті, у свою чергу, — в Юхимове. Один танк тоді було підбито, і він, за переказами, досі знаходиться у водах одного зі ставків річки Чутка.
У першій половині ХХ століття в Зеленому Яру створено колгосп «Імені Будьонного». На початку 1960-х років на території сіл Тарасо-Григорівка й Кудашеве діяв колгосп «50-річчя Жовтня»Яковенко Олеся. Соціально-економічне становище села Вершаці в 60-80-ті роки ХХ століття // Чигиринщина в історії України. Збірник 7: Аграрний розвиток Чигиринщини з найдавніших часів до сьогодення. Матеріали Сьомої міжрегіональної історико-краєзнавчої конференції «Чигиринщина в історії України» / за заг. ред. професора В.М.Лазуренка. – Черкаси, 2019. — С. 177-184.].
Приблизно в 1950-х роках через села прокладають асфальтовану дорогу, яка вела до Знам'янки.
У другій половині ХХ століття в районі селища проводилися дослідження поселення черняхівської культури.Руденко Сергій. Ранні словʼяни на Чигиринщині // Чигиринщина в історії України. Збірник 5. Літопис Чигиринського краю. Матеріали П’ятої історико-краєзнавчої конференції «Чигиринщина в історії України» / за заг. ред. проф. В.М.Лазуренка. – Черкаси, 2016. — C. 77-81.
Населення Згідно з переписом населення УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 100 осіб (36 чоловіків і 64 жінки).
За переписом населення України 2001 року у селищі мешкало 92 особи.
Населення станом на 2007 рік — 67 осіб; на 01.01.2022 — 33 особи (фактичне; за даними господарського обліку — 39 осіб)Звіт старости Вершацького старостинського округу за 2021 рік.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)
Примітки